— Ми потоваришуємо пізніше. Для цього у нас попереду вічність, — Таня засміялася, і її родина рушила далі.

Всі старі традиції були дотримані. Мене сліпило сяйво ліхтарів, коли ми замахнулися ножем над вражаючим тортом — занадто пишним, подумала я, для досить скромного зібрання друзів та родичів. Ми по черзі жбурляли торт одне одному в обличчя; Едвард мужньо проковтнув свою частку — я не могла повірити власним очам. Я метнула свій букет напрочуд спритно — просто в руки заскоченої Анжели. Еммет і Джаспер захлиналися від сміху, спостерігаючи, як я взялася випіками, поки Едвард дуже обережно зубами знімав із мене позичену підв’язку: вона сповзла мало не до кісточки. Коротко підморгнувши мені, він жбурнув підв’язку просто в лице Майку Ньютону[3].

А коли заграла музика, Едвард пригорнув мене, щоб повести у традиційний перший танок; я радо попрямувала за ним, незважаючи на свій страх до танців — особливо танців перед публікою, — щаслива від того, що була в його руках. Він вів танок, і я без жодних зусиль крутилася попід куполом світла та у блиманні фотоспалахів.

— Подобається бенкет, місіс Каллен? — прошепотів він мені в самісіньке вухо.

Я засміялася.

— Мені ще довгий час доведеться звикати.

— Час маємо, — нагадав він мені — голос його бринів — і нахилився поцілувати мене, поки ми танцювали. Фотокамери дико заблимали.

Заграла інша мелодія, Чарлі поплескав Едварда по плечу.

З Чарлі танцювати було не так легко. У танцях він почувався не впевненіше за мене, отож ми обережно переміщалися з кутка в куток усередині уявного квадрата. Едвард та Есме крутилися довкола нас, як Фред Астер і Джинджер Роджерс[4].

— Дім буде порожнім без тебе, Белло. Я вже почуваюся самотнім.

Клубок застряг мені в горлі, коли я у відповідь спробувала пожартувати:

— Почуваюся страшенно винною, що тепер тобі самому доведеться куховарити: це, можна сказати, злочинна недбалість. Ти міг би мене заарештувати.

Він розплився в усмішці.

— Гадаю, з харчами я якось упораюся. Тільки дзвони чим-частіше.

— Обіцяю.

Здається, я перетанцювала з усіма. Приємно було побачити всіх своїх друзів, проте найбільше мені кортіло бути з Едвардом. Я була просто щаслива, коли він нарешті вклинився поміж мною і Майком — півхвилини потому, як розпочався новий танок.

— І досі недолюблюєш Майка, еге ж? — кинула я, коли Едвард викрутив мене з Майкових обіймів.

— Особливо коли наслухаєшся його думок. Пощастило йому, що я стримався й не затопив йому в писок. Чи щось гірше.

— Ого!

— Ти мала нагоду хоч поглянути на себе?

— Е… ні, мабуть. А що?

— Тоді, боюся, ти й гадки не маєш, наскільки неймовірно, безсердечно вродлива ти сьогодні. Не дивно, що Майкові важко утриматися від непристойних думок стосовно заміжньої жінки. Я розчарований, що Аліса не примусила тебе бодай глипнути в дзеркало.

— Ти упереджений, знаєш сам.

Він зітхнув, на хвильку завмер, а тоді повернув мене обличчям до будинку. Скляна стіна віддзеркалювала весь бенкет, наче велике люстро. Едвард указав мені на пару, що стояла в дзеркалі просто навпроти нас.

— Упереджений, справді?

Я миттю вихопила Едвардове відображення — досконалу копію його досконалого обличчя, а поряд стояла чорнява красуня. Шкіра її була кремова з рум’янцем, очі розширені від збудження, обрамлені густими віями. Вузький бутон мерехтливої білої сукні ніжно розпускався шлейфом унизу, наче перевернута лілія, — сукня була пошита так управно, що тіло здавалося елегантним і граційним — принаймні поки не рухалося.

Перш ніж я встигла моргнути, щоб красуня в дзеркалі перетворилася знову на мене, Едвард знагла напружився й обернувся у протилежний бік, наче хтось гукнув його на ім’я.

— О, — мовив він. На мить його брови нахмурилися, але так само швидко розгладилися.

Зненацька він розплився у широкій посмішці.

— Що таке? — запитала я.

— Весільний сюрприз.

— Га?

Він нічого не відповів, натомість знову почав танцювати, помалу підштовхуючи мене у напрямку, протилежному до того, куди ми рухалися перед тим, — подалі від вогнів, у глибоку темряву ночі, яка оточувала танцмайданчик.

Він не зупинявся, допоки ми не опинилися в тіні розлогого кедра. А тоді Едвард подивився просто в найтемнішу темряву.

— Дякую, — мовив Едвард до темряви, — Дуже… мило з твого боку.

— Милий — моє друге ім’я, — з темряви ночі відгукнувся знайомий хриплий голос. — Можна приєднатися?

Долоня моя інстинктивно лягла на горло, і якби Едвард не підтримав мене, я б гримнулася на землю.

— Джейкобе! — видихнула я, щойно до мене повернулася здатність дихати. — Джейкобе!

— Ну, привіт, Белло.

На нетвердих ногах я рушила на голос. Едвард міцно підтримував мене попід лікоть, аж поки інша пара дужих рук не перехопила мене в темряві. Жар Джейкобових долонь миттю пропалив тонку атласну сукню, щойно він притиснув мене до себе. Він і не збирався танцювати — просто пригортав мене, поки я ховала обличчя в нього на грудях. Він схилив голову, притиснув щоку до моєї маківки.

— Розалія не пробачить мені, якщо не отримає свій традиційний танок, — промурмотів Едвард, і я вже знала, що він полишить нас на хвильку — це його своєрідний подарунок: оця моя мить із Джейкобом.

— О Джейкобе, — вже плакала я — не могла навіть чітко вимовляти слова. — Дякую!

— Припини хлюпати носом, Белло. Ти зіпсуєш собі сукню. Це всього-на-всього я.

— Всього-на-всього? Джейку! Як усе тепер чудово!

Він пирхнув.

— Ага, можна починати гулянку. Старший боярин нарешті припхався.

— Тепер зі мною всі, кого я люблю.

Я відчула, як вуста його торкнулися мого волосся.

— Вибач, що запізнився, сонечко.

— Я така щаслива, що ти тут!

— Ну, я так і задумав.

Я глипнула на гостей, але крізь натовп не могла розгледіти те місце, де востаннє бачила Джейкобового батька. Я не була певна, що він і досі тут.

— А Біллі знає про твій прихід?

— Певен, що Сем сказав йому. Я навідаюся до нього, коли… коли бенкет закінчиться.

— Він так зрадіє, що ти вдома!

Джейкоб трошки відсунувся від мене й виструнчився. Ліву руку він залишив у мене на талії, а правою взяв мою долоню, притиснув її собі до грудей. Я чула, як його серце гупає під моєю рукою, і здогадалася, що він невипадково приклав до грудей мою долоню.

— Не знаю, чи вдасться мені ще колись потанцювати з тобою, — мовив він і потягнув мене у повільне кружляння, чий ритм не співпадав із темпом музики. — Отож я скористаюся моментом.

Ми танцювали в ритмі його серця, яке билося в мене під пальцями.

— Я й сам радий, що прийшов, — за мить тихо сказав Джейкоб. — Навіть не думав, що прийду. Але так приємно тебе побачити… ще хоч раз. І мені не так сумно, як — я боявся — буде.

— Я не хочу, щоб ти сумував.

— Я знаю. І сьогодні я прийшов не для того, щоб ти почувалася винною.

— Ні, ні — я просто щаслива, що ти прийшов! Це найкращий подарунок, який ти міг мені зробити.

Він засміявся.

— Дуже добре, бо я зовсім не мав часу купувати подарунок.

Очі мої призвичаїлися до темряви, тепер я могла роздивитися його обличчя — воно було вище, ніж я очікувала. Невже він і досі росте? Зараз він на зріст радше сім футів, аніж шість[5]. Яка полегкість — знову бачити знайомі риси після стількох місяців: його глибоко посаджені очі під густою тінню брів, його високі вилиці, його повні губи, що відкривають яскраво-білі зуби, розтягуючись у саркастичній усмішці, що якраз пасує до його тону. Очі його були трошки примружені: наїжачені; я бачила, що сьогодні він поводиться дуже сторожко. Він щосили намагався зробити мені приємність — не зрадити себе й не показати, яких зусиль це йому вартує.

Я насправді нічого не зробила в житті настільки гарного, щоб заслужити такого друга, як Джейкоб.

вернуться

3

У Північній Америці за традицією підв’язку нареченої молодий кидає нежонатим друзям. Тому, хто її упіймав, вона віщує швидкий і щасливий шлюб.

вернуться

4

Легендарні американські актори і танцюристи, які знялися разом у десятьох музичних комедіях.

вернуться

5

1 фут = 30,48 см.


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: