З Ульсоном він не був близько знайомий, але знав його становище й розумів, що змагатися нема сенсу, однаково його чекає невдача.
Лаштунки були скромні — гола кімната, письмовий стіл, два стільці і шафа з архівом. Навіть килима не було на підлозі.
Якобсон сидів за столом цілком спокійний.
Бульдозер натомість бігав по кімнаті, заклавши руки за спину й похиливши голову.
— Тільки одне важливе питання, суто технічне, — сказав він. — Маурітсон заарештований?
— Ще ні.
— Чудово, — втішився Бульдозер. — Знаменито. Отже, властиво, нема про що домовлятися.
— Може, й так.
— Якщо хочеш, то подзвони начальникові управління, або членові колегії, або заступникові…
Якобсон похитав головою. Він добре знав усю ту поліційну верхівку.
— Отже, домовились? — спитав Бульдозер. Якобсон нічого не відповів.
— І тобі не буде кривди, правда ж? Ти знаєш, хто він, і матимеш його на оці. В майбутньому.
— Що ж, я побалакаю з ним.
— Чудово.
Якобсон повернувся до Маурітсона, зміряв його поглядом і сказав:
— Ось що, Маурітсоне, я трохи подумав… Ти дістав торбу від невідомого чоловіка і мав передати її також невідомому. І таке часом буває. Довести, що ти кажеш неправду, буде важко. Отже, ми не будемо тебе арештовувати.
— Ясно, — сказав Маурітсон.
— Товар ми, звичайно, конфіскуємо. Але ж ти міг і не знати, що передаєш.
— То я вільний?
— Вільний, з тією умовою, що ти переходиш у руки Буль… у руки прокурора Ульсона.
Бульдозер, мабуть, слухав під дверима, бо раптом розчахнув їх і влетів до кімнати.
— Швидше їдьмо, — сказав він.
— Таки зараз?
— Побалакаємо в мене, — сказав Бульдозер.
— Звичайно, — мовив Маурітсон. — 3 задоволенням.
— Ще б пак, — сказав Бульдозер. — До побачення, Якобсоне.
Якобсон провів їх порожнім поглядом. Він. до всього звик.
Через десять хвилин Маурітсона привезли до штабу спецгрупи. Йбго прийняли, мов почесного гостя, посадовили в найкраще крісло, а навколо нього розташувалися блискучі детективи. Наприклад, Кольберг, що тримав у руках список Маурітсона і читав його вголос:
— Десяток трусів і п'ятнадцять пар шкарпеток. Це для кого?
— Дві пари Муренові, а решта, мабуть, другому.
— Той Мальмстрем їсть білизну, чи що?
— Ні, просто ніколи не віддає її прати, поносить і викидає. І купує тільки найкращу. Французьку. Її можна дістати лише в Моріса.
— З такими звичками хоч-не-хоч доведеться грабувати банки.
— А що таке астролябія? — поцікавився Ренн.
— Це давня модель секстанта, — пояснив Гунвальд Ларсон і в свою чергу спитав: — А навіщо їм чотири маски?
— Цього я не знаю. До речі, в них уже є дві, я купив їх минулого тижня.
— Шість коробок «дев'ятки» — що це означає? — знов спитав Ренн.
— Це суто чоловічий товар, — втомлено пояснив Маурітсон і додав не зовсім пристойний жарт.
— Та киньте ви той папірець, — добродушно сказав Бульдозер Ульсон. — Та й ваші дотепи, пане Маурітсон, нам необов'язково слухати. Жартувати ми й самі вміємо.
— Якби-то, — понуро мовив Кольберг.
— Все, приступаймо до справи, — Бульдозер радісно плеснув у долоні.
Він прискіпливо оглянув свої сили, в які входили, крім Кольберга, Ренна й Гунвальда Ларсона, ще два молодших інспектори, експерт по гранатах із сльозоточивим газом, технік-калькулятор і нездарний поліцай на ім'я Бу Цакрісон, якого, дарма що бракувало службовців, начальство залюбки відпускало для всіляких спеціальних завдань.
Начальник управління поліції та інші високі чини, хвалити бога, після того перегляду кінострічки не з'являлись і навіть не дзвонили.
— Починаймо репетицію! — гукнув Бульдозер. — Рівно о шостій Маурітсон дзвонить у двері. Ану, подзвони ще раз.
Кольберг постукав об стіл. Маурітсон кивнув головою.
— Точно так, — сказав він. Потім додав: — Принаймні дуже схоже.
Короткий сигнал, відразу за ним довгий, пауза, чотири коротких, знов пауза, довгий і відразу дуже короткий.
— Я 6 зроду не запам'ятав, — сумно пожалівся Цакрісон.
— Ми доручимо тобі щось інше, — сказав Бульдозер.
— Що саме? — спитав Гунвальд Ларсон.
З усієї групи тільки він працював уже з Цакрісоном і не любив згадувати про це.
— А я що робитиму? — спитав технік-калькулятор.
— Отож-бо, — озвався Бульдозер. — Я з самого понеділка про це думаю. Хто тебе до нас послав?
— Не знаю. Хтось дзвонив з управління.
— Може, ти нам щось вирахуєш, — сказав Гунвальд Ларсон. — Наприклад, які номери виграють у найближчому тиражі.
— Неможливо, — понуро відповів технік. — Я вже багато років намагаюсь вирахувати їх кожного тижня і все помиляюся.
— Продумаймо ще раз усю операцію, — сказав Бульдозер. — Хто дзвонить у двері?
— Кольберг, — запропонував Гунвальд Ларсон.
— Так, він. Чудово. Мальмстрем відчиняє. Він сподівається, що це прийшов Маурітсон з астролябією, трусами та всім іншим добром. А натомість бачить…
— Нас, — промурмотів Ренн.
— Отож-бо! Мальмстрем і Мурен приголомшені. Їх перехитрували. Уявляєте, які в них будуть фізіономії!
Він дріботів по кімнаті і вдоволено підсміювався.
— А уявіть собі, як ми приструнчимо Руса! Шах і мат одним ходом.
На мить Бульдозерові аж дух забило від такої втішної думки. Але він опанував себе й повів далі:
— Та не забуваймо, що Мальмстрем і Мурен Озброєні. Гунвальд Ларсон зневажливо здвигнув плечима.
— Нічого, якось дамо собі раду, — сказав Кольберг.
І він, і Гунвальд Ларсон уміли захистити себе, до того ж Мальмстрем і Мурен навряд чи опиратимуться, коли побачать, що становище їхнє безнадійне. Бульдозер ніби прочитав його думки.
— А однаково треба рахуватися з тим, що з відчаю вони спробують прорватися. Тут уже доведеться тобі втрутитись.
Він показав на експерта по гранатах із сльозоточивим газом.
Той кивнув головою.
— У нас ще буде провідник із собакою, — сказав Бульдозер. — Собака нападає…
— Тобто як? — спитав Гунвальд Ларсон. — Собака також буде в протигазі?
— Непогана думка, — сказав Маурітсон. Усі запитально глянули на нього.
— Отже, так, — знов озвався Бульдозер. — Перший можливий варіант: Мальмстрем і Мурен пробують опиратися, але не витримують нашого натиску, на них кидається собака, і врешті їх знешкоджують газом.
— Все одночасно? — засумнівався Кольберг!
Проте Бульдозер уже так розпалився, що ніякі тверезі зауваження на нього не діяли.
— Варіант другий: Мальмстрем і Мурен не опираються. Поліція вскакує до квартири з пістолетами в руках і оточує їх.
— Крім мене, — сказав Кольберг.
Він принципово ніколи не носив зброї.
— Злочинців роззброюють і заковують у наручники, — мрійливо повів далі Бульдозер. — Я особисто заходжу до квартири й. оголошую їм, що вони заарештовані. Їх виводять. — Він кілька секунд утішався таким наслідком, тоді бадьоро повів далі: — І нарешті третій варіант: Мальмстрем і Мурен узагалі не відчиняють. Вони дуже обережні й уважно прислухаються до дзвінка. З Маурітсоном вони домовились, що коли дзвінок їм здасться підозрілим, той має десь перечекати поблизу, а тоді рівно через дванадцять хвилин вернутись і подзвонити ще раз. Отже, й ми так зробимо. Перечекаємо дванадцять хвилин і знов подзвонимо. Після цього автоматично виникає один із двох варіантів, які ми вже проаналізували.
Кольберг і Гунвальд Ларсон промовисто перезирнулися.
— Четверта альтернатива… — почав Бульдозер.
Кольберг перебив його:
— Альтернатива — це одна з двох можливостей.
— Не мороч мені голови. Отже, четверта альтернатива: Мальмстрем і Мурен узагалі не відчиняють. У такому разі ми виламуємо двері…
— … вскакуємо до квартири з пістолетами в руках і оточуємо злочинців, — зітхнув Гунвальд Ларсон.
— От-от, — погодився Бульдозер. — Так воно й буде. Тоді заходжу до квартири я і оголошую, що вони заарештовані. Чудово. Все запам'ятали? Тепер, здається, всі варіанти вичерпані.