Результати виборів депутатів громад:

38 078

Загальна кількість громад 2734

Кількість мандатів

Кількість тих, хто голосував 287 036 — 35,9 %

Національність обраних:

Чехів Євреїв Німців Росіян

Обрано жінок

Поляків Українців

8901 — 23,38 % 26 249 — 68,93%

930 — 2,44 % 943 — 2,48 % 980 — 2,57 % 71-0,01 % 112-0,29%

Обрано дрібних рільників 35 409 — 92,99%

С. 46: Загальний аналіз

Волинь є територією, на якій Польща зустрілася з тим, що не є польським за походженням. Ця зустріч вирішить, чим є Річ Посполита як ідея, як творча сила, яка формує життя в межах свого поширення без огляду на те, чи життя є польського походження. Ця зустріч вирішить щодо сили чи слабкості Речі Посполитої, її величини як явища у шерензі європейських держав.

Вирішити щодо її сили можна тоді, коли громадянин Речі Посполитої непольського походження стане її вірним сином, сином своєї Батьківщини, коли енергетична вартість маси громадян непольського походження збільшить її державну енергію, творчу, яка визволяє з життя найцінніші первні.

Це визначить її слабкість, яка приведе до поразки, коли громадянин непольського походження стане ворогом Польщі і всього, що польське, коли енергетична сила громадян непольського походження буде спрямована проти неї і стане фактором деструкції, постійної боротьби.

Так виглядає справа.

Реалізація цієї проблеми не вміщується у межах понять доброї адміністрації, справної поліції, недопущення до голосу місцевого українського населення, витоптування всього, що не є польським за своїм походженням, заперечення його існування, — вона не вмі щується у межах свідомості власної вищості, яка виникає лише з почуття володіння владою, переваги озброєної людини над неозброєною, свідомості слушної поведінки, приймаючи за вихідний пункт логіку ходу справ в окупованій країні, і т. д.

С. 51: Чи можна серйозно дискутувати і заперечувати звинувачення про знедоленість польського елементу на Волині у 1935 році? Наведені попередньо кількісні дані дають найсуттєвішу відповідь, а швидше характеризують атакуючу сторону Ця загальновідома і проголошена, до гідності якогось святого національного болю піднята справа загальної освіти, яка викликала стільки патріотичних почуттів і гарячий захист польськості, у конфронтації з цифрами: 1 732 загальні школи на Волині, з них 11 українських у країні, де 77 % українського населення і 14 % польського, дає найкращу картину, до якого рівня безчесності може дійти програмне формулювання становища на основі темного інстинкту зоологічного націоналізму, безмежного ігнорування, наївності, часто злої волі або цинічної демагогії. Дивує перш за все ігнорування. Знав певного чиновника, чиї службові заняття не мали нічого спільного з освітою і який розумів свою працю на Волині як місію захисту польськості, бо був, у його переконанні, справжнім патріотом. Ясна річ, що його цікавили проблеми загальної освіти, і в цій галузі він вважав себе за великого знавця й інформатора повноважних чинників у державі. Ця людина у розмові зі мною вперше дізналася про існування шкільного плебісциту, явища, яке принесло стільки турбот шкільній адміністрації і викликало з боку суспільства багато зусиль, щоб шкільні справи не стались предметом політичної агітації.

Типовою справою у цій галузі є проблема військового осадництва і «фатальної ролі» державних чинників, що означає недооцінку з боку цих чинників осадництва, систематичне позбавлення осадництва допомоги з боку держави. При найближчому розгляді виявляється, що до нинішнього часу скасовано 9 ООО 000 осадницьких заборгованостей, що осадники фактично з тих чи інших причин користуються значними пільгами оплати порівняно з усім населенням, що стан осадницьких господарств на 80 % не є знову ж таким поганим порівняно із загальним станом рільничих господарств. Що, врешті, осадники беруть значну участь у самоврядному житті, займаючи понад 300 посад, в тому числі війтів — 36, підвійтів — 9, лавників — 37, гмінних радних (депутатів) — 192. У такий спосіб осадницький елемент здобуває авторитет у широких мас населення, у даному випадку вони зв'язані з населенням щоденною працею, суспільною і господарською працею, таким чином осадники здобувають для себе значне поле діяльності з великою користю для себе, суспільства і Речі Посполитої, розширюючи істотно стан польського володіння на Волині.

Бубонять часом про денаціоналізацію поляків, що означає українізацію. Чи можна уявити собі явище українізації у суспільно-політичній і державній ситуації на Волині у 1935 році на території, охопленій діяльністю польського державного апарату? Чи знають ці пани, що згідно зі статистикою Єпископської Курії у Луцьку близько 3400 людей приймають щороку католицтво? Пам'ятаю, якось петитом наводили статистику у «Газеті Варшавській», яка свідчила про значне збільшення католицького населення на Волині.

Крім цього, говориться про українізацію Волині як про розширення національної свідомості українців. І тут ми зустрічаємося з річчю, яка надзвичайно суттєво і дуже прикро характеризує ситуацію. Виявляється, у багатьох випадках середня польська свідомість не спроможна зрозуміти, що зростання національної свідомості українського населення Волині є природним процесом розвитку цього суспільства, є біологічним процесом, що на це немає жодної людської ради, а той, хто хотів би з цим боротись, починає боротьбу зі стихією, безнадійну боротьбу, про яку Маршалок Пілсудський у наведеній вище промові у Рівному в 1920 році сказав: «Ми, поляки, добре знаємо на собі, які це несе за собою наслідки, як недалеко веде і які незначні результати приносить».

Виявляється, що пересічна польська свідомість, обтяжена психічним спадком з часів неволі, у даному випадку нічим не відрізняється від свідомості російських діячів з-під знаку «Чорної Сотні». Загальноприйнятим гаслом, поспішно асимільованим у житті, було твердження, що українську справу видумали німці. Найсуттєвішим акцентом тієї ситуації є глибоке переконання про штучність українського руху, про те, що він є результатом якихось політичних махінацій і то дуже спритних і підступних. Так українська справа звучала у голосах правих російських політиків за царських часів, так укладалась вона у широкій свідомості «істинно-русской маси», так, на жаль, вона укладається у головах певних кіл польського суспільства, яке таким чином давало свідчення виродження польського політичного інстинкту і державної основи Речі Посполитої на Східних землях. (…) І якщо таке становище підтримується польськими політичними чинниками і певними колами громадської думки, то це є опосередкована дія російського минулого, це є класичне явище отруєної царською неволею польської свідомості. (…)

Корпус прикордонної охорони, Командування полку «Здолбунів». Л. дз. 644/Рф/38. Таємне. Рівне, дня 18 липня 1938 р.

Координаційний комітет ДОКИ (на руки Начальнику штабу).

Представляю (посилаю) нижче перелік осіб, обшуканих за час від 5-10.VIІ.1938 р.