Можна спробувати ще одну річ: зачитайте собі цей список уголос. А ще краще – зробіть аудіозапис свого читання. Ця затія здається вам безглуздою? А дарма. Ця вправа покаже, наскільки реальними та адекватними вони є під час сприйняття на слух. Не відволікайтесь на те, як звучить у записі ваш голос, аналізуйте слова, якими ви висловили найважливіше.

І не слід нікому показувати свого списку! Ні дружині, ні батькам, ні друзям. Вам не потрібні їхні поради, схвалення чи виправлення!

«А що, як я написав щось не так?» Такого просто не може бути, бо ви писали від себе і для себе. І ніхто не зможе вплинути на ваш вибір, якщо тільки ви не зміните своїх переконань.

До речі, про зміни. Чи мають цінності змінюватися з часом? Ми вже говорили, що вони неминуче змінюються з віком. Але не частіше, ніж раз на рік (за винятком нестандартних ситуацій та обставин).

Ще одна порада наостанок, не пов’язана напряму з процесом вашого розвитку. Зробіть цю вправу з цінностями разом зі своєю дружиною (чи чоловіком). Спершу напишіть свої списки самостійно, а потім обміняйтеся ними й обговоріть. Найчастіше такі списки фундаментально схожі, але відрізняються дрібницями. І це цілком нормально. Постарайтеся зрозуміти, що важливо для вашої дружини чи вашого чоловіка. Надто часто нам здається, що ми знаємо свою другу половину краще, ніж це є насправді. Наприклад, у списку моєї дружини на одному з перших місць стоїть «спілкування», вона дуже активна й комунікабельна людина. Для мене ж важливіші спокій та незалежність, бо моя робота дає мені все необхідне спілкування та увагу. Знаючи про подібні відмінності, ми можемо збалансувати наш спільний графік, щоб жоден із нас не почувався обділеним.

Не хочу нікому набиватися в сімейні консультанти, але можу сказати точно: цей простий прийом не тільки працює, але й дуже полегшує спілкування подружжя.

Отже, визначивши свої основоположні цінності, ви можете зробити ще один крок на шляху до того життя, про яке завжди мріяли (адже тепер значно чіткіше розумієте, з чого воно складається). Але самі по собі цінності не зможуть стати мотором вашого розвитку, вам потрібен інструмент, який перетворює цінності у справжній двигун.

Що ж це за інструмент?

Дізнаєтеся, коли перегорнете сторінку!

Пропрацювавши в Росії понад 15 років, я встиг узяти участь у десятках проектів із реорганізації компаній. Можете уявити, як мені могла набриднути фраза, яку я чув майже від кожного керівника кожної з цих компаній? Яка фраза?

«Мої співробітники – ледарі!»

Усі ці 15 років я невтомно повторюю, що ледачих людей не буває! Особливо в Росії! І хоч що вам говоритимуть – не вірте.

Так, я справді абсолютно переконаний у тому, що ледачих людей не буває. Бувають люди, які не хочуть зайвий раз «поворухнутися». І причина тільки одна: у таких людей просто немає мети!

До чого тут мета? А згадаймо одну дуже цікаву історію. Ви хотіли б збільшити свої доходи в 10 разів?

Думаю, що так. Хто не хотів би? Дивно, але експеримент показав, що велика частина випускників магістерської програми управління бізнесом Гарвардського університету випуску 1979 року не схотіли…

Так-так, саме знаменитого Гарвардського університету.

У книжці «Чого вас не навчать у Гарвардській бізнес-школі»[5] Марк Маккормак розповідає про найцікавіше дослідження, проведене з випускниками магістерської програми Гарвардського університету 1979 року випуску.

Тоді студентів запитали: «Чи поставили ви перед собою чіткі цілі на майбутнє, чи зафіксували їх у письмовій формі, чи створили плани щодо втілення їх у життя?»

З’ясувалося, що лише 3 % опитаних записали й цілі, і плани; 13 % поставили перед собою цілі, але не записали жодної з них, а решта (84 %) – узагалі не ставили перед собою ніяких цілей на майбутнє.

Через десять років усіх учасників експерименту опитали знову й отримали результати, які й припускали отримати (але від цього вони не менше вражають!).

Ті 13 % випускників, які поставили перед собою хоч якісь цілі, заробляли в середньому вдвічі більше, ніж будь-хто з 84 %, які цілей не мали взагалі.

А як щодо тих 3 % опитаних, які записали свої цілі й плани? Кожен із них заробляв у середньому більше, ніж заробляли решта 97 %, разом узяті!

Я, звичайно, розумію, що не тільки в грошах щастя. Але на цьому експеримент не закінчився!

Дослідники з’ясували, що в цих 3 % набагато вдаліше склалося й особисте, сімейне життя. Вони почувалися більш щасливими, задоволеними, рідше розлучалися й переживали депресії, ніж решта 97 %.

Я не заперечую, що цьому дослідженню вже багато років. Багато хто знає його результати і при цьому й далі абсолютно байдуже ставляться до свого майбутнього, не маючи перед собою ні цілей, ні завдань.

Але я вірю, що ви, мій дорогий читачу, – не такий! Бо вже дочитали аж до п’ятого розділу книжку про те, як робити неможливе. Отже, вам точно не байдуже! Тому поговорімо детальніше про такий невід’ємний елемент успіху, як постановка чітких, продуманих і мотиваційних цілей.

Цілі – найважливіша сполучна ланка між базовими цінностями й практичним утіленням у життя ваших заповітних бажань.

Хтось із читачів може пробурчати: «Я вже пробував ставити цілі – нічого не вийшло!»

Не здивований. Адже самих цілей недостатньо. Та й цілі повинні бути не простими, а пріоритетними.

Чому пріоритетними?

Бо слово «пріоритетний» означає «найважливіший», «найбільш вагомий порівняно з іншими», «той, що підлягає якнайшвидшому виконанню». Пріоритетна мета – це те, що для вас найважливіше, що треба зробити якомога швидше.

Пріоритетна мета – це більше, ніж мрії, фантазії, надії чи бажання. Це – результат ретельних роздумів і прийняття відповідного рішення з огляду на важливість і терміновість.

Постановка цілей має стати саме ретельним, зваженим та усвідомленим процесом, якщо ви хочете жити тим життям, про яке мріяли, а не існувати так, як виходить.

Будь ласка, зрозумійте, що успіху не можна домогтися випадково – ви досягаєте його своїми зусиллями. Безумовно, іноді вдається випадково «зірвати джек-пот». І це прекрасно! Але чи варто все у своєму житті довіряти сліпому випадку?

На жаль, більшість цілей ніколи не стають пріоритетними і, на жаль, ніколи не досягаються. І це має дві головні причини.

1. Цілями називаються лише якісь грандіозні мріяння і фантазії. Я не кажу, що мріяти шкідливо. Навпаки, як тільки людина перестає мріяти, уявляти собі щось неймовірне, думати про неможливе, її життя втрачає барви, перетворюючись на існування. Мрійте!

Але пам’ятайте, що будь-яку мрію треба перетворити на пріоритетну мету, щоб вона втілилася в життя.

Мрії зазвичай мало пов’язані з реальністю і конкретними діями. Найчастіше мрії починаються зі слів: «От добре було б, якби…» або

«Я мрію про те, що одного разу…» Як можна мотивувати себе на втілення подібної мрії, якщо ніхто не знає, коли настане «одного разу» і чи прийде взагалі це міфічне «якби»?

Тут нам на допомогу і приходять наші основоположні цінності, допомагаючи визначити, які з мрій так і залишаться безтілесними, а які – по-справжньому важливі для вас і гідні втілення.

2. Більшість цілей занадто розпливчасті й узагальнені для того, щоб знайти реальне втілення. Адже для реалізації мети необхідний докладний план дій. А як можна створити план для того, чого навіть до кінця не можеш прояснити?

Просто уявіть собі: ваша мрія – вирушити до Франції. І ви доручаєте втілення цієї мрії своєму секретареві: «Я хочу поїхати до Франції. Чекаю від вас квитанцій для оплати завтра після обіду!»