Як у страшному сні, автоматично натиснув кнопку TV-зображення. Побачив, як вивозять на візку зі знайомого під'їзду труп у чорному пластиковому мішку, побачив маску жаху на обличчі Ніни — дружини Безпалого, його переляканих дітей, Мар'яну і Джорджа. Це тривало лише одну мить — і на екрані з'явилася схожа на ляльку репортерка з риб'ячими очима, яка явно зчитувала текст з електронного суфлера:

— Вбитий Без... Без... палій, — з наголосом на останньому складі (репортерка ледве подолала незнайоме прізвище), — можливо, був причетний до торгівлі зброєю. Поліція підозрює у вбивстві містера Гайдука, керівника українсько-американської компанії. На екрані статично завис його фотопортрет, взятий з сайта Бюро: чорне волосся з першими ознаками сивини на скронях, коротка зачіска, темні, глибоко посаджені очі, сплющений боксерський ніс, міцно стиснуті губи і важкий, підозріливий погляд. «Типовий італійський мафіозі, — подумав Гайдук. — Або давньоримський центуріон».

— Містер Гайдук, — продовжувала всезнаюча репортерка, — зник сьогодні зі свого помешкання на Канал-Роуд.

Сусіди бачили, як він від'їжджав на таксі, що належить пакистанській компанії, яку підозрюють у зв'язках з екстремістським мусульманським рухом «Аль-Карім»...

«Ось куди мене занесло, — подумав Гайдук.— Може й справді податися до Ісламабада?»

Репортерка торохкотіла, не зупиняючись:

— Поліції стало відомо, що між Гайдуком і вбитим існував давній конфлікт. В компанії панувала атмосфера ворожнечі і взаємних звинувачень...

Білий хлопець, що їх супроводжував, делікатно торкнувся його плеча.

— Треба їхати. Не звертайте на це уваги. Ми захистимо вас. Це справа Вогняної Сари та її людей.

Гайдук повільно, як після тяжкого нокдауну, посувався у напрямку лімузина. Відчув нудотну слабкість. Тільки б не почати блювати. Знав: це — всеохоплюючий страх. Якщо його не подолати, загинеш.

Він глянув на Божену: ні чорні великі окуляри, ні чорна, як у шиїтів хустка, що затуляла половину обличчя, не могли приховати того сумного факту, що племінниця Марти Джеферсон була жорстоко побита: на спухлому носі — біла скотчева наліпка з марльовими валиками для фіксації ніжних кісток, з-під окулярів виповзали синці, на нижній губі — тріщина, намащена маззю, на шиї — сині странгуляційні смуги.

Незважаючи на те, що Вожена була вдягнена в довгий балахон з темно-сірої джинсової тканини, який дуже скидався на тюремне вбрання і приховував усі особливості її фігури і рухів, не важко було помітити, що дівчина ледве пересувається, по-старечому повільно сідаючи до лімузина.

Гайдук запропонував їй сісти позаду, але вона відмовилась.

Автомобіль рушив у напрямку канадського кордону, який вони мали перетнути в районі Огденсберга, десь посередині між Кінгстоном і Оттавою.

7.

У темряві салону (назовні також панувала ніч) було легше зосередитись і зрозуміти ситуацію. Гайдук, звичайно, знав, наскільки небезпечною є Вогняна Сара — віце-президент Конфедерації Сара Лу Лейн, яку звали «вогняною» не лише за яскраво-червоне волосся, але головно за вибуховий індіанський характер та полум'яні агресивні промови проти єврейської, китайської, російської, мексиканської, індійської, бразільської і ще бозна яких мафій, які нібито заволоділи Вашінгтоном.

Вогняна Сара не тільки зосередила у своїх руках (вірніше, в руках чоловіка, товстуна-індіанця з племені ірокезів) всю торгівлю наркозамінними речовинами, що їх виробляла фармакологічна корпорація NOP («по раіп» — без болю, що також асоціювалося з NOPAL — назвою мексиканського кактуса, з якого виробляли сильнодіючий наркотик), але й збиралася монополізувати розробку і виробництво нових систем озброєнь; тут перетиналися її шляхи та інтереси Гайдукового Бюро. Вже на другий день після обрання Сари віце-президентом, Вогняна леді розпочала кампанію проти китайської мафії, що було розцінено оглядачами як початок відкритої війни проти президента. Гайдук знав, як люто ненавидить Вогняна Сара першу леді Конфедерації сенаторку Ширлі Ван Лі: роздобувши в історичних хроніках згадку про білих колонізаторів, предків Ширлі, які безжально знищували індіанське населення під час депортації до Оклахоми, Сара почала гучну кампанію за визнання історичної провини американського білого істеблішменту й необхідності матеріальної компенсації за злочини, скоєні в XVII-XIX століттях. Сплачувати мали б, звичайно, сучасні нащадки винуватців геноциду супроти червоношкірих, і тільки вердикт Верховного Суду припинив божевільну атаку Вогняної Сари.

І все ж Гайдук не повірив білому охоронцю: такі хлопці без наказу керівництва, без затвердженого кимось плану гри не мали права вкидати таку інформацію об'єкту охорони. Була якась інша причина того, що сталося.

Раптом у темряві прозвучав тихий голос Божени. Вона говорила по-українськи, досить чистою, не діаспорною галицько-польскою, а наддніпрянською мовою:

— Я вже була там, у Менсфілді. Сиділа у військовій в'язниці. Мене там катували. Три дні тому тітка Марта забрала мене звідти до Вашінгтона.

Він сторопіло відповів їй англійською, бо майже забув українську: у посольстві всі розмовляли по-російськи, а на зборах КУКу (Конгресу Українців Конфедерації) панувала американська мова. Втім, на зібрання КУКу Гайдук ходив рідко, не бажаючи привертати до себе зайву увагу служби військова! контррозвідки Департаменту оборони КДПА. Серед його агентури було чимало українців, які з ідейних міркувань надавали йому необхідну інформацію.

— Не кажіть нічого, — тоном наказу мовив Гайдук. — Тут нас слухають.

— Я нікого не боюся, — вперто продовжувала дівчина. — Цей самий кадилак забрав мене до Вашінгтона, ті ж самі люди супроводжували. Вони й так все знають.

— Чому ви їдете в Україну? — спитав він, все ще думаючи про Вогняну Сару.

— Бо не можу жити у цій клятій країні. Тут панує поневолення і беззаконня. Я ненавиджу Америку. У світі немає гіршої країни. Тут убивають невинних людей.

«Тут вбивають невинних людей, — повторив подумки Гайдук. — А де їх не вбивають?». І спитав:

— А в Україні ви були коли-небудь?

— Ніколи. Але там живе мій брат Аскольд. Він казав, що немає кращої країни в світі.

— А що він там робить?

— Воював з москалями. Тепер став гончарем. Ліпить горщики і свистульки. Одружився. І щасливий.

Обидва змовкли і вже не подавали голосу до канадського кордону, який перетинали о четвертій годині ранку. Пройшла доба відтоді, як над Гайдуком і Ліндою завис дрон, що пронизував їхні голі тіла безжальним поглядом надпотужного об'єктива.

Божена знову вмостилася спати на своєму сидінні, а Гайдук куняв сидячи, доки не заснув міцно.

8.

21 квітня 2077 р.

9.07 AM

Таємно

Президенту Конфедерації Держав Півн ічної Америки

Ендрю Ван Лі

Сер,

Вважаю своїм обов'язком інформувати вас про події, пов'язані з Американсько-Українським Бюро з науково-технологічних обмінів, яке постійно перебуває в центрі уваги наших розвідувальних зусиль. Управління стратегічних операцій Центральної служби безпеки ретельно відстежує як характер контактів, так і специфіку діяльності Бюро, очолюваного п. І.Гайдуком. За нашими даними І.Гайдук є полковником Військової розвідки МО України (ВІРУ), начальником одного з управлінь. З розшифрованого Національним центром обробки інформації послання Президента (Гетьмана) України, що поступило до Посольства України вчора, 20 квітня ц.р., стало відомо, що І. Гайдуку присвоєно звання генерала-хорунжого ЗСУ (бригадного генерала) з одночасним терміновим відкликанням до України.

З агентурних джерел, якими володіє Центральна служба безпеки Конфедерації в Особливому відділі при Президенті (Гетьмані) України, стало відомо, що ситуація в Києві вкрай загострилася внаслідок посилення суперництва прибічників Союзу Держав Чорної Орди (СДОР), що групуються навколо лідера Руху Чотирьох Свобод, члена Ареопагу України М. Басманова, підтримуваного Державною Вартою України, і групи, яка орієнтується на грецько-польсько-литовсько-скандинавське об'єднання (на чолі групи — спікер верхньої палати Сейму (парламенту) України Індіра Голембієвська), яку підтримує Військова Розвідка і Міністерство оборони України.