Пам’ятаймо, це – неодмінні складові успішного духовного діяння. Освячення духа, просвічення душі, і преображення тіла досягається лише силою Духа Святого, яка дається нам Богом і здобувається людськими зусиллями смирення та аскези.

На першому місці – Бог. Постійний пошук Бога у собі через духовне відчуття благодаті – ось найважливіше у нашому житті. Незмінним закликом Церкви з часів перших християн є виголос “Будьмо уважні!” Це заповідана Отцями пам’ять Божа – постійно тримати увагу на головному, щохвилини пам’ятати ПРО ШЛЯХ І ЗАСОБИ, смиряючи дух, душу й тіло свої.

У ЦЬОМУ – СИЛА!

Розділ 7 . ДУХОВНІ ДОРОГОВКАЗИ

У чому полягає сенс життя? – У ПОСТІЙНОМУ ВДОСКОНАЛЕННІ (одухотворенні, “обоженні”) творіння аж до повного богоєднання із Творцем у вічному житті (власне, до здобуття таким чином життя вічного).

Що ж далі, у вічнім житті? – СВОБОДА ДОСКОНАЛОСТІ, безсмертне блаженство богопізнання, солодка безмежність духовного зростання, перехід усе на новий і новий якісний рівень буття. “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого...”

Яким чином, якою силою діється це? – Це твориться силою Духа Святого – неречовинною, вселенською енергією Божою, яку Церква іменує БЛАГОДАТТЮ.

Що дає нам означена Сила у цьому житті? – Насамперед, породжує в серці нашому МИР або ДУХОВНЕ УТІШЕННЯ – основу людського щастя; далі дарує ОЧИЩЕННЯ, що власне і є джерелом вдосконалення; і, нарешті, подає БЛАГОСЛОВЕННЯ усіх сфер нашого життя – як внутрішньої, так і зовнішньої (здоров’я, матеріальний статок, робота, сімейне благополуччя тощо).

Як отримати означену благодать? – Вона дається вільно – тим, хто праведно живе.

А що означає праведно жити? – Це значить ШУКАТИ правду, ЗНАЙТИ її в Ісусі Христі і ЙТИ дорогою правди, яка веде у життя вічне.

У чому полягає правда Божа? – У СМИРЕННІ ТА ЛЮБОВІ, точніше у ПОКАЯННІ, САМОЗРЕЧЕННІ, СМИРЕННІ та ЛЮБОВІ. Розкрити серце своє перед Небом небес, не робити і не випромінювати зла, смирити душу й тіло свої – ось віхи цієї Правди.

“Смирення – це духовне вчення Христове, яке мислено приймається готовими прийняти його у житницю душі”, – навчає святий преподобний Іван Ліствичник.

٭ ٭ ٭

Вчення Господнє полягає в єдиному слові: ВОЗЛЮБИ!

ВОЗЛЮБИ, а для цього СМИРИСЬ, а отже, прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є – тобто без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи. З МИРОМ! Не випромінюючи зло.

٭ ٭ ٭

СМИРЕННЯ – це явлений Ісусом Христом ШЛЯХ СПАСІННЯ (вдосконалення). У чому воно полягає? Сьогодні ми майже втратили розуміння суті цього слова і плутаємо його із рабською покірністю чи злочинною бездіяльністю, з ганебним догідництвом та низькопоклонством, з холодною байдужістю або з святенницькою єлейністю. Ні ж бо! Смирення – це абсолютно активна життєва позиція, а ніяк не погодження зі злом чи життєвими труднощами. У нас виникли проблеми? – давайте повернемося до них обличчям. Смиренно можна (а часто й просто необхідно) сказати “ні!” “Смиренням перемагай ворогів” – навчає старець Силуан.

Смирення – це внутрішня доброта, це духовна тверезість, це НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА. Усякий неспокій суть пристрасть. СМИРЕННЯ Ж – ЦЕ ПОШУК МИРУ. Усе приймати, як із руки Божої. РОБИ, ЩО НАЛЕЖИТЬ, І ХАЙ БУДЕ, ЩО БУДЕ: НА ВОЛЮ БОЖУ – ось основний принцип смирення.

٭ ٭ ٭

Щастя – це внутрішній спокій, МИР ДУШІ, блаженний стан духа.

٭ ٭ ٭

Мир душевний дається мирним ДУХОМ СВЯТИМ; Дух Святий здобувається ПОКАЯННЯМ, САМОЗРЕЧЕННЯМ та СМИРЕННЯМ; смирення ж – СЛУЖІННЯМ, тобто ПЕРЕБУВАННЯМ У СЛОВІ, ПОСТІ (стриманості) ТА МОЛИТВІ (сиріч аскезою).

٭ ٭ ٭

Піст – це СТРИМАННЯ ЯЗИКА, СЕРЦЯ І ЧЕРЕВА; молитва – ПОШУК ЗВ’ЯЗКУ ІЗ БОГОМ.

Перебувати у Слові – значить ЧИТАТИ Й ВИКОНУВАТИ (намагатися виконувати) його.

Самозречення – ВІДСІКАННЯ СВОЄЇ ВОЛІ та повне покладання на волю Божу, відсутність усякого піклування: “І все життя наше Христу, Богу віддамо...”

Покаяння народжується ВІДЧУТТЯМ ВЛАСНОЇ ГРІХОВНОСТІ та ЩИРОСЕРДНИМ БАЖАННЯМ ОЧИСТИТИСЯ (спастися).

٭ ٭ ٭

Істинна природа життя – це боротьба за Силу, здобуття смиренням мирного Духа Божого. ВІН ЖЕ – УСЬОМУ НАВЧИТЬ.

٭ ٭ ٭

Царство Боже – то царство ЛЮБОВІ. Двері у нього – райські врата СМИРЕННЯ. Ключ до цих врат – святий ключ ПОКАЯННЯ з плодами САМОЗРЕЧЕННЯ.

٭ ٭ ٭

Найвища насолода – це правдива НАСОЛОДА ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ.

٭ ٭ ٭

Сім кроків спасіння:

Перший крок – ВІДЧУТТЯ СВОЄЇ ГРІХОВНОСТІ (недосконалості, нечистоти) та БАЖАННЯ СПАСТИСЯ (очиститись).

Другий крок – водна купіль ПОКАЯННЯ.

Третій крок – затулити вуста “саддукеям та фарисеям” у собі: сумніву та лукавству нашому, бажанню служити “і Господу, і мамоні”, – САМОЗРЕЧЕННЯ.

Четвертий крок – розп’яття та смерть для гріха на хресті СМИРЕННЯ Й АСКЕЗИ СТРАЖДАННЯ (посту і молитви).

П’ятий крок – благодатне відродження у Бозі, “пахучі пелени” СМИРЕННЯ Й АСКЕЗИ НАСОЛОДИ (священної молитви серця і уваги): “триденне суботування у гробі”, зростання у вірі, надії та любові.

Шостий крок – відвалювання каменя гріха від гробу серця нашого: воскресіння, любов до ворогів, СВОБОДА.

Сьомий крок – вознесіння, освячення душі й тіла, СВЯТІСТЬ БОГОЄДНАННЯ.

٭ ٭ ٭

Аскеза – це подвиг духовного вдосконалення, “вичинка шкіри”, людські зусилля ПОСТУ Й МОЛИТВИ (мобілізації внутрішніх сил організму).

٭ ٭ ٭

Закон плоті нашої – той “змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана” – має три голови: ГОРДІСТЬ, ЛІНИВСТВО ТА ЛУКАВСТВО.

З гордістю воюй СМИРЕННЯМ; з лінивством – РЕВ­НІСТЮ ДО БОЖОГО (ревністю до спасіння); з лукавством – СВЯТОЮ ПРОСТОТОЮ САМОЗРЕЧЕННЯ.

٭ ٭ ٭

Смирення береться та примножується СЛУЖІННЯМ – перебуванням у Слові, зусиллями посту і молитви (аскезою).

Ревність до Божого умножається НАГАДУВАННЯМ ПРО СТРАЖДАННЯ Й ТУГУ ПОЛОНУ ГРІХА, а також і ПРО НАСОЛОДУ ТА РАДІСТЬ ПРОБУВАННЯ У ДУСІ СВЯТІМ.

Самозречення ж – УСВІДОМЛЕННЯМ НЕМІЧНОСТІ СВОЄЇ, НАДІЄЮ НА ЄДИНОГО БОГА ТА ПАМ’ЯТАННЯМ ПРО СМЕРТЬ, від якої ніхто не відкупиться.

٭ ٭ ٭

Шлях істинного православ’я – це сугубий, подвійний ПОДВИГ СМИРЕННЯ ТА АСКЕЗИ, путь назорейства духовного, суворий і ясний шлях віри.

٭ ٭ ٭

ЛЮБОВ – МЕТА; СМИРЕННЯ – ШЛЯХ; ПЕРЕБУВАННЯ В СЛОВІ, ПІСТ І МОЛИТВА – ЗАСОБИ НА ЦЬОМУ ШЛЯХУ.

Не випромінювати зло:

НЕ ВИПРОМІНЮВАТИ ЗЛО! – ось перше гасло християнина. У цьому – шлях нашого спасіння.

Випромінюючи зло, ми, згідно із законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого), стягуємо на себе зло вселенське. Воно ж руйнує як дух наш (наше “я”), так і душу (тонке тіло), і біологічне тіло людини (через хвороби, болісті тощо). “Хто сіє вітер – той пожне бурю”. НАМ ПРОС­ТО НЕВИ­ГІДНО БУТИ ЗЛИМИ!

Ідея невипромінювання зла – суть ГОЛОВНА ІДЕЯ НОВОГО ЗАПОВІТУ. Старий Завіт навчав НЕ ЧИНИТИ ЗЛА; Новий же – НЕ ВИПРОМІНЮВАТИ ЙОГО. Старий – “Не вбивай”; Новий – “Навіть не гнівайся”. Старий – “Не кради”, “Не чини перелюбу”; Новий – “Не дивися з пожадливістю”.

Старий Заповіт бореться З ГРІХОМ, Новий – З ПРИСТРАСТЯМИ як першопричиною гріха. Старий Заповіт не спасає, він ВЕДЕ ДО СПАСІННЯ, яке заховується в Новому Заповіті – власне в ідеї СМИРЕННЯ, що і є НЕВИПРО­МІНЮВАННЯМ ЗЛА.

СМИРЕННЯ – це НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА, ЛЮБОВ же – ВИПРОМІНЮВАННЯ ДОБРА. Тож, задача номер один для нас – смирятися, не випромінюючи зло; задача номер два – перебувати в любові, випромінюючи добро.

Що таке зло, і що – добро? УСЕ, ЩО ВГАШАЄ ДУХ СВЯТИЙ, Є ЗЛО; УСЕ Ж, ЩО ЗДОБУВАЄ ЙОГО, – ДОБРО. Тож, зло – це не лише гнів і роздратування, але й страх і тривога, гордість та образа, пожадання тілесні, пристрасті душевні (насамперед жадібність та заздрість), суєта мирська (розсіяність, поспіх та пустомовство) і навіть перевтома, через яку також угашається Дух...