Грінченко Б. Д.
ЯСНІ ЗОРІ
Драма на п'ять дій
ПЕРША ДІЯ
ВИХІД І
ВИХІД ІI
ВИХІД ІII
ВИХІД ІV
ВИХІД V
ВИХІД VI
ВИХІД VII
ВИХІД VIII
ВИХІД IX
ВИХІД X
ВИХІД XI
ВИХІД XII
ВИХІД XIII
ВИХІД XIV
ВИХІД XV
ВИХІД XVI
ВИХІД XVII
ДРУГА ДІЯ
ВИХІД I
ВИХІД II
ВИХІД III
ВИХІД IV
ВИХІД V
ВИХІД VI
ВИХІД VIІ
ВИХІД VIІІ
ВИХІД ІX
ТРЕТЯ ДІЯ
ВИХІД І
ВИХІД ІІ
ВИХІД ІІІ
ВИХІД ІV
ВИХІД V
ВИХІД VI
ВИХІД VІІ
ВИХІД VІІІ
ЧЕТВЕРТА ДІЯ
ВИХІД І
ВИХІД ІІ
ВИХІД ІІІ
ВИХІД ІV
ВИХІД V
ВИХІД VI
ВИХІД VІІ
П'ЯТА ДІЯ
ВИХІД І
ВИХІД ІІ
ВИХІД ІІІ
ВИХІД ІV
ВИХІД V
Виноски
Драма на п'ять дій
Моїй дорогій Марусі
ЛЮДИ
Алі-Баша - багатий пан турецький.
Аміна - улюблена його жінка, молода.
Фатима - служебка в Аміни, літня.
Дмитро - невільник з України, молодий козак.
Олена - Дмитрова жінка.
Панас - старий невільник з України.
Xаліль - ага біля баші, його родич.
Доглядач над невільниками.
Невільники.
Слуги.
Діється в турецькому місті Азові року 167...
ПЕРША ДІЯ
Великий панський сад. Посередині водограй, коло його квітник, змережаний стежками. Ззаду, крізь дерева й понад деревами, видко палац турецький.
ВИХІД І
Невільники-вкраїнці, чоловіка з десять, старших і молодших. Чорна, драна, полатана одежа, хто босий, а хто в постолах. Потомлені бліді обличчя, неголені бороди. В руках лопати. Серед гурту висока постать - сивий, кремезний дід Панас.
Вони робили тут у саду: але доглядач кудись пішов, то тепер, самі собі зоставшися, почали співати, свою неволю згадуючи.
Невільники
(співають)
В Цареграді на риночку
Ой п'є Байда мед-горілочку.
Прийшов до нього цар турецький:
«Здоров, здоров, Байдо молодецький!
Покинь, Байдо, байдувати,
Бери мою дочку та йди царювати!»
- Твоя дочка поганая,
Гей, а твоя віра, віра проклятая! -
Ой як крикне цар турецький
Та на свої слуги, слуги молодецькі:
«Візьміть Байду, із'яжіте
Та й за ребро гаком, гаком зачепіте!»
Взяли Байду...1
ВИХІД ІI
Доглядач
(гукає спершу здалека, а потім увіходить).
А, ви ізнов пісні!.. От я вам дам!..
Я вас навчу цим канчуком, трекляті!
(Увіходить, за ним слуга веде невільника Дмитра.)
Ідіть сюди ви всі!.. До Панаса. А ти не йди,
Зостанься тут!.. Тобі, старий собако,
Ще пса привів,- новенького купив
Сьогодні я... Дак ти йому що треба
Робити тут,- усе і покажи.
Панас
Лопата ж де? Тут зайвої нема.
Доглядач
Лопата - ось!
(Слуга дає Дмитрові лопату.)
Ну, чуєш ти, роби,
Та не лінуйсь, гляди, бо буде лихо!
А ви сюди за мною йдіть усі!
Виходить, за ним слуга й невільники всі опріче Панаса й Дмитpa.
ВИХІД ІII
Панас
Ну вже й народ! Нема йому того,
Щоб як сказать по-людському до тебе,-
Ні, він «старий собако» зараз каже!
Не вилає тебе, то й не дихне! Людці!..
А ти, козаче, звідки взявся?
Дмитро
З базару взявсь.
Панас
А звідки на базар?
Дмитро
З турецької тюрми.
Панас
А в тій тюрязі?
Дмитро
Та й у тюрму з базару привели.
Хіба ще де взялась би товарина?
Ми ж тут товар: ми - коні, чи воли!
Панас
Ох, правда це!.. Впеклась мені неволя!..
А я її вже вдруге зазнаю!..
Я вперше втік,- тепер же утікати,
Постарівшись, не здужаю ніяк...
Скажи, а ти давно, козаче, з дому?
Дмитро
Вже рік минув.
Панас
Що ж діялося там
У нас тоді? Чи й досі на Вкраїні
Той Іванець,2 гидка підлиза та,
Чи він іще і досі гетьманує?
Дмитро
Не стерпівши, давно вже розірвав
Його народ за зрадництво погане.
Панас
Туди к чортам! Добувсь таки свого!..
Хто ж гетьманом тепера? Дорошенко?3
Дмитро
На лихо все ще двоє гетьманів:
По наш бік, тут - ще Дорошенко й досі,
По той бік, там - Демко.
Панас
Який Демко? Дмитро
Не знаєте? Та - Многогрішний.4
Панас
Он хто!
Дмитро
Колотиться увесь безщасний край:
Нема ладу, бо голови немає...
І голова б Петро, та ба!..
Доглядачів голос
(іздалека)
Гей ви!..
Нероби ви, собаки, джаври кляті!
Вже й кинули робити? Я вам дам!..
Панас
Берись, а то ще прибіжить і бити!
Роблять удвох
Уже пішов. Ти тихше гомони.
Воно й робить, і розмовляти можна.
Та як же звуть тебе?
Дмитро
Дмитром. А вас?
Панас
Як був малий - Панасом мати звала,
Січовики ж товариші мене
Ще й Вершглягом прозвали, бо у мене
Такий кулак ще замолоду був,
Що як піду я навкулачки биться,
Та вдарю раз, то тут тобі і смерть.
А ти здобувсь там прізвища якого?
Дмитро
Та Квіткою прозвали козаки.
Панас
Туди к чортам!.. Козак, а зветься Квітка!.
За віщо ж це тобі таке мення?
Хіба за те, що вдався уродливий?..
А як же ти в неволю вскочив? га?
Дмитро
Та як дурний!.. На мене серед степу
Наскочила хижацька татарва...
Додому я вертавсь!.. У мене дома
Дружина й син манюсінький... Чогось
Мені тоді додому заманулось...
Поїхав сам із Січі, їхав так
Безпечно все, і не було і в гадці,
Що лихо жде... Кругом широкий степ,
Співочії пташки, високе небо
Блакитнеє та сонце золоте...
Ту бачивши красу, про все забувся
І думав я про Грецію, про Рим...
Панас
Про що?
Дмитро
Про Рим, про Грецію,- держави
Були такі... І думав я собі:
Як гарно їх описують поети,
Що добре там, що там краса яка!..
А в нас хіба чи не краса, не пишна -
В степах, гаях, на небі й на землі?
Чому ж ніхто і нашої не спише?
Якби списав,- ще ліпше це було б,
Ніж у того Вергілія, чи в кого...
Та тільки що нема кому списать…
Панас
Мабуть, учивсь ти по великих школах?
Дмитро
Еге, я вчивсь у Києві... Ото ж
І їхав так, про ворогів забувши,
Аж гульк - ураз набігла татарва!
Я до пуття не встиг і боронитись:
Передньому із однії зробив
Дві голові, а далі вже й несила:
Як облягло дряпіжне вороння,
То й не рухнеш рукою... Збили зараз
Мене з коня, зв'язали й потягли...
Вночі втекти хотів,- не пощастило.
Панас
Ну, вже й козак! Замисливсь про пташки
І вскочив сам у пута!.. От роззява!..
Ну, далі що? Розказуй по ряду!
Дмитро
Дак потягли мене у кляту Кафу,
Ненаситну ту прірву, що жере
Невільників безщасних тисячами,
І мов вола якого продали.
Отам було мені погано дуже:
Вночі сиди у тій гнилій тюрмі,