Процес приниження й розділення йшов на всіх планах і сферах. Дух Єдності став Духом Протистояння. Діти однієї Матері стали ворогами. Брати стали володарями, рабами, жебраками, вбивцями, катами, духовними шарлатанами, брехунами, творцями і руйнаторами. Кривава ріка розділила сильне колись Серце на міріади захололих псевдосердець.

І найголовніше: було принижене Слово.

Ми зараз практично не можемо збагнути істинну сутність Слова. Ми вивчаємо його морфологічний аспект чи акустичний, фоновий чи синтаксичний. Та це безглузде заняття: тінь не дає уявлення про явище, що породило її. Автор «Євангелія від Івана» правдиво й глибоко передав дихання Істини в урочистих рядках: Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

Непромовлене Слово і є Корінь Буття, що породжує всю глибинну невичерпність Життя. Людство, як паросток від цього Кореня, володіло даром Слова, а з ним — можливістю бути співтворцем Світобудови. У гармонійному Світі Слово — це сукупність Внутрішнього і Зовнішнього, повнота всіх потенцій та можливостей.

Але у світі хворому, де запанував Узурпатор, Слово було затемнене. Розділені істоти втратили дар Єдиного Слова. Господар Світу створив Антислово, підробку взаєморозуміння. Та навіть у цю тіньову мову безперервно вторгалися слуги Мороку, щоб гасити то там, то тут окремі, сяючі в пітьмі іскри Бога-Логосу.

Слово, що було колись живим Творцем всіх явищ і Сукупністю їх, стало нікчемним символом, знаком, котрий могли вільно міняти й спотворювати законодавці Антилогосу.

Філософії, теїзми, світоглядні спекуляції — все це темна безодня Антилогосу, Антислова, що ними Інтегральний Інтелект Планети намагається одурманити Свідомість Синів Людських.

Скільки дивовижних зусиль і витонченості! Скільки пасток!

Міріади богів. Згодом — монотеїзм. А коли теїзм рушиться — приходить атеїзм з його цинізмом та обмеженістю. Замість потойбічних едемів — міражі земного раю, соціологічні мишоловки, розраховані на жадібність та честолюбство плебсу. А для інтелектуалів — фікція пізнання: колупання в надрах хворої Матерії, використання її занепалої могутності для цілей насичення та комфорту, накопичення динамічної сили Речовини для руйнування світу, котрий і без того вже в агонії. А для істинних шукачів — містичні апендикси, окультні заклики, космічні польоти, логічні трансформації, досягнення й можливості.

Але все це — без виходу в Свободу, без порушення диктатури Інтегрального Інтелекту, що є володарем усіх важелів влади в проявленій сфері.

Історія відзначила декілька спроб Цілості дати Людству Альтернативу. Найбільш сильні з них — місії Будди й Христа. Будда прямо закликав до виходу з володінь Мари, ілюзорного й хворого світу. Христос скинув деспотію Володаря цього світу і посіяв Зерно Нового Світу у внутрішньому Космосі.

Та володар цієї сфери моментально здійснив корективу. Ім’ям Посланців зі Світу Свободи були створені нові культи, релігії, ритуали, ієрархії. Кільце знову замикалося. Світовий Змій торжествував.

Яка ж його мета? Чого жадає досягнути Супермозок Землі? Для чого мучить він людей у страшних циклах самознищення й руйнацій?

Не варто шукати сенсу (у всякому разі, нашого людського) в цьому космоісторичному хаосі. Можливо, це злобна впертість Деспота. Можливо, якийсь задум, у якому нам, людям, відведена роль виконавців та енергоджерела, можливо, ми упродовж тисячоліть віддаємо йому психоенергію, індуковану з допомогою церков, соціальних об’єднань, світових воєн, походів, революційних потрясінь, масових епідемій…

Якщо цей супермозок виник на основі хворого життя, то він ніколи не буде зацікавлений у лікуванні, бо воскресіння гармонійного Першожиття означає його зникнення. Тому битва за Єдність Світів для нього питання життя й смерті.

Французький вчений Тейяр де Шарден справедливо вказав на боготворчу роль Людини: він побачив пророчим оком виникнення в ноосфері духовного вогнища «Омега», що синтезує всі еволюційні зусилля Універсуму. Та мислитель не відзначив руйнівного для ноосфери впливу древнього Узурпатора, котрий розділив Потік Розуму на міріади розрізнених крапель. Чи можлива при такій ситуації концентрація еволюційних сил навколо «Омеги»?

При тій світовій ситуації, котру ми аналізуємо, такої можливості немає. Хіба що станеться диво. Але де основа для такого дива? Де його витоки?

Тільки серце людське несе в собі всі можливості для Преображення. Тільки воно в силі внести в еволюційний потік нові якості, котрі стануть вирішальним імпульсом для уздоровлення Світу і Життя.

Така нова якість і є Альтернативна Еволюція — Сума Любові.

Слово третє

АЛЬТЕРНАТИВНА ЕВОЛЮЦІЯ

Нагромаджувати жахи — річ невдячна. Наше завдання — запропонувати Альтернативу.

Але чи багато людей збагнуть нові можливості? А збагнувши, чи запрагнуть важкого шляху, де необхідне повне самозречення?

Занадто далеко зайшла хвороба Світу. Зовнішній ілюзіон Всесвіту зітканий так міцно, що навіть глибокі мислителі потрапляють у полон до законів міри, числа й ваги. Метелик б’ється всередині самоствореного кокона-космосу, і боїться залишити його, і задихається від туги за небом, і поступово втрачає здатність до польоту в темниці часу й простору, підмінюючи істинне життя технічними підробками.

Необхідний вольовий вибір, що йде від Людини Розумної як

Лідера Еволюції.

Необхідно створити Альтернативний Центр, здатний протиставити себе деспотичній владі Космічного Узурпатора. Якщо такий Центр буде створений, вся втаємничена могутність Цілості ввіллється в його зусилля. І річ зовсім не в деклараціях, а в щирому, глибинному прагненні до Єдності Життя.

Альтернативний рух має виходити з монолітних передумов відродження Нового Світу:

• Усяка істота суверенна. Кожне життя священне й рівноцінне. Тому виключається використання будь-якого життя для підтримки іншого життя. Такий екологічний кругообіг і є біологічним лабіринтом паразитизму, за наявності якого немає сенсу мріяти про гармонізацію Світу.

• Попередня основа Альтернативи передбачає — у перехідний період — відмову від кривавої їжі, використання для насичення лише плодів і зерен рослин. У далекій перспективі — самодостатність, духоенергетика, єдність внутрішнього і зовнішнього космосу, коли Людина поверне собі Повне Буття, що переможе потреби дискретного тіла й розуму.

• Мислення має подолати віковічні догми про «законність» тієї світової ситуації, в якій ми перебуваємо, подолати ідеї про те, що основою буття є «боротьба» якихось протилежностей. Боротьба є, але це боротьба Єдиного Життя проти вікового спотворення Цілості, проти руйнівного імпульсу дискретності, множинності, ворожнечі, що йдуть від творця Лабіринту.

• Свідомість має рішуче позбутися моделей світобудови, в яких вона закрита серед безмежного Дому Буття, в хащі мікро- й макросвітів. Прагнучи до Альтернативної Еволюції, ми стверджуємо центральність свідомості у всій її космічності.

Звісно, мова йде не про часткову свідомість людини чи іншої живої істоти. Ми говоримо про Світову Свідомість, про Дух Усесвіту. Людина виростає з цього Духу, вона є Квіткою Дерева Життя, вона несе в собі всю могутність свого Батька, як зерно несе всю потенцію рослини.

Але коли Розум піддався хворобі розпаду, у свідомості всіх людей сформувався образ відчуженого Всесвіту. Утвердивши такий Всесвіт, ми стали його полоненими. Створивши ілюзіон Буття, ми не можемо розлучитися з ним.

Згадаймо казки про сплячий світ, у центрі якого спить Царівна. Мудрість народів передала через покоління вістку про цю світову біду. Спляча Царівна — це Душа Світу, котра не може прокинутися від гіпнотичного сну. У казці її пробуджує герой, що зумів подолати заслін сплячого світу і вбити темного чаклуна, винного у злочині. У реальному бутті це має здійснити героїчний Розум, що безстрашно заглянув у сутність життя і побачив там отруйного Ворога, що напоїв отрутою Радість.