І вона дійсно зблизилася з ним, як ніхто інший.

Габріель пригадала ту ніч, яку вона провела з Секстоном у його розкішному офісі, і поморщилася, намагаючись заблокувати не надто приємні картини, що почали виринати в її свідомості. Що я собі думала? Вона знала, що мала опиратися, але чомусь не змогла. Седжвік Секстон так довго був її ідолом... і — подумати тільки — він її забажав!

Лімузин вскочив у вибоїну і різко повернув Габріель до реальності.

— З тобою все гаразд? — спитав Секстон, переключивши увагу на неї.

Габріель швидко зобразила посмішку.

— Чудово.

— Невже ти й досі думаєш про ту чорнуху?

— Та трохи непокоюся, якщо чесно, — знизала вона плечима.

— Забудь. Та чорнуха— найкраще, що було в моїй кампанії.

Як дізналася Габріель на власному, не зовсім приємному досвідові, чорнухою на політичному жаргоні називається витік інформації про те, що, наприклад, ваш конкурент користується збільшувачами пеніса або підписався на порнографічний журнал для голубих. Вдаватися до чорнухи — не вельми шляхетна тактика, але коли вона спрацьовувала, то спрацьовувала масштабно.

Однак траплялося, що чорнуха могла вдарити бумерангом...

І вона таки вдарила бумерангом. Приблизно місяць тому персонал виборчої кампанії президента, занепокоєний падінням рейтингу свого шефа, вирішив проявити агресивність і злив у пресу історію, яка, на його думку, була правдивою: про те, що сенатор Секстон крутив роман зі своєю асистенткою, Габріель Еш. На превеликий жаль для Білого дому, беззаперечних доказів не було. І сенатор Секстон, твердо вірячи, що найкращий захист — це активний напад, скористався слушним моментом і перейшов у атаку. Він скликав прес-конференцію для загальнонаціональних мас-медіа і заявив про свою невинуватість і обурення безпідставними чутками. «Повірити не можу, — заявив він, дивлячись у камери очима, сповненими болю, — що президент вирішив заплямувати пам’ять моєї покійної дружини цими злостивими плітками».

Виступ сенатора був настільки переконливим, що Габріель сама майже повірила в те, що між ними ніколи й нічого не було. Спостерігаючи, як легко і невимушено він брехав, вона збагнула, що насправді сенатор Секстон — людина дуже небезпечна.

Останнім часом Габріель, яка була впевнена в тому, що поставила на найсильнішого коня у президентських перегонах, почали долати сумніви, що вона поставила на найкращого та найчеснішого коня. Тісна співпраця з Секстоном відкрила їй очі — сталося щось на кшталт того, коли захоплене дитинча потрапляє за лаштунки студії «Юніверсал пікчерз» і його наївний захват затьмарюється поступовим усвідомленням того, що Голівуд — це зовсім не магія.

І хоча віра у головну тезу Секстона залишилася, Габріель почала ставити під сумнів самого автора цієї тези.

— Те, про що я хочу розповісти вам, Рейчел, — розпочав президент, — має код UMBRA. І цей код перебуває далеко за межами вашого нинішнього рівня допуску до секретної інформації.

Рейчел здалося, що стіни літака насуваються на неї. Президент наказав привезти її на Воллопс-айленд, запросив на борт свого літака, прямо заявив, що збирається використати її у політичній боротьбі проти батька, а тепер, бач, хоче незаконно розголосити засекречену інформацію. Хоч який би приязний вигляд не мав Захарій Герні, Рейчел Секстон щойно дізналася про нього одну важливу річ: цей чоловік має залізну хватку.

— Два тижні тому, — продовжив президент, — НАСА зробила відкриття.

Слова повисли у повітрі, і Рейчел не одразу збагнула їх зміст. НАСА зробила відкриття? Останні розвідувальні звіти не містили нічого екстраординарного щодо космічної агенції. Звісно, нині вже всі звикли, що чергове «відкриття НАСА» означає не що інше, як іще одну спробу вибити побільше грошей на якийсь проект.

— Поки ми не перейшли до суті справи, — сказав президент, — я хотів би дізнатися, чи поділяєте ви батьків скептицизм стосовно дослідження космосу.

Рейчел дуже не сподобалася ця фраза.

— Сподіваюся, ви запросили мене сюди не для того, щоб попросити контролювати випади мого батька проти НАСА?

Герні розсміявся.

— Чорт забирай, звісно, що ні. Я надто довго був сенатором, аби зрозуміти, що Седжвіка Секстона не здатен контролювати ніхто.

— Мій батько — опозиціонер, пане президент. Усі більш-менш відомі політики є опозиціонерами. Вони шукають слушної нагоди, щоб здобути вигоду. І, на жаль, НАСА надала їм таку нагоду.

Кілька останніх провалів НАСА, що вишикувалися в безперервний ланцюг, були такими кричущими, що хоч плач, хоч скач: супутники розвалювалися на орбіті, космічні зонди безслідно зникали в неозорому Всесвіті, бюджет Міжнародної космічної станції зріс удесятеро і країни-учасниці почали розбігатися, як пацюки з тонучого корабля. Було змарновано і пущено на вітер мільярди доларів, а сенатор Секстон осідлав цю вкрай вигідну тему, зробивши її улюбленою конячкою, котра обіцяла довезти його аж до президентського крісла.

— Мушу визнати, — продовжив президент, — що останнім часом НАСА дійсно була ходячою катастрофою. Кожного разу, коли я детально вивчаю її справи, вона дає мені безліч причин плюнути на все і скоротити її бюджет.

Рейчел побачила невеличкий плацдарм і спробувала зачепитися на ньому.

— Одначе, пане президент, хіба ж я не читала зовсім недавно, що ви вкотре врятували агенцію, виділивши термінову субсидію в три мільйони доларів, аби зберегти її платоспроможність?

Президент іронічно усміхнувся.

— Ваш батько, напевне, був з цього дуже задоволений.

— Це все одно, що подати патрони кату, який зібрався вас розстріляти.

— А ви ніколи не чули свого батька у програмі «Нічний контур»? «Зак Герні — космічний наркоман, і платники податків фінансують його згубну пристрасть».

— Але ж ви самі продовжуєте підтверджувати його правоту, сер.

Герні кивнув.

— Не роблю секрету з того, що я великий прихильник НАСА. І завжди був. Космічна гонка — «Супутник», Джон Гленн, «Аполлон-11» — припала на часи мого дитинства, тому я ніколи не вагався висловлювати почуття захвату і національної гордості за нашу космічну програму. В моєму розумінні чоловіки та жінки, що працюють у НАСА, — це сучасні першопрохідці. Вони замахуються на неможливе, спокійно переживають свою поразку, а потім уперто повертаються до креслярської дошки, поки решта стоять і лише критикують.

Рейчел мовчала, відчуваючи, як під тонким шаром президентського спокою вирує несамовите обурення безкінечними нападами її батька на космічну агенцію. Президент явно не поспішав переходити до суті розмови.

— Сьогодні, — мовив Герні, підвищивши голос, — я маю намір докорінно змінити вашу думку про НАСА.

Рейчел кинула на нього непевний погляд.

— Можете вже розраховувати на мій голос, сер. Краще зосередьтеся на решті країни.

— Саме це я і збираюся зробити. — Він відсьорбнув кави і посміхнувся. — І хочу попросити, щоб ви мені в цьому допомогли. — Президент помовчав і нахилився до Рейчел. — І в дуже незвичний спосіб.

Рейчел відчула, що Зак Герні пильнує кожен її порух — як мисливець, який намагається вирахувати, чи тікатиме його здобич, чи відчайдушно захищатиметься. На жаль, Рейчел не знала, куди б можна було втекти.

— Наскільки я можу судити, — сказав президент, доливаючи їм обом кави, — вам відомо про існування проекту НАСА, що має назву ССЗ?

Рейчел ствердно кивнула.

— Так. «Система спостереження за Землею». Здається, батько кілька разів згадував про неї.

Її прихований сарказм змусив президента спохмурніти. Річ у тім, що батько Рейчел згадував цю систему при нагоді й без нагоди. Це був один із суперечливих та дорогих авантюрних проектів НАСА: сузір’я з п’яти супутників, призначених для того, щоб спостерігати з космосу за нашою планетою й аналізувати стан її довкілля: збільшення озонової діри, танення полярних льодів, глобальне потепління, знищення тропічних лісів. Метою проекту було забезпечити екологів раніш не баченою макроскопічною інформацією, щоб вони могли краще прогнозувати майбуття Землі.