Поиск
ΧΙV
День і ніч гуде Комора,
Стольне місто Мухомора.
Цар немов помолодів.
— Чули? Грає вража сурма!
Тож готуймося до штурму
Всіх городів і садів!
Біля кожного барака
Жучить ратників Тхоряка:
— Світолюбів — ріж, коли!
Б’ють зухвало барабани.
Бур’яни трясуть чубами;
— Виступаємо — коли?
Цар надів шолома й лати.
Наказав мерщій сідлати
Бойового Пацюка.
По болоту розтяглися
Аж до самого узлісся
Мухоморові війська.
Грізна сила в тому русі.
Наче танки, суне гусінь.
І жуки-броньовики.
Ненажери з Колорадо
Хоботки здіймають радо —
Іноземні вояки!
Бур’яни за бур’янами
Лиш гойдаються панами.
Браві сотники - в сідлі
Замість коней - сірі мишки.
Лиш Тхоряка шпарить пішки:
Коні виросли малі!
Круг царя — гвардійці чорні.
Теж отруйні, мухоморні.
В пазурах по два ножі.
Вийшли з шумом за ворота.
Свиснув цар — і перша рота
Зупинилась на межі.
Буркуна гукнув Тхоряка:
— Кажуть, бравий ти служака! —
Гаркнув той: — Ми всі орли!
— Повертайся з сірниками.
Тихо, власними руками
Вулик з роєм підпали!
Розвернулась перша рота
І назад через ворота —
У торішній очерет.
Зняв Тхоряка чорну шапку:
— Ну, на бджолах ставим крапку.
Можна рухатись вперед!
Ось за валом — перша квітка.
Оточили, з’їли швидко,
Не лишивши і стебла.
Підвернулась груша-дичка —
Залишилась тільки тичка,
А від яблуньки — мітла.
Мухомор уперсь на топір.
— Щось весна не чинить опір!
Розгортай у фронт полки!
Вище пильність! Не пустуйте! —
Раптом; — Людоньки, рятуйте!—
Донеслося здалеки.
— То волає рота перша!
Глотка в кожного, як верша! —
Зауважив Свинорий.
Придивились кінні й піші —
Мчить Буркун, зігнувсь на миші,
А за ним — бджолиний рій!
Бджоли вдарили з нальоту
Повалили з ніг піхоту.
Розмели аванпости.
Впав Буркун з жалом у лобі.
Закричав Толобан:— Пробі!—
Миші витягли хвости.
Крикнув цар: — Готуй гранати!—
Гей, поганки! Бджіл прогнати!
Кидай шашки димові! —
Дим повився по узліссю.
Бджоли вгору піднялися.
Наче хмари грозові.
Підвелись війська опухлі.
Крутобокі, наче кухлі.
Ледь живий, рачкує Тхір.
Зникли геть лихі очиці.
Двісті жал стримить у пиці.
Голова, немов пухир.
Серед диму з нірки виник
Із кийком в руці Барвінок.
Він дубцем Тхоряку впік.
Той угору як зів’ється:
— Хто це б’ється? Хто це б’ється?
I когось коліном в бік!
Той — сусіда трісь по носі,
Пам’ятає, певне, й досі.
Той — тому, а той — тому!
Голосів не чутно в реві.
Хтось під вухо дав цареві
В чорній куряві й диму.
Їхнє щастя — знявся вітер,
Мухомор сльозинки витер
І — Барвіночка уздрів.
Ухопився за шаблюку.
Підійняв конем пилюку
Наймогутніший з царів.
Як наскочить на героя!
А в Барвінка — що за зброя?
— Не втечеш! Візьму живцем! —
Та Барвіночок зненацька
(Деревина — теж не цяцька!)
Пацюка огрів дубцем.
Кінь вусатий — скік угору.
Довелося Мухомору
Простелитись по землі.
Він гукнув: — Рубай хлопчиська!
Два Жучиська-Рогачиська
Нагострили вухналі.
Та звідтіль, де три дубочки,
З криком вибігли грибочки.
Грім гармат із-за ліска.
Повели атаку вмілу,
З фронту вдарили і з тилу
Славні Грибові війська.
Невблаганними рядами
Йшли піддубні за груздями.
Звівши вгору кулаки.
А за ними — всі лисички.
Сироїжки-медсестрички
І сапери — маслюки.
Пречудову мали звичку
Бур’янів рубать на січку.
Облягли з усіх боків.
Білий Гриб летів на Бабці,
Меч тримаючи у лапці,
Підбадьорював грибків.
Але хто це в гущі бою?
Хвіст у коника трубою!
Хто це ворога притис?
Б’є поганців, б’є доволі!
Це ж Ромашка в білій льолі
У руках — Барвінків спис.
І Барвінок не зіває,
Бур’янам носи збиває.
Жах проймає хижаків.
Вже поганок зніс дві роти.
Тільки вік не побороти
Друзям гусінь і жуків!
Ніби чудисько стоглаве.
Напирають їхні лави.
Де пролізуть — пустирі.
Та здригнулась рать хижацька
Бо з’явилася зненацька
Авіація вгорі!
Перші з неба — Ластів’ята —
Грізна армія крилата.
Мов ракетні літаки.
Потім одуди й вівсянки.
Трясогузки й коноплянки,
Мухоловки і шпаки!
Гусінь знищили всю разом,
А жуки — під землю плазом.
Зариваються, лихі!
Не надовго! Землю вкрила
Мурахів силенна-сила.
В бій вступили мурахи!
Цуплять хижу бабануху,
Медляка скубуть щодуху.
Аж дзвенять криві мечі.
Помирають вздовж дороги
Вусачі і носороги,
Короїди і хрущі.
Гірко стало Мухомору,
Заволав; — Назад, в Комору,
Бойові мої сини!
Ех ти, військо непутяще!
Підготуємося краще
До наступної весни!
У Тхоряки-командира
Відібрали знов мундира.
Ліс врятований радів.
Птаство з шумом відлетіло
На велике мирне діло —
До городів і садів.
Уклонивсь Барвінок низько:
— Прощавай, славетне військо!
Били ми гуртом заброд.
Але нас чекають рідні.
Певне, виросли за три дні! —
Помчимо на свій город!
На доріжку виліз Кротик:
— Ось, Барвіночку, блокнотик,
Нам адресу запиши! —
Полетіли вгору шапки.
Парасольки, навіть тапки.
— Добра путь, товариші!
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: