Так багато писав про здоров’я, а потiм про експеримент, (хвастав!), що совiсть штовхає мене написати декiлька сторiнок, що б вiдзвiтувати i прокоментувати. Тим бiльше, що експерименту незабаром буде шiсть рокiв i пройшли вони зовсiм не гладко.

Чи змiнилися мої переконання?

Вiдповiдаю вiдразу: не змiнилися. Навiть ще змiцнилися. Збагатилися досвiдом хвороби.

Але спочатку небагато моєї iсторiї зi здоров'ям: щоб зрозумiти, що до чого.

У 1954 роцi мене зовсiм замучили болi в спинi, навiть знайшли змiни в хребцях. Тодi придумав свою гiмнастику з тисячi рухiв. Бiгати початкiв у 1971 — узяли собаку, потрiбно гуляти. У 1985 виникла блокада серця, не знаю чому (пульс був 40 за хв.). Бiг припинив, обмежився гiмнастикою. У 1986 р. ушили електростимулятор, вiдновив бiг. У 1993 р. стимулятор замiнили.

Наступ старостi вiдчув у 1992 р., коли перестав оперувати. Обмiркував механiзми старiння. От суть iдей: старiння запрограмоване в генах i в числi багатьох проявiв, виражається в скороченнi маси м'язiв. Це веде до зменшення фiзичної сили i витримки при навантаженнях, що ще бiльше обмежує дiєздатнiсть старого. Виходить так: старiсть — цеменше рухiв, менше м'язiв, менше сили, i наслiдок усього цього — нове прискорення старiння. Щоб розiрвати це порочне коло, потрiбно зусиллям волi змусити себе значно(!) збiльшити фiзичнi вправи, щоб посиленим тренуванням зупинити атрофiю м'язiв. Для цього я потроїв мої звичайнi навантаження: довiв гiмнастику до 3000 рухiв, половину — з гантелями 5 кг, а дистанцiю бiгу подовжив до 5 км. Усе це назвав: «експеримент».

Результат був: старiсть вiдступила. Два з половиною роки почував себе добре. Тодi була написана книга «Подолання старостi» i трохи брошур. Знав, що є аортальний порок серця, але сподiвався, що обiйдеться. Не обiйшлося. З'явилася задишка, а потiм i стенокардiя. Гiмнастику, з обережнiстю, продовжував, але вже не бiгав i менше ходив. Обстежився регулярно: серце, раз вiд разу збiльшувалося в розмiрах. Потiм стало зовсiм погано. Ясно — природу не обдурив, потрiбно збиратися на той свiт. Був спокiйний: здавалося, усе вже в життi зробив. Навiть спогади, пiд завiсу, написав: «Голоси часiв».

У травнi 1998 року дочка (вона кардiолог, професор), i учнi запропонували поїхати на операцiю до Нiмеччини — у рiдному iнститутi таких старих не оперують.

Професор Reiner Kofer ушив штучний аортальний клапан i наклав два шунта на коронарнi артерiї. Операцiя дала вiдмiнний ефект для серця, хоча ще цiлий мiсяць мучили рiзнi неважкi ускладнення. Тодi ж почав фiзкультуру: спочатку довiв гiмнастику до тисячi рухiв, потiм вiдновив ходьбу — до години.

Видужання йшло повiльно: головнi болi, хибка хода. Я терпiв. Дописав главу про операцiю в спогади. Книгу надрукували в груднi 1998 — менi минуло 85. Вiдновився iнтерес до науки i з'явилося бажання жити.

Вирiшив вiдновити експеримент. До гiмнастики додав гантелi, збiльшив ходьбу. Тiльки влiтку 1999 року старiсть вiдступила. Полегшало ходити. У плин цiєї зими розширив гiмнастику до 3000 рухiв (1200 — з гантелями). Обережно бiгав — 1–2 км, намагався пiд гору. Коли натренувався — бiг подвоїв i додав темп. Вправи, бiг i ходьба займають 3 години, з них двi — паралельно з ТБ i радiо, щоб не втрачати час.

Живу активним життям: пишу статтi i книги, пiдключився до Iнтернет (http://www.icfcst.kiev.ua/amosov).

Обстежуся кожнi пiвроку: поки все благополучно. Аналiзи вiдмiннi. Серце зменшилося в розмiрах до рiвня початку експерименту. Нi, старiсть не зникла: рухи все-таки скованi, особливо по сходах. Але в мiстi ходжу швидко, коли розiйдуся, i в транспортi їжджу вiльно. Вага: 51–53 кг, зрiст -166 см.

Радуюся, але i боюся — раптом усе повернеться? До того ж майбутнє не вселяє оптимiзму: маю повний набiр серцевої патологiї — клапан, коронарнi шунти, стимулятор. Стимулятор незабаром прийдеться змiнювати, клапан розрахований на 5–7 рокiв (вiн вiд свинi, Керфер обiцяв замiнити), шунти можуть закритися… що тут гарногоi (Сам себе обсмикую: побiйся Бога, Амосов. Тобi ж буде за дев'яносто!)

Досить про себе, помiркуємо про справу. Про «режим обмежень i навантажень», про медицину, про експеримент, як жити.

Спочатку про «режим». Немає потреби говорити багато, мої рекомендацiї залишаються колишнi. Повторю їх: норма навантаження, при здоровому серцi — 30–45 хвилин гiмнастики — на всi суглоби, у сумi 1000–1500 рухiв, з них 500 бажано з гантелями 5 кг. (Раджу: вправляйтеся перед телевiзором, щоб час заощаджувати). Плюс до цьому пiвгодини-година швидкої ходьби. Чи, ще краще — бiг 2–3 км, хоча б «пiдтюпцем». Активнiй людинi, що має час, бажано цi навантаження подвоїти. Особливо старому… Смiшно? Да-да, саме так: у старостi тренування йде туго: швидкiсть синтезу м'язових бiлкiв уповiльнена. Тому i тренування потрiбно подовжити вдвiчi.

Пiдтверджую значення поступовостi в нарощуваннi вправ i бiгу: починати з чвертi вiд описаної норми, додавати, приблизно, 3 % за день. Контролювати пульс: частiшання вiдразу пiсля вправ чи бiгу допускати не бiльше 50 % вiд частоти спокою. Межа частоти — для молодих — 150, для лiтнiх — 120 ударiв за хвилину.

Якщо серце вже пiд пiдозрою фiзкультура все рiвно потрiбна. Однак потрiбно огляд лiкаря i темпи тренування варто подовжити вдвiчi.

Харчування: овочi сирi i фрукти, 300–500 гр. Молоко, сир. М'яса- 50-100 гр. Тваринних жирiв уникати, рослинних — небагато. Сiль i цукор обмежувати. Хлiб — краще житнiй, плюс кашi — усi це в залежностi вiд ваги, по формулi: «Вага дорiвнює росту, мiнус 105–110», (залежить вiд статури i розвитку м'язiв). Голоду не бiйтеся — вiн корисний.

Лiтнiм знижки немає: вага повинна знижуватися, а не зростати, тому що при старiннi йде зменшення маси м'язових бiлкiв, а нагромадження жиру не до чому. Складка шкiри на животi: 1–2 см.

Дуже важливо керувати психiкою: вiд стресiв хвороб бiльше, нiж вiд усiх iнших причин. (Пропозицiя це настiльки ж важливо, як i даремно: виконати порада майже неможливо. Але, хоча б стежити за собою, не заводитися по дрiбницях). У цьому планi, дуже корисно навчитися аутотренiнгу чи навiть медитацiї.

Профiлактична перевiрка здоров'я: покладається знати кров'яний тиск (110–140 на 60–80), пульс — 60–70. Раз у рiк не завадить зробити аналiз кровi на цукор, на гемоглобiн (120 i вище). Потрiбно мати ваги i зважуватися раз на тиждень, а то i щодня. Це важливо: вага додається непомiтно, а худнути ох як важко!

Не потрiбно миготатися i при перших неполадках зi здоров'ям бiгти до лiкаря (крiм гострих болей у животi). Дрiбнi симптоми, що не заважають працювати, потрiбно перетерпiти — i тиждень i мiсяць — природа сама справляється. Розумiю, що це легко говорити менi: знаю, що небезпечно, що — нi. Неспецiалiсту в медицинi без лiкаря не обiйтися й у полон до нього (з витратами!) потрапити легко. Але якщо уже вiн (лiкар) скаже: «не небезпечно» — вiрте, i не лiкуйтеся: лiкар скорiше перестрахується, чим даремно заспокоїться.

Моє вiдношення до медицини не змiнилося. Хiрургiя — могутня, боятися її не потрiбно (до речi, повторний наркоз не небезпечний — iснує такий забобон). Терапiю теж випробував на собi: є дiючi лiки, але приблизно двi третини — тiльки психотерапiя. Поради — як розрiзняти однi вiд iнших, дати не можу, для цього потрiбно писати книгу. Без спецiальних дослiджень — УЗД, рентген, аналiзи й iн., добре лiкувати неможливо. Але i робити все це по дрiбницях — не варто грошей. Самолiкуванням не зловживайте. I, узагалi, менше лiк.

Рада досвiдченого пацiєнта: «розслабся i терпи». Для старих — взагалi немає проблем — випробував на собi те, що знав ранiше по пацiєнтах: умирати не страшно. Природа захищає психiку умираючого вiд зайвих страждань.

Хвороб не бiйтеся: людина мiцна, її тiльки не потрiбно псувати. Медицина, якщо нiкуди дiтися — теж досить сильна, допоможе, i навiть врятує.

Думка про «експеримент», пiсля закiнчення семи рокiв: вже упевнений, що при здоровому серцi, великi навантаження забезпечать активне життя до 90 рокiв. А щасливим (чи нещасливим?) — i до ста. Але радити — остережуся. Досвiд — малий.