У цій радіопередачі Гіні було недостатньо роздумів про водяну колонку – обриси священного ландшафту дитинства розширились й увібрали в себе горохове поле («зелена павутина, сітка, виткана зі світла»), а також паркан, рукав річки, стодолу й порожній стовбур старої верби. Верба була його улюбленицею: він притискав чоло до кори і відчував, як над ним гойдається крона – він одночасно перебував в обіймах дерева й підтримував його, так само як Атлант тримав на своїх плечах світ. Потім, раптово перейшовши до іншого міфу посеред речення, Гіні пригадує роги-гілки, що виростали з його голови, наче він був Кернунном, одним із богів кельтського пантеону. Цей ландшафт був священним, він був омфалосом і оболонкою, і не мало значення, чи ця святість виражалась за допомогою християнської, грецької чи кельтської традиції.

Ми можемо з’їсти її, спалити, спустити на воду на плоті або захоронити під деревом. Ми можемо попросити священика допомогти нам закопати її під будинком. Ми можемо виставити її на аукціон, кинути в яму під час припливу або сховати від злих духів. У країнах із сучасною і багатою медициною з’явилась ще одна можливість: кріозберігання.

У желе пуповини є клітини, які ідентичні клітинам дитини, але не перетворились на жодну тканину. Ці «недиференційовані» клітини є різновидом стовбурових клітин, тому що теоретично з них можуть вирости інші частини тіла, так само як дерево виростає з живця. Клітини в пуповинній крові здатні утворювати тканини, наприклад кістковий мозок, а клітини желе пуповини пов’язані зі структурними компонентами тіла: кістками, м’язами, хрящами і жиром.

На рекламних буклетах про кріозберігання є два види зображень: красиві усміхнені діти за грою або вчені, одягнені в захисні костюми, які виконують складне лабораторне завдання. На них немає зображень, пов’язаних із розсіяним склерозом, хворобою Паркінсона або лейкемією, незважаючи на запевнення компаній, що збереження стовбурових клітин може захистити від цих хвороб. Ви можете передати ці стовбурові клітини у відкритий банк донорів або заплатити приватній компанії, щоб вона зберігала пуповину і стовбурові клітини вашої дитини винятково для вашої сім’ї.

У деяких культурах вважається, що вісцеральний зв’язок дитини з пуповиною триває все життя, тому до неї завжди потрібно ставитись із повагою. Ці кріогенні компанії погоджуються: якщо ви хочете, щоб приватний банк пуповин зберігав пуповину вашої дитини, можна домовитись з лаборантами, щоб ті були готовими до пологів, – у такому разі вони зможуть вилучити стовбурові клітини в критичний період, поки ті ще живі. Нерозривний зв’язок дитини з пуповиною буде підтримуватись за допомогою регулярних платежів. Національна служба охорони здоров’я Великої Британії пропонує послугу зі зберігання пуповинної крові; вона досліджує стовбурові клітини і здійснює експерименти з їх використання у трансплантації кісткового мозку. За десять років ми перейшли від викидання плаценти в смітник до наділення її майже забутою значимістю.

Існують різні погляди на те, чи будуть приватні кріогенні банки будь-коли здатні забезпечити достатню кількість стовбурових клітин для лікування дорослої людини. З огляду на це виправданість витрат на кріозберігання залишається дискусійним питанням. У той час як житель Східної Африки відчуває зв’язок зі своїм пуповинним деревом, що поєднує його з певним клаптиком землі, навряд чи регулярні візити до кріолабораторії додадуть вам сили або відчуття домівки. Лабораторії обмінюються зразками, тому ваша пуповина може опинитись в іншій країні і стати недоступною для вас і для вашої дитини. Принаймні там її не дістануть мурахи, свині, собаки й сороки.

Тазостегновий суглоб вирізняється міцністю й становить собою випуклу кістку, з’єднану з тазовою порожниною. Він вкритий шарами найтовстіших і найсильніших м’язів людського тіла. Їх є чотири основні групи, і всі вони беруть участь у ходьбі: дві групи найбільше задіяні в стегні, а дві інші – у коліні. Для того щоб зробити крок, потрібно безліч пристосувань, кожен м’яз повинен зіставляти свою силу із силою інших м’язів. Кожен рух повинен враховувати нерівності поверхні, переміщення тулуба, а також рівновагу й кінетику іншої ноги.

В італійського письменника Італо Свево є роман, у якому головний герой Зено (названий на честь грецького філософа парадоксу) – бізнесмен, хворий на іпохондрію, – після багатьох років зустрічається зі своїм шкільним приятелем. У друга важка форма артриту, і Зено здивований тим, що він ходить із милицею. «Він вивчив будову ноги і стопи, – розповідає Зено, – і зі сміхом розповів мені, що, коли ти йдеш швидко, на кожен крок потрібно менше ніж півсекунди, і за цей час працюють принаймні п’ятдесят чотири м’язи».[112] Зено лякає цей «жахливий механізм» у нозі, і він відразу спрямовує свою увагу на те, що відбувається в його організмі. Він сподівається відчути кожен із цих п’ятдесяти чотирьох рухомих елементів. Усвідомлення цього процесу не допомагає Зено краще зрозуміти своє тіло; натомість така складність збиває його з пантелику. «Ходьба стала важким завданням і спричиняла біль, – писав Свево. – Навіть зараз, коли я пишу ці рядки, якщо хтось дивитися на мене під час ходьби, п’ятдесят чотири рухи стають непосильним завданням, і я ризикую впасти». Стегно і його рухи починають відігравати настільки важливу роль у самосприйнятті Зено, що сама лише думка про них здатна його паралізувати.

Існує безліч проблем, пов’язаних із тазостегновим суглобом. Відхилення, які в дитинстві здаються незначними, без належного лікування можуть спричинити постійну кульгавість. Найзручніше положення для плоду в утробі – з підігнутими і схрещеними ногами; якщо стегна не зігнуті таким чином, їхні западини стають загрубілими й недостатньо сформованими (це називають вродженою дисплазією). Коли дитина починає ставати на ноги, вона вчиться ходити повільно й відчуває при цьому біль. Під час огляду новонародженої дитини я завжди перевіряю її на наявність цієї проблеми: я піднімаю її ноги і обхоплюю коліна руками, поклавши кінчики пальців на стегна. Іноді, якщо зігнути ноги в колінах і розвести стегна, виникає ледь чутне лиховісне клацання. Лікування просте, але воно вимагає багато зусиль з боку дитини і батьків: обидві ноги в перші місяці життя потрібно широко розвести і знерухомити за допомогою стремен.

Через рік або два у суглобі, що зростає, може виникнути ще одна проблема: у дітей, які страждають на вірусну інфекцію, може скупчуватись рідина в суглобі. Вони починають кульгати і падати; ці «подразливі стегна» заспокоюються без лікування через кілька тижнів. У віці п’яти-шести років імовірна ще одна проблема – порушення кровообігу спричиняє пом’якшення й деформацію голівки стегна. Цей стан називається остеохондритом, і він трапляється у хлопчиків у чотири рази частіше, ніж у дівчаток. Часто доводиться вдаватись до хірургічного втручання, щоб відновити форму стегнової кістки.

Коли діти переростають небезпечний вік для остеохондриту і стають підлітками, у них може проявитись четверта проблема зі стегном: між голівкою стегнової кістки і самою кісткою є пластинки росту, завдяки яким стегно подовжується. Іноді вони від’єднуються і зміщуються – це називають «зміщення епіфізу стегнової кістки». Якщо не лікувати його хірургічними методами, імовірно, підліток все життя кульгатиме.