У написаних іншими авторами інтермедіях до попередніх книг «Літературного ярмарку» коментарі висловлювали різні персонажі, зокрема Циган з батіжком, золотий півник у синій свитці на опашки і Сірий Чортик Зануда. Йогансен же вирішив «довірити» коментарі новому персонажу – «тимчасово воскреслому» Аверроесу.

… мене кличуть через стіл… – Тобто живі люди викликають мерця на сеансі спіритизму, під час якого сидять за столом, роблячи відповідні маніпуляції на тому ж таки столі.

… деякі еллінські слова, як от авто, кефаль, кіно, електрон, паляниця, – Українське слово «паляниця» потрапило в цей список слів грецького походження через свою схожість із грецьким словом «Πελανος» (Пеланос), що означає «Всі».

… в країні кінокефалів... – Кінокефали – песиголовці – міфічні істоти з головою собаки та тілом людини. Існують у міфах різних народів. Про кінокефалів писали зокрема давньогрецькі автори, у тому числі й згаданий Йогансеном у «автобіографії» Гезіод (Гесіод). (Аристотель, до речі, теж писав про кінокефалів, але називав так реально існуючих тварин – мавп-павіанів). За уявленням давніх греків міфічні кінокефали жили крім іншого і в Скіфії, тобто на теренах сучасної України. В інтермедіях Йогансена під країною кінокефалів мається на увазі Україна, а під кінокефалами, відповідно, українці.

… університет у Парізії лютеційській спалив мої коментарі до Стаґіріта… – Парізія Лютеційська – мається на увазі Париж, заснований парізіями (плем’я кельтських галлів) під назвою Лютеція. Писання Аверроеса дійсно палили, за присудом ісламського суду в Іспанії, бо мусульманські мулли визнали їх єретичними, Але жодної інформації щодо спалення трудів Ібн Рушда саме в Паризькому університеті авторові цього коментаря наразі не вдалося знайти. Навпаки, в цьому університеті у середні віки до вчення Аристотеля та його коментаторів ставилися з великою повагою. Можливо, це помилка, або жарт.

Вірша А. Чужого «Ясносте, Ясносте, Ясносте» я, Авероес, для більшої ясности переповім своїми словами, і він з чужого стане дуже своїм та рідним. – Гумор полягає в тому, що далі Коментатор не переповідає вірша своїми словами, а повторює слово у слово, але не розбиваючи на віршовані рядки, а викладаючи суцільним текстом, як прозу. От як цей же самий текст виглядає у поета:

… і за Курилиху. – «Курилихою» Майк Йогансен іронічно називає підручник української мови, яким зокрема користувалися російськомовні держслужбовці, аби «українізуватися», що автором того підручника була Олена Курило (від прізвища котрої й пішла ця іронічна неофіційна назва книжки), українська мовознавиця, діалектологиня, авторка популярних підручників з української мови, творець української наукової термінології. (Згодом – жертва сталінського терору). Йогансен, сам будучи автором словників і посібників з української мови, досить критично ставився до цієї так званої «Курилихи». От що він писав зокрема щодо цього у свої книзі «Як будується оповідання»:

«Оця сама книжка Курилихи, сильно прислужившись для канцелярій та для курсів українізації росіян, чималу зробила шкоду для письменників, ба й для публіцистів. Справа в тім, що ця книжка має три основних хиби: по-перше, вона не розрізняє стилів. Вона виходить з абсолютно неправдивої засади, що українська літературна мова має один стиль – професорсько-канцелярський.

По-друге, ця книжка подає раз у раз непровірені, фанатичні, обскурантні рецепти. Вона, приміром, пробує обкарнати українську мову, викидаючи релятивні заіменники "який" та "котрий". Вона, не моргнувши оком, виправляє всю українську літературну мову на ніким не ухвалений, на око зліплений узірець.

По-третє, вона об'являє інтернаціональне добро, вирази, спільні всім європейським мовам, за русизми. "Тим не менше" в Курилихи "русизм". "Не зважаючи" – теж "русизм".

І все ж таки, подаючи поряд із тим корисні рецепти для стандартизації мови канцелярій, книжка ця має рацію як підручник діловодної стилістики. Та заголовок: "сучасної літературної" уже попсував мову багатьом молодим прозаїкам і псує ще й далі. Запам'ятайте, що це підручник для бухгалтерів, а не для письменників».

… захований натяк на читання «уваг». – Мається на увазі книга Олени Курило «Уваги до сучасної української літературної мови», 3-тє доповнене видання 1925 року.

Аль-Мансур-Якуб халіф – Абу Юсуф Якуб аль-Мансур (у західних джерелах званий також Альманзором, 1160-1199) – третій халіф династії Альмохадів, при якому держава Альмохадів досягла вершини своєї могутності. Був покровителем Аверроеса, але коли суд знайшов у писаннях останнього єресь, відправив філософа у заслання, а деякі його рукописи спалив. Альмохади (буквально – однобожники) – династія і держава в Північній Африці і Мусульманській Іспанії (1121-1269).

… писано в ній про мулів. – У тексті присутній гумор (ба навіть сатира) побудований на грі слів: схожості слів «мул» (гібрид осла та кобили) і «мулла» (мусульманський священик). Але під словом «мулла» арабський філософ, від імені якого пише Йогансен, тут має на увазі будь-яких священників в Україні, у першу чергу, звісно, православних попів, а також навіть і інтелігенцію. Через що у 10 виносці редакція «звинуватила» цього давно померлого середньовічного філософа у «махаєвщині». Махаєвщина (за тлумачним словником російської мови Ушакова) – це «дрібнобуржуазна течія, представлена невеликою групкою, що виступала в 1900 рр. і демагогічно зараховувала інтелігенцію до експлуататорських класів. (Від прізвища Я. Махайского (Вольського)».

… читали також Венгерова, Айхенвальда… – Семен Опанасович Венгеров (1855-1920) – російський літературознавець, видавець, бібліограф. Юлій Ісайович Айхенвальд (1872-1928) – літературний критик, перекладач. Обидва народилися в Україні.

… коли «Культурний побут» смішив тебе невдалим дотепами? – Можливо, натяк на газету «Культура і побут», що видавалася у 1925-28 роках в Харкові як додаток до газети «Вісті ВУЦВК». У «Культурі і побуті» крім іншого друкувалися гуморески та фейлетони.

О Підпилий! – Підпилий – головний герой оповідання Дера Ністера «Сп’яніло».

Хай живе Авто-Дор! – Автодором у 20-ті роки минулого сторіччя називалося Товариство сприяння розвитку автомобілізму і покращанню доріг у СРСР.

… перед кавою Мокка вранці, – Мока – це, по-перше, сорт кави, а по-друге, назва напою, приготованого на основі лате. Цей напій на 2/3 складається з молока, в яке додали гарячий шоколад або какао порошок і з'єднали з 1/3 еспресо. Також мока – один з найдавніших сортів, з яким уперше масово познайомилися люди. На основі нього виведено багато сортів сучасних. Кумедною виглядає тут думка давньоарабського вченого, що українські селяни початку XX сторіччя ранком п’ють каву, а на обід їдять шашлики.

Геннадій Кофанов.