Ви дурите себе, вважаючи, що те, що ви робите, – дарування. Це не дарування.

Недостатньо лише бути присутнім фізично.

Недостатньо лише виписати чек і очікувати, що хтось інший виконає роботу. Не зрозумійте мене неправильно – давати гроші, без сумніву, корисно й важливо. Але іноді цього замало.

Ви повинні залучатись. Ви повинні віддавати частину свого життя, часу, серця, емоцій.

Найпотужніші форми дарування взагалі не мають нічого спільного з грошима. Вони стосуються глибоко особистих, емоційних аспектів людської природи – віри, моральної підтримки, стосунків, доброти.

Віддавати легко, коли все, що вам потрібно зробити, – це витягти чекову книжку й поставити підпис.

Інша річ – віддавати емоції та час комусь або чомусь іншому. Віддавати емоційно набагато складніше, ніж фінансово.

Коли дарування – це просто дія чи низка дій, дарування стає угодою.

Дарування стосується особистої залученості.

Потрібно віддавати себе емоційно. Віддавати й любити, коли ви не можете змусити іншу людину віддати вам щось чи полюбити вас.

Ось чому дарування таке важке. І так змінює людей.

Майкл дійшов останньої межі. Після виходу на пенсію колишній фельдшер утратив дім. Він жив у фургоні, переїжджаючи з міста в місто, заробляючи гроші випадковою працею.

А потім він зустрів її.

Одного дня він ішов жвавою вулицею і побачив жінку, яка билась у припадку. У конвульсіях вона впала на землю. Зайняті люди просто проходили повз неї, більшість із них навіть не доклала зусиль подивитись, чому вона впала. Але Майкл почав діяти. Пробравшись крізь натовп, він розчистив простір навколо жінки й почав її реанімувати. Він сказав перехожому зателефонувати до швидкої. Зрештою він зміг стабілізувати стан жінки й залишився з нею, доки приїхала швидка.

У нього не було грошей, дому і навіть достатньо газу, щоб довезти її до лікарні. Але Майкл віддав усе, що мав, – себе.

Коли жінка, назвемо її Енн, вийшла з лікарні, вона запросила Майкла пообідати з нею та її сім’єю. Тоді вона дізналася, що він бездомний. З огляду на ці обставини його доброта тепер здавалась іще важливішою.

Бажаючи віддячити людині, яка так багато зробила для неї, Енн винаймала для Майкла номер у готелі протягом тижня. А коли тиждень закінчився, він забрав свої речі, сів у фургон і вирушив на пошуки іншої роботи. Перш ніж він поїхав, Енн узяла номер його мобільного, щоб вони могли залишатися на зв’язку. Майкл навіть не був упевнений, що в нього будуть гроші на зв’язок, але все одно залишив свій номер, не розраховуючи почути від неї новини.

Та зовсім скоро Енн зателефонувала, щоб дізнатись, як у нього справи. А потім ще раз, і ще раз. Дзвінки перетворилися на дружбу, дружбу між чоловіком, який віддав усе, що мав, і жінкою, яка потребувала подарунка. І жінка також зробила чоловікові подарунок. Вона подарувала дружбу людині, яка була самотньою.

Через кілька місяців, коли Енн знову захворіла, Майкл думав недовго. Він позичив гроші на поїздку до неї. Це був останній раз, коли вони розлучались. Майкл одружився з Енн, і разом вони заснували успішну компанію.

Подарунок Майкла змінив його життя. Він зустрів свою другу половинку. Він знову став на ноги і знайшов щастя, успіх та натхнення. Тепер він використовує свій дар, щоб змінювати життя інших.

Кожного Різдва Майкл і Енн знаходять трьох або чотирьох бездомних та оплачують їм номер у готелі під час свят. Щовечора вони приносять цим людям домашні страви та теплий одяг і допомагають знайти втрачену родину та друзів.

Деякі з людей, яким Майкл і Енн допомогли, пішли з вулиць, знайшли роботу й відновили контакти зі своїми сім’ями. Один навіть узяв приклад із Майкла й допомагає ще кільком бездомним щороку на Різдво.

Дарування Майкла змінило його та інших. Його дар змінив світ так, як він ніколи не міг уявити. І все почалося тільки через дарування людини, яка не мала нічого.

Ви теж можете змінити світ у такий спосіб, як навіть не уявляли.

Ви просто маєте перестати прикидатись і почати віддавати.

Віддавайте від серця, а не від розуму.

Коли ви залучаєтесь повністю, ваші дії перестають бути угодою, вони починають змінювати те, що ви робите, і те, ким ви є.

Я казав, що дарування не стосується вас і що ви не повинні віддавати, очікуючи чогось натомість. Усе це правда.

Але правда й те, що коли ви віддаєте щось від щирого серця, то дійсно отримуєте щось натомість.

Ви стаєте кращою версією себе.

1960 року Кассіус Клей виграв золоту медаль у напівважкій категорії на літніх Олімпійських іграх у Римі після участі в більш ніж 100 аматорських боях з невеликою кількістю невдач. Спортсмен із великим талантом, він фізично перевершував своїх суперників на ринзі.

Проте в США всього лише через кілька тижнів після перемоги його виставили за двері закусочної «тільки для білих» у Луїсвіллі, штат Кентуккі. Відчуваючи огиду до фанатизму співвітчизників, він викинув золоту медаль у річку Огайо. Здатність переживати несправедливе ставлення пізніше допомогла йому стати чемпіоном світу.

П’ять років потому Кассіус Клей, тепер відомий як Мохаммед Алі, зійшовся на ринзі з Сонні Лістоном. Ставки на цей бій були 7 до 1 не на користь Алі. Перші три раунди Алі явно перемагав за очками. Швидкий і потужний, він уже наставив синців Лістону та влучив в обидва його ока. Алі вже майже перестав бути розчаруванням року.

Але Лістон, боячись, що програє бій і чемпіонат, змастив свої рукавички особливою субстанцією в надії тимчасово засліпити Алі, щоб мати можливість закінчити бій нокаутом і уникнути поразки.

Втративши зір і страждаючи від дикого болю в очах, Алі рухався поза досяжністю Лістона, поки його піт і сльози змили досить отрути, щоб він зміг продовжувати бій. Секунда за секундою, хвилина за хвилиною, доки раунд не закінчився. Незважаючи на несправедливість, Алі знав: якщо він перейде до наступного раунду, то виграє. Він знав, що Лістон вдався до обману, бо злякався програшу.

Алі вийшов на наступний раунд із метою побити суперника й дати йому урок. Зламаний фізично і психічно, Лістон був не в змозі відповісти на удари на початку сьомого раунду і поступився Алі.

Мохаммед Алі був, безсумнівно, великим бійцем, але не тому, що мав кращі навички або народився з неймовірним талантом. Насправді, він і потім програвав чемпіонство Джо Фрейзеру, Леону Спінксу і Ларрі Голмсу. (Пізніше він узяв реванш у Фрейзера та Спінкса.)

Алі був феноменально щирим. Саме це зробило його неймовірно успішним. Він напрочуд уміло спілкувався з пресою, громадськістю й натовпом. Люди ніколи не бачили боксера з такою харизмою. Він використовував слова, щоб розважити або спровокувати людей. І він розумів, можливо, краще, ніж будь-який інший боксер, як потрапити всередину голови своїх опонентів, як перемогти їх не тільки фізично, але й ментально.

Більш ніж через 30 років після свого останнього бою Мохаммед Алі все ще залишається одним із найвідоміших, найулюбленіших і найбільш шанованих спортсменів у світі. Зрештою, його феноменальний успіх був зумовлений не тільки його фізичною силою, але й розумінням людської природи.