Примирення та єднання з Богом досягається ЧЕРЕЗ СМИРЕННЯ ДУХА, ДУШІ Й ТІЛА людських. Саме цими зусиллями і здобувається вселенська духовна Енергія, яку Церква іменує благодаттю Всесвятого Духа, і яка освячує, обожує, вдосконалює твар. Яка одухотворяє істоту, вводячи її у чертоги вічного життя, готуючи до зустрічі з її Творцем. В цьому – духовний Закон!

Бог – через Слово (Закон Смирення й Любові) – Духом Своїм Святим і творить, і вдосконалює, і приймає... Порушення ж Закону – гріх, суть результат гордині самозвеличення нашого – закриває перед нами двері вічного життя. Але щойно програма духовного вдосконалення дає збій – одразу вмикається МЕХАНІЗМ НАВЕРНЕННЯ НАС ДО СМИРЕННЯ. Господь прописує гіркі ліки страждання й скорботи (у тому числі допускаючи і хвороби), і так навертає нас до спасіння. За словом старця Силуана (Антонова): “Господь любить людей, але посилає скорботи для того, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа, а з Духом Святим – усе добре, усе радісне, усе прекрасне...”

4. Як стати здоровим?

Повинно знати, що лікувати належить не хворобу, а хворого. І що причина недуги завжди знаходиться у самій людині. НЕМАЄ НЕВИЛІКОВНИХ ХВОРОБ – Є НЕВИЛІКОВНІ ХВОРІ! Відсутність правильного розуміння, нездорове мислення призводить до захворювання тіла. Як висловився святий отець Церкви Григорій Богослов: “Сластолюбством ми купуємо собі пошкодження”. І тут “сластолюбство” у широкому значенні цього слова: сластолюбство як гординя самозвеличення нашого, як примат закону плоті в нас. Ось справжня причина усіх бід і хвороб – ГОРДІСТЬ ЛЮДСЬКА! Інструмент же її – НАДМІРНІСТЬ ТА СЛАСТОЛЮБСТВО – основна зброя сатани. Своїми неправильними діями, по суті – капризами своїми (і сластолюбством передусім!), ми вгашаємо Силу, Дух Божий в собі, прирікаючи себе на недуги й страждання, до того ж вкорочуючи власне життя.

Таким чином, для того, аби зцілитися і бути завжди здоровим, необхідно ЗДОБУТИ ЦІЛЮЩУ СИЛУ благодаті:

Усунути ДУХОВНУ ПРИЧИНУ хвороби.

Мобілізувати ВНУТРІШНІ СИЛИ організму на боротьбу із нею.

5. Як усунути духовну причину хвороби?

Це здійснюється не інакше, як тільки СМИРЕННЯМ:

а) усвідомленням власної своєї гріховності та недосконалості, і щирим бажанням почати нове, чисте життя;

б) невдаваним покаянням з плодами самозречення:

– прощенням усім своїм кривдникам їхніх провин;

– абсолютною довірою Богові та безумовним відданням себе в Його руки;

– відмовою від утробно-споживацької психології, і зміною мислення з негативного на позитивне (невипромінювання зла та пошук любові);

– стриманістю у слові, в рухах та в їжі.

6. Як мобілізувати внутрішні сили організму?

Це реалізується АСКЕЗОЮ – якщо коротко, то постом і молитвою, насправді ж значно об’ємніше: аскезою духа, душі й тіла:

для духа – це молитва (домашня, церковно-літургійна);

для душі – слово істини (Святе Письмо та інша духовна література);

для тіла – це:

а) піст (у першу чергу як стримування від надмірностей, також і піст буквальний – середа, п’ятниця й інші визначені дні; ще необхідно б щотижневе (1–1,5 доби) та щоквартальне (3–3,5 доби) очищувальне говіння – див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”, п. 16);

б) тісний контакт з природою – з усіма трьома доступними нам стихіями: водою (обов’язково холодна вода – обтирання, обливання, купання – див. той же розділ, пп. 4–6), повітрям (молитва на свіжому повітрі, прогулянки, спорт, туризм) та землею (Старатися щоденно торкатися босими ногами землі! Навіть і зимою не боятися зробити декілька кроків по снігу босоніж);

в) фізична активність (ранкова гімнастика, прогулянки, легкі спортивні ігри, фізична праця тощо).

Внутрішня сила, цілюща енергія благодаті – разюча зброя проти хвороби. Здобути її – і недуга відійде геть! СМИРЕННЯ – ШЛЯХ; АСКЕЗА – ЗАСІБ її здобуття. Пігулки ж – сумнівний та недолугий замінник даної сили – на останньому місці у цій боротьбі. “Цей рід (у т.ч. й дух злоби піднебесний хвороби) не виходить інакше, як тільки від молитви та посту”, – навчає Господь. Лише очищення смиренням та аскезою дає нам звільнення! Це стосується як безпосередньої боротьби із хворобою, так і профілактики захворювань взагалі.

Царство Боже – Царство Сили – в нас і навколо нас: Бог всюди є і все наповняє. Енергія Божа – суть ЖИТТЄВА СИЛА природи (як проявленої, так і непроявленої), і нам необхідно навчитися жити, максимально використовуючи цю Енергію:

– в наших серцях затаєні двері у тонкий світ метакосмосу, наповнений вселенською нетварною енергією Духа;

– в нас же, подібно до туго закрученої пружини, під каїновою печаттю гордині, заховується містичний резерв духовного потенціалу боголюдини;

– і в нас же закладені незвідані можливості здобуття космічної сили оточуючої нас проявленої природи.

Ці можливості – в нас! Необхідно лише пробудити їх солодким подвигом смирення та аскези.

Смирення являє собою внутрішні, духовні зусилля по здобуттю Сили (повністю довіритися, віддати себе в руки Божі – це і є насправді смирення); аскеза ж – зовнішні, вольові, душевно-тілесні наші зусилля.

Буття в суворих умовах аскетичного діяння (піст та молитва, щотижневе очищувальне говіння Христа ради, щоденний контакт з природою – холодна вода /обливання, занурення/, повітря /повітряні ванни/, земля /ходіння босоніж/) веде до МОБІЛІЗАЦІЇ ВНУТРІШНІХ СИЛ організму, на відміну від розслаблюючої дії тепличних умов комфортабельного способу життя. (До слова, щодо “аскези” безсловесних, то й тут вона має місце як засіб рятунку – відомо, що тварини під час хвороби зовсім не приймають їжі. Це – знак для нас матінки-природи. Хворіють же вони тому, що теж є учасниками еволюційного процесу, а отже – для вдосконалення. Твар безсловесна є безгрішною, але не досконалою. Досконалий лише тонко-речовинний світ святих ангелів Божих. У ньому воістину “Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого...” (Книга пророка Ісаї)).

Ісус називався Назарянином. Це не просто тому, що батьки Його були родом із Назарету, але, в першу чергу, тому, що Він був назореєм, себто аскетом. (Єврейською “назорей” – відокремлений; грецькою “аскеза” – вичинка шкіри. Тут відокремленість подвижника духу від плотського, низького, доземного і чинення звірячих інстинктів – очищення, освячення духа, душі й тіла – молитвою і постом). Цим ясним і суворим шляхом пройшли апостоли, отці Церкви, тисячі й тисячі подвижників віри, які, віддавши плоть і прийнявши Дух, перемогли себе, ставши синами Божими по благодаті Христовій: земними ангелами або небесними людьми. Це – дорога до неба! Це – шлях Христа і Церкви!

7. Що конкретно дає мобілізація внутрішніх сил?

1). Підвищення загального тонусу (життєвої активності) і, як результат, – дуже мала стомлюваність м’язів і нервових центрів та неабияке зменшення енергетичних витрат.

2). Оптимізація процесів метаболізму (обміну речовин та енергій, що становлять основу життєдіяльності; заміна низьких видів енергії більш тонкими, високими), відповідно – зниження та нормалізація ваги тіла людини, помітне зменшення навантаження на серцево-судинну систему тощо.

3). Активізація захисних та очищувальних позицій, навіть на клітинному рівні(!), що веде до цілковитого оздоровлення, а також до унеможливлення появи будь-яких, у тому числі й ракових захворювань організму надалі.

4). Розкриття прихованих резервів та можливостей організму, власне преображення його.

Таким чином, результатом аскетичного подвигу вдосконалення є АБСОЛЮТНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ! Не хвороба над людиною, а людина над хворобою – ось припис досконалих...

Пізнавши Істину (а вона в любові, смиренні та аскезі) людина з немічної істоти, зв’язаної по рукам і ногам невблаганними путами звірячих інстинктів (ось воно: “Пута ярма розв’язати!..” – див. Ісаї, 58 розділ, 6 вірш), має стати богоподібним ангелом – вільним та чистим, вічне майбуття якого – насолода богоєднання зі своїм Творцем.