— Скільки правил ти змусиш мене порушити?

Вона повернула голову до нього, без слів, щоб подивитися, чи він часом не дражнить її.

— Мені порушити п’ять настанов, десять?

Він не відняв губ від її вуха й почав повільно рахувати до десяти, підставляючи цифри під ритм своїх стегон:

— Odin… dva… tri…

Вона тремтіла, але вже з іншою частотою.

— Chetirye… pyat… shest…

Вона розкинула руки, загрібаючи ними ковдру.

— Syem… vosyem… dyevyat…

Пальці як кігті, вона намотала ковдру на зап’ястя.

— Desyat, десять, — сказав Нейт, відриваючись від її спини, все ще поєднаний із нею, підносячись над її блискучою спиною, зненацька ніжна лінія її спини і сідниць вигнулась, і вона зарилася обличчям у матрац, переводячи подих.

Кімнатою повзла смужка місячного світла, й вони дивилися на неї, лежачи одне біля одного. Нейт нахилився до неї, взяв її за підборіддя і поцілував у губи. Вона ніжно відвела його руку.

— Якщо ляпнеш щось не те, — сказала, — я виб’ю тобі праве око нігтем, а тоді скину з балкона.

— Не сумніваюся, ти можеш це зробити, — сказав Нейт, влягаючись на подушку.

— Так, Нєйт, — сказала Домініка, — а якщо мені знадобиться ще щось, твій маленький горобчик знову завалить тебе в ліжко.

— О’кей, о’кей, я не це мав на увазі. Може, поспимо хоч кілька годин? Можеш вгамуватися на деякий час?

— Konechno, звісно, хороші агенти завжди слідують інструкціям, — сказала Домініка.

Підсмажити фарш із ягнятини в оливковій олії з цибулею та очищеними від шкірки помідорами. Як слід приправити, остудити і додати натертий сир, петрушку, вимочений вчорашній хліб і збите яйце. Розрізати баклажани навпіл і підсмажувати до м’якості. Вибрати серцевину і наповнити фаршем. Полити соусом морне, збризнути олією і запікати у глибокій посудині (з нарізаною серцевиною баклажана і мінімальною кількістю води на дні) до утворення рум’яної шкірки. Подавати, коли охолоне до кімнатної температури.

Зюганов міцно тримав приймач шифрованого телефону. Цей інструмент був розміром з його голову.

— Ясно, що вони пильнуватимуть, чи за ними не стежать, — сказав Зюганов. — Вам нізащо не вдасться сісти їм на хвіст. Дійте згідно з початковим планом. Маєте матеріали напоготові? Вам знадобиться не більше п’ятнадцяти хвилин. Одне ім’я, підтверджуєте, а тоді вбиваєте.

Зюганов повернувся в кріслі.

— Послухайте, я ж не кажу вам не залишати її живою, але ім’я важливіше за все, і за всіх. Panimat? Зрозуміло? Я чекаю результатів, і не патякайте зайвого. Кінець.

***

Їхній останній день в Афінах, сонце пече вже з дев’ятої ранку, вони обоє стомлені, пом’яті й сонні. Пішли від готелю по Піндару, зупинилися випити свіжого апельсинового соку на площі Колонакі, сіли пліч-о-пліч під навісом, й офіціант приніс їм випічку. Весь день вони проведуть на ногах, продовжать репетирувати звіт Домініки для Центру про контакт. Домініка відкусила шматок рогалика з листкового тіста й облизнула пальці. Вона почувалася добре і вирішила зробити спробу:

— Може, я скажу їм, що ти примусив мене чи що я зав’язала тобі очі й замкнула голого в гардеробі?

Вона відірвала шматочок рогалика і спробувала погодувати його. Він відсмикнув голову.

— Мабуть, Центр зрозуміє витівку із замиканням у гардеробі, — сказав Нейт.

Він був дратівливий, грубуватий, почувався винним, не виявляв жодного терпіння в ранковій розмові після ночі кохання. Коли він сказав ці слова, Домініка опустила обличчя. Поклала рогалик назад на тарілку.

— Це якось bezdushnyi, — сказала вона, повертаючи обличчя до нього, безсердечного, бездушного, однак Нейтові внутрішні демони вже вчепилися пазурами в його шлунок, і він усвідомлював свої почуття до неї, але знав і свій обов’язок, знав, чого вона хотіла, і знав, що може дати їй, що ЦРУ дозволить йому дати їй, а ще він знав те, що дозволив своїй пристрасті — о, це була справжня пристрасть, жодних сумнівів — заволодіти ним знову, знову, хай йому чорт, за день до того, як вона повинна повернутися до Москви і прийти на допит, якщо їй не вдасться не сфальшивити, що ж, у цьому буде його провина, бо не зміг відмовити їй минулої ночі. Романтичні, безнадійні росіяни. Їй хотілося романтики, однак вони обоє — офіцери розвідки і їм не можна відволікатися. Він поглянув на неї — останньою його думкою стало, що він, певно, таки кохає її, — та вона розгледіла його демонів, прочитала пурпуровий ореол навколо його плечей і знала, що вчорашній зв’язок уже втрачено.

Вона бачила його винувате каяття і вицвілі кольори довкола. Її власні демони повилітали з печери, мов кажани у присмерк, і вона перетворилась на Єгорову, відчуваючи, як у ній наростає злість, goryachnost, запальність, проти якої її застерігав генерал Корчной. Вона встала.

— Я йду до свого готелю прийняти душ і перевдягнутися, — сказала вона.

— Ні-ні, — сказав Нейт, перемикаючись у режим куратора агента. — Це єдине місце, де вони можуть знайти тебе… і нас. Бенфорд однозначно сказав…

— Gospodin Бенфорд може обійтися без душу й чистого одягу. А я ні. Це займе десять хвилин.

Нейт швидко прорахував. Піти з нею? Відпустити її й зустрітися пізніше? Він бо бачив її обличчя, розумів її. Вона гнівається на нього; краще не лишати її саму, інакше вона може зникнути кудись спересердя. І про це дізнаються у Ленґлі.

— О’кей, десять хвилин, не більше, — сказав Нейт, беручи її під руку. Вона м’яко прибрала її.

Готель «Гранд Бретань» стояв посеред залитої сонцем площі Синтагма, його позолочені поручні та оздоблена кованим металом в’їзна арка виблискували в білому світлі. Нагорі Нейт ніяково зупинився у величезній вітальні з вишукано підібраними столами, кріслами і лампами, встеленій товстим килимом «Вілтон». Він заглянув у спальню, коли Домініка скинула з себе сукню — пригадав чорний бюстгальтер на зав’язках і трусики — й нахилилася, щоб зняти босоніжки, повернувшись обличчям до нього, як зухвала модель, стоячи на тлі масивного шовкового узголів’я ліжка. Її напівоголеність пришпорила його почуття, і вона це знала, бо ж читала його. Домініка провокативно ступила до вітальні.

— Я тебе відволікаю? — запитала, здіймаючи руки.

Вона аж клекотіла.

— Домініко, припини, — сказав Нейт.

— Скажи, будь ласка, — мовила вона, підтягуючи чашечки ліфчика. — Я дезорієнтую тебе? Мій план працює?

— Бездоганно. Я не мав жодних сумнівів, що ви впораєтесь на відмінно, молодший лейтенанте Єгорова, — сказав Сергій Маторін, виходячи зі стінної шафи між спальнею та ванною.

Він розмовляв російською схоже на торохтіння трансмісії вантажівки, в яку потрапив гравій. Одягнений був у чорний спортивний піджак, чорну сорочку і штани, взутий у мокасини без шнурків. Він недбало кинув барсетку та чорний сукняний футляр на ліжко і почав скидати свій спортивний піджак, не зводячи погляду з Нейта. Чорний саван.

Тиша, затим шок і, без жодних сумнівів, у бік Чорного савану кинулись чорні зав’язки, її руки обхопили його шию, коліно врізалось у промежину. Нейт розгледів, як м’язи балерини в її ногах і стегнах натужились, коли Чорний саван рохнув, відштовхнув її підборіддя і заїхав у шию вбивчим ударом, вона повалилась на килим, у самому спідньому, відсапуючись.

Нейт потребував більше часу, щоб дістатися до них, ніби в сповільненій зйомці, водночас думаючи: «Комусь треба померти, хтось помре, когось вб’ють», бо Чорний саван чув, як вони розмовляли, до того ж перебували вони на відстані одного дзвінка від провалу. Тож він схилився, відчув запах амонію й відкинув худеньке тіло до невеличкого крісла Геплвайт у кутку, яке тріснуло під її вагою. Вони обоє зірвалися з підлоги, і об Нейтове обличчя вдарились три каменюки, гуп, гуп, гуп. От курва, спецназівська техніка удару відкритою рукою. Він захопив в’язку руку й ударив під коліно, і Чорний саван впав, відкотився і знову скочив на ноги, усміхаючись — справжній диявол. Нейт схопився за щось із меблів і метнув ним під ноги Чорний савану, відтак підступив, знову відчувши запах амонію, зробив випад і заїхав основою долоні в щелепу, намагаючись згадати інші старі техніки ближнього бою. А Чорний саван знову відкотився, випростав руку до ліжка, з шурхотом зняв піхви, і на світ з’явилося лезо, а вістря вже виконувало невеличкі кола, тож настав час відступити, серйозно, бо це недобре і під рукою немає зброї, геть нічого достатньо довгого і твердого, аби позмагатися з цим виродком і сріблястим сталевим лезом.