Біблія перекладу Івана Куліша
(1868-1904)
Переклад робився Пантелеймоном Кулішом. 1872 року переклад Старого Заповіту згорів, який, повторно Куліш не встиг завершити; але був завершений Іваном Пулюєм і Іваном Нечуй-Левицьким.
Старий Заповіт
Буття
Вихід
Левит
Числа
Повторення Закону
Ісус Навин
Суддів
Рут
1 Самуїлова
2 Самуїлова
1-а Царів
2-а Царів
1-а Паралипоменон
2-а Паралипоменон
Ездра
Неємія
Естер
Йов
Псалтир
Приповісті
Екклезіаст
Пісня Пісень
Ісаія
Еремія
Плач Єремії
Езекіїль
Даниїл
Осія
Йоіл
Амос
Авдій
Йона
Михей
Наум
Авакум
Софонія
Аггей
Захарія
Малахія
Новий Заповіт (Євангеліє)
Від Матвія
Від Марка
Від Луки
Від Івана
Дії
Якова
1-е Петра
2-е Петра
1-е Івана
2-е Івана
3-е Івана
Юда
До римлян
1-е до коринтян
2-е до коринтян
До галатів
До ефесян
До филип'ян
До колоссян
1-е до солунян
2-е до солунян
1-е до Тимофію
2-е до Тимофію
До Тита
До Филимона
До євреїв
Об'явлення
Буття 1
1 У початку сотворив Бог небо та землю.
2 Земля ж була пуста і пустошня, і темрява лежала над безоднею; і дух Божий ширяв понад водами.
3 І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.
4 І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою.
5 І назве Бог сьвіт день, а темряву назве ніч. І був вечір, і був ранок; день первий.
6 І рече Бог: Нехай проміж водами постане твердь, і розлучає води з водами! І сталось тако.
7 І сотворив Бог твердь; і розлучив Бог воду, що була під твердею, із водою, що була понад твердею.
8 І назве Бог твердь небо. І був вечір, і був ранок; день другий.
9 І рече Бог: Зберись, водо, що попід небом, ув одно місце, і появися суходоле. І сталось тако.
10 І назве Бог суходіл земля, а згромадженє вод назве море. І бачив Бог, що добре.
11 І рече Бог: Нехай проростить земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, щоб його насїннє було в йому. І сталось тако.
12 І вивела земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, що його насїння було в йому по свойму родові. І бачив Бог, що добре.
13 І був вечір, і був ранок; день трейтїй.
14 І рече Бог: Постаньте сьвітила, на твердї небесній розлучати день із ніччю, і бувайте знаменнями на ознаку впливочасу і днїв і років.
15 І бувши сьвітилами на твердї небесній, сьвітїте по землї. І сталось тако.
16 І сотворив Бог два сьвітила великі: сьвітило велике правити днем, і сьвітило менше правити ніччю, і зорі.
17 І поставив їх Бог на твердї небесній сьвітити на землю.
18 І правити днем і ніччю, і розлучати сьвіт із темрявою. І бачив Бог, що добре.
19 І був вечір, і був ранок; день четвертий.
20 І рече Бог: Заграйте, води, душами живими, і полинь, птаство, над землею попід небесною твердю.
21 І сотворив Бог чудища великі і усяку душу живу повзючу, що заграла ними вода, по родові їх, і всяке птаство пернате. І бачив Бог, що добре.
22 І благословив їх Бог, і глаголе: Плодїтеся і множтеся і сповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землї.
23 І був вечір, і був ранок; день пятий.
24 І рече Бог: Виведи, земле, душу живу по роду їх, четверонога і повзюче і дикого зьвіра, по родові їх. І сталось так.
25 І сотворив Бог зьвірє земне по родові їх, і скотину по родові й усе повзюче по родові їх. І бачив Бог, що добре.
26 І рече Бог: Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким зьвірєм, і над усяким гадом, що лазить по землї.
27 м з сотворив Бог чоловіка в свій образ, ув образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх.
28 І благословив їх Бог, і рече до них Бог: Плодїтеся і намножуйтесь, і сповнюйте землю і підневолюйте її, і пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над усїм зьвірєм, що гасає по землї.
29 І рече Бог: Оце ж дав я вам усяке зело з насїннями, яке нї росте на землї, та й усяке дерево, що має в собі плід родющий насїннє; се нехай вам на харч.
30 І всякому зьвірові земному, і всякому птаству небесному, і всьому повзючому по землї, усякій душі живій, призначив я всяку траву й зело на харч. І сталось тако.
31 І бачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І був вечір, і був ранок; день шестий.
Буття 2
1 Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.
2 І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.
3 І благословив Бог день семий, і з'ясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.
4 Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,
5 Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.
6 Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.
7 І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.
8 І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.
9 І зростив Господь Бог eighсяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.
10 І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.
11 Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.
12 А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.
13 А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.
14 А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.
15 І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.
16 І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.
17 З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.
18 І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.
19 І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.
20 І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.
21 І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.
22 І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.
23 І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.
24 Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.