Поиск
V
Покій Кассандри. Нема нікого.
Деїфоб
(ввіходить)
Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!
(Плеще в долоні і гукає).
Рабині, гей!
З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.
Рабиня
Що, владарю?
Деїфоб
Та що се,
невже моя сестра служниць не має,
що й не докличешся нікого?
Рабиня
Вжеж,
пророчиця рабинь всіх розпустила,
казала: годі вже тих царських звичок,
час привикати без рабинь до праці,
бо хутко здасться.
Деїфоб
От нові ще примхи!
А ти чия?
Рабиня
Царівни Поліксени.
Деїфоб
Ну, все одно, піди поклич сестру.
Рабиня
Котору? Поліксену?
Деїфоб
Ні, Кассандру,
та хутко.
Рабиня
(йде воркотячи)
Хутко! бач, який швидкий.
Старі вже ноги в мене, де тут хутко…
(На порозі).
Та он вона й сама… Царівно, швидше -
там братик дожидається…
(Виходить).
Кассандра
(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)
Вітаю.
Деїфоб
І що ти справді вигадала, сестро?
Рабинь всіх розпустила, а сама
кужілки з рук не випускаєш.
Кассандра
Брате,
воно завчасу краще привикати
до неминучого.
Деїфоб
Се рабська мова!
Царівна так би не сказала зроду.
Кассандра
А що ж казати?
Деїфоб
«Або царювати,
або загинути!»
Кассандра
Ми всі загинем,
та не царюючи.
Деїфоб
Дай спокій, сестро,
і не частуй мене пророкуванням.
Се чисте горе: брат - пророк, сестра -
пророчиця, нема де проступити
у власнім домі за віщунством рідних.
Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,
казати правду, дівчині се личить
далеко краще, ніж пророча мова.
Отож пряди й не пророкуй.
Кассандра
Я, брате,
сама б радніша прясти білу вовну,
ніж віщувати всім нам чорну долю.
Деїфоб
Пряди, пряди - ниток багато білих
зарученій потрібно на весілля,
на шлюбні шати й на дари для гостей.
Кассандра
Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,
та шкода, що не в пору й не до речі.
(Ображена одвертається).
Деїфоб
І в пору, і до речі. Я, сестрице,
не звик даремне марнувати мову.
Якщо кажу, то, значить, варто слухать,
а ти хоч і віщунка, та сама
своєї долі, видно, не вгадаєш,
то я тобі скажу: ми заручили
тебе оце тепер за Ономая,
царя лідійського.
Кассандра
Зарані, брате,
говориш ти мені: «Ми заручили»,
бо ще ж я не рабиня поки що
і маю власну волю.
Деїфоб
Ні, Кассандро,
бо кожна дівчина, чи то рабиня,
чи то царівна, слухає родини.
Кассандра
Я, брате, й не рабиня, й не царівна,
а більше й менше, ніж вони обидві.
Деїфоб
Я не для загадок прийшов сюди,
не для пустих розмов. Кажу виразно,
що ти заручена. Цар Ономай
тебе собі жадає в нагороду
за спілку й поміч проти ворогів.
Хвалився він, що піде в бій сьогодні,
і всіх своїх лідійців поведе,
і що не зайде сонце, як вже буде
розбите впень усе вороже військо.
«Коли се правда,- ми сказали,- завтра
ти поведеш Кассандру до намету».
Кассандра
Хіба що такі «Коли се правда…» Власне,
що се неправда.
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: