Вочевидь, Норі Менгор було що втрачати, якщо її інформація про стан криги виявиться хибною. Рейчел спало на думку, що коли гляціолог побачила планктон, то збагнула, що помилялася, а тепер намагалася замести сліди.

— Я щойно поінформувала персонал Білого дому про те, — мовила Рейчел, — що цей метеорит виявлено в шарі прісноводного льоду, де він пролежав неторкнутий і без зовнішнього впливу починаючи з 1716 року, відтоді як відколовся від знаменитого метеорита, відомого як Юнгерсольський. А тепер виходить, що на цей факт впала тінь сумніву.

Керівник НАСА мовчав з похмурим виразом обличчя.

Толланд прокашлявся.

— Мушу погодитися з Рейчел. У шахті знайдено солону воду та планктон. І хоч би яким не було пояснення, очевидно одне: ця шахта не є замкненим простором. Принаймні ми не можемо цього напевно стверджувати.

Коркі збентежився і зауважив:

— Знаєте що, люди, не хочу тут висловлюватися як астрофізик, але коли ми помиляємося у своїй царині, то йдеться про гігантські величини: мільярд років туди, мільярд — сюди... А тут якийсь дрібний планктон, солона вода... Чи це так уже важливо? Тобто чистота криги жодним чином не впливає на сам метеорит, еге ж? І на ті скам’янілості, що в ньому містяться. Ніхто не ставить під сумнів їх справжність. Якщо виявиться, що ми помилилися з даними стосовно льоду, то всім буде до цього байдуже. Людей цікавить одне — ми знайшли докази існування життя на іншій планеті.

— Вибачте, докторе Марлінсон, — зауважила Рейчел, — як фахівець, що працює над збиранням та аналізом інформації, я мушу з вами не погодитися. Будь-яка дріб’язкова недоречність у даних, які сьогодні збирається оприлюднити НАСА, здатна кинути тінь на правдивість усього відкриття. Включно з автентичністю скам’янілих решток комах.

У Коркі аж щелепа відвисла.

— Що ви таке кажете?! Ці скам’янілості абсолютно неспростовні!

— Знаю. І ви це знаєте. Але якщо до громадськості дійдуть чутки про те, що НАСА навмисне надала неправдиві дані про лід, то, повірте мені, вона одразу ж почне замислюватися, чи не збрехала агенція стосовно чогось іще.

Нора зробила крок уперед; її очі палали гнівом.

— Мої дані про кригу не підлягають жодному сумніву. — Вона обернулася до директора. — Я можу довести вам, що в цьому льодовиковому шельфі немає вкраплень солоного льоду!

Екстром зміряв її довгим поглядом.

— Яким чином?

Нора стисло пояснила свій план. Коли вона закінчила виклад, Рейчел мусила визнати, що ця ідея є цілком слушною.

Але керівник НАСА не поділяв її впевненості.

— А результати будуть остаточними та вичерпними?

— На сто відсотків, — запевнила його Нора. — Якщо поблизу цієї шахти знайдеться хоч дещиця бісового солоного льоду, то ви неодмінно це побачите. Навіть кілька краплин солоної води світитимуться в моєму устаткуванні, як Таймс-сквер у Нью-Йорку.

Екстром нахилив коротко стрижену голову і насупив брови.

— У нас обмаль часу. До прес-конференції лишилося дві години.

— Я впораюся за двадцять хвилин.

— А вам далеко доведеться йти? До якого місця на льодовику?

— Та недалеко. Вистачить і двохсот ярдів.

Він кивнув.

— А ви впевнені, що це безпечно?

— Я візьму з собою сигнальні ракети, — відповіла Нора. — До того ж зі мною піде Майк.

Толланд різко підвів голову.

— Я?

— Ну звісно, Майку, а хто ж іще! Ми будемо у зв’язці. Мені знадобиться пара сильних рук на той випадок, якщо надворі сильний вітер.

— Але ж...

— Вона має рацію, — підтвердив керівник НАСА, повертаючись до Толланда. — Вона не мусить іти сама. Я б послав з Норою когось зі своїх людей, але, якщо чесно, не хочу, щоб ця планктонна проблема вийшла за межі нашого кола, поки ми не дізнаємося — проблема це чи ні.

Толланд неохоче кивнув.

— Я теж хотіла б піти, — озвалася Рейчел.

Нора крутнулася, сіпнувшись наче кобра.

— Чорта з два!

— Я почувався б спокійніше, — сказав директор таким тоном, наче ця ідея лише щойно спала йому на думку, — якби ми використали стандартну конфігурацію «четвірка». Якщо ви підете удвох і Майк послизнеться, то ви нізащо не втримаєте його. Учотирьох набагато безпечніше, аніж удвох. — Він на мить замовк, а потім поглянув на Коркі. — Це означає, що підете або ви, або доктор Мін. — Екстром обвів поглядом житлосферу. — А де доктор Мін, до речі?

— Щось його вже довгенько немає, — зауважив Толланд. — Може, він вирішив трохи подрімати?

Екстром повернувся до Коркі.

— Докторе Марлінсон, я не можу наказувати, щоб ви пішли разом із ними, одначе...

— Та яка проблема? — вигукнув Коркі. — Піду й допоможу, щоб усе було як слід.

— Ні! — вигукнула Нора. — Учотирьох ми лише заважатимемо одне одному. Ми підемо з Майком удвох.

— Ви не підете з Майком удвох, — мовив керівник НАСА тоном, що не допускав заперечень. — Недаремно ж зв’язки формуються четвірками, і ми маємо ужити всіх заходів безпеки. Мені ще бракувало тут нещасного випадку за дві години до найзнаменнішої прес-конференції за всю історію НАСА.

Сидячи в задушливій атмосфері кабінету Марджорі Тенч, Габріель Еш почувалася вкрай непевно і невпевнено. Що цій жінці від мене треба? Сидячи у кріслі напроти неї, Тенч відкинулася на спинку, і її кутасті риси, здавалося, випромінювали задоволення від того незадоволення і дискомфорту, що їх зазнавала Габріель.

— Вас дратує дим? — спитала Тенч, дістаючи з пачки цигарку.

— Ні, — збрехала Габріель.

Але Тенч усе одно вже запалила цигарку, не дочекавшись відповіді.

— Ви і ваш бос виявили підвищений інтерес до НАСА під час цієї виборчої кампанії, — безбарвним тоном розпочала власниця кабінету.

— Так, — відрізала Габріель, навіть не намагаючись стримувати свій гнів, — завдяки тому, що дехто дуже вміло цей інтерес підігрівав. І я вимагаю пояснень.

Марджорі Тенч стиснула губи, зобразивши на обличчі вираз нерозуміння.

— Ви хочете знати, чому я «підгодовувала» вас повідомленнями про НАСА, надсилаючи їх на вашу адресу?

— Інформація, яку ви мені пересилали, завдала шкоди президенту.

— У короткостроковій перспективі — так, завдала.

Зловісна інтонація радниці президента змусила Габріель рознервуватися.

— І що б це могло означати?

— Розслабтеся і заспокойтеся, Габріель. Мої електронні повідомлення насправді мало вплинули на ситуацію. Сенатор Секстон почав свої напади на НАСА ще задовго до того, як я вступила в гру. Я лише додала чіткості й конкретності його аргументам. Зміцнила його позиції.

— Зміцнили його позиції?

— Аякже, — посміхнулася Тенч, оголюючи жовті прокурені зуби. — Особливо це вдалося йому сьогодні, під час дебатів у телестудії.

Габріель пригадала відповідь сенатора на гостре безкомпромісне запитання Марджорі Тенч: «Так, я виступлю із законодавчою ініціативою розпустити НАСА». Секстон дав загнати себе в кут, але вискочив із цієї халепи, зробивши сильну і відверту заяву. То було правильне рішення. Хіба ж ні? Із задоволеного вигляду Тенч Габріель відчула, що вона чогось не знає, що їй бракує якоїсь важливої інформації.

Раптом Тенч підвелася, і її кістлява постать заповнила собою і без того тісний простір кімнатки. З цигаркою в куточку рота, вона підійшла до стінного сейфа і витягла з нього товстий коричневий конверт, потім повернулася до столу і знову сіла.

Габріель уважно придивилася до товстого конверта.

Тенч посміхнулася, тримаючи конверт так, як тримає гравець козирного туза. Кінчиком пальця вона дратівливо шкребла по його краю, неначе смакуючи приємність моменту.

Габріель знала, що то, мабуть, промовляє її нечиста совість, але їй було лячно: а що, як у тому конверті якийсь доказ її необачної сексуальної пригоди з сенатором? Та це просто смішно, нема чого боятися, заспокоїла вона сама себе. Ця пригода відбулася пізно увечері в замкненому сенаторському офісі Секстона. До того ж, якби Білий дім дійсно про щось дізнався і мав докази, він би давно зробив їх надбанням громадськості.