4) Комплекс неповноцінності від минулих гріхів , відчай , зневіра

· “Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає!” (Книга пророка Ісаї, 43 розділ, 25 вірш).

· “Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то… кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха” (Перше соборне послання апостола Івана Богослова, 1 розділ, 7 вірш).

· “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої” (Перше Івана, 1.9).

· “Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове” (Друге послання святого апостола Павла до коринфян, 5 розділ, 17 вірш).

· “Бо їхню провину прощу і не буду вже згадувати їм гріха” (Єремії, 31.34).

· “Якщо впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Моє, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я вислухаю з Небес і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній край” (Друга книга паралипоменон (Друга книга хронік), 7 розділ, 14 вірш).

· “Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує?” (До римлян, 8.33–34).

· “Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі” (До филип’ян, 3.13–14).

· “А тому, хто не виконує (через недосконалість свою, через немічність духовну), але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого (вірує і кається у гріхах своїх, прагне очищення, шукає спасіння), віра його порахується в праведність (Бог – Той, Хто виправдує і співчуває немочам нашим!)” (До римлян, 4.5).

5) Гнів , роздратування

· “Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста” (Приповісти Соломона, 16 розділ, 32 вірш).

· “Людина великого гніву хай кару несе…” (Приповісти, 19.19).

· “Не може бути виправданим гнів несправедливого, бо самий порух гніву – вже є падіння для людини” (Книга премудрості Ісуса, сина Сираха, 1 розділ, 22 вірш).

· “Гніваючись (гнівом) не грішіть, – сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!” (Послання святого апостола Павла до ефесян, 4 розділ, 26–27 вірші).

· “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваоф” (Захарії, 4.6)

6) Тернина суєти мирської (оман а багатства світу цього – жадібність , гордість , заздрість , владолюбство i т.д.)

· “Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на Небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій – там буде й серце твоє” (Євангеліє від Матвія, 6 розділ, 19–21 вірші).

· “Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель” (Від Луки, 16.9).

· “Хто скупо сіє – той скупо й жатиме, а хто сіє щедро – той щедро й жатиме! Хай кожен дає, як серце йому призволяє, – не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає. А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися усяким добрим учинком…” (Друге послання святого апостола Павла до коринфян, 9 розділ, 6–8 вірші).

· “Блаженніше давати, ніж брати!” (Дії святих апостолів, 20 розділ, 35 вірш).

· “А як ти чиниш милостиню, – хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно” (Від Матвія, 6.1–4).

· “Ви чули, що сказано: «Око за око і зуб за зуба». А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – віддай і плаща йому. А хто силуватиме тебе буде відбути подорожнє на милю одну (забирає час, потребує уваги), – іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе – то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайсь від нього” (Від Матвія, 5.38–42).

· “Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому” (Приповісти Соломона, 19 розділ, 17 вірш).

· “Якщо голодує твій ворог – нагодуй його хлібом, а як спрагнений він – водою напій ти його, бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі” (Приповісти, 25.21–22).

· “Ніхто двом панам служити не може, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні” (Від Матвія, 6.24).

· “А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу (синодальний переклад: «пагубу») й загибель. Бо корінь усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю! Змагайся добрим змагом (синодальний переклад: «подвигом») віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання (синодальний переклад: «исповедание») перед свідками багатьма” (Перше до Тимофія, 6.8–12).

· “Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість, а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!..” (Екклезіаст, 2 розділ, 26 вірш).

· “Давайте – і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам” (Від Луки, 6.38).

· “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, – промовляє Господь Саваоф, – чи небесних отворів [благодаті] вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Книга пророка Малахії, 3 розділ, 10 вірш).

· “Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрості до беззаконних, бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина – пов’януть!” (Псалом 36(37), 1-2 вірші).

· “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать” (Соборне послання святого апостола Якова, 4 розділ, 6 вірш).

· “Коли-бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює” (До галатів, 6.3).

· “Гординя людини її понижає, а честі набуває покірливий духом” (Приповісти, 29.23).

7) Лiнивство

· “Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, – і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований… І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: «Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, – і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!..” (Приповісти Соломона, 24 розділ, 30–34 вірші).

· “Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її – й помудрій: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, – і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!..” (Приповісти, 6.6–11).

· “Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту (добродійство), а в чесноті – пізнання (роздумування), а в пізнанні – стримання, а в стриманні – терпеливість, а в терпеливості – благочестя, а в благочесті – братерство (братолюбіє), а в братерстві – любов. Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа…” (Друге соборне послання святого апостола Петра, 1 розділ, 5–8 вірші).