У процесі драматичного слухання в Окружному суді справи Річарда Макліна, звинуваченого у вбивстві свого пасерба Дорсі Коркорана, Маклін зламався під час допиту сторони звинувачення в особі Окружного прокурора Бредлі Вітсана, визнавши, що він до смерті побив чотирирічного хлопчика безвіддачним молотком, який потім, перед тим як відвезти хлопчика до травмпункту Деррійського міського шпиталю, він закопав у дальньому кінці городу своєї дружини.

Судова зала перебувала у приголомшеному мовчанні, поки, рюмсаючи, Маклін, який перед тим визнав побиття обох своїх пасербів «вряди-годи, коли вони на те заслуговували, їм же на добро», викладав свою історію.

«Я не знаю, що на мене найшло. Я побачив, що він знову лізе на ту чортову драбину, і схопив молоток з лави, де той лежав, і просто став його ним опоряджувати. Я не збирався його вбивати. Бог мені свідок, я зовсім не думав його вбивати».

«Він казав щось перед тим, як зомліти?» — запитав Вітсан.

«Він сказав: „Припини, татусю, я вибачаюся, я люблю тебе“», — відповів Маклін.

«Ви припинили?»

«Перегодом», — сказав Маклін. Потім він почав ридати так істерично, що суддя Ерхардт Молтон оголосив перерву в судовому засіданні.

Вітчим Едварда, засуджений на десятирічний термін (з правом умовно-дострокового звільнення через два роки) у штатній в’язниці Шошенк за вбивство його чотирирічного брата Дорсі, продовжує стверджувати, що не має уявлення, де може бути Едвард Коркоран. Мати хлопчиків, яка розпочала процес розв’язання шлюбу з Річардом П. Макліном, каже, що, на її думку, її незабаром-екс-чоловік бреше.

Чи це так?

«Я, наприклад, так не вважаю», — каже отець Ешлі О’Браян, котрий обслуговує в Шошенку в’язнів-католиків. Маклін почав брати уроки католицької віри невдовзі після того, як почав відбувати свій термін ув’язнення, і отець О’Браян проводив з ним доволі багато часу. «Він щиро шкодує про те, що наробив», — продовжує отець О’Браян, додаючи, що, коли він на самому початку спитав у Макліна, чому той хоче стати католиком, і Маклін йому відповів: «Я чув, що вони мають покаянні молитви, а мені треба багато спокутувати, бо інакше я потраплю в пекло, коли помру».

«Він розуміє, що він наробив молодшому хлопчику, — каже отець О’Браян. — Якщо він також зробив щось і старшому, він цього не пам’ятає. Він вірить, що його руки чисті щодо Едварда».

Наскільки в Макліна руки чисті щодо Едварда — це питання, яке продовжує турбувати мешканців Деррі, але він був переконливо очищений від підозр у вбивствах інших дітей, які мали місце тут. Щодо перших трьох, він спромігся надати залізні алібі, а коли в червні, липні та серпні трапилися решта, він уже перебував у в’язниці.

Усі ці десять убивств залишаються нерозкритими.

В ексклюзивному інтерв’ю, яке Маклін дав «Ньюз» минулого тижня, він знову стверджував, що нічого не знає про місцеперебування Едварда Коркорана. «Я бив їх обох, — сказав він у болісному монолозі, який переривався тяжкими нападами плачу. — Я їх любив, але бив. Сам не розумію чому — не більше, ніж я розумію, чому Моніка дозволяла мені це робити чи чому вона покривала мене після того, як помер Дорсі. Гадаю, я міг би вбити Едді так само легко, як це зробив із Дорсі, але присягаюся перед Богом, й Ісусом, й усіма святими на небесах, я цього не робив. Я розумію, як воно виглядає, але я цього не робив. Я думаю, він просто втік. Якщо так, то це єдине, за що я мушу подякувати Богу».

На запитання, чи свідомий він якихось прогалин у власній пам’яті — чи не міг він убити Едварда, а потім заблокувати це в пам’яті — Маклін відповів: «Я не в курсі щодо жодних прогалин. Я надто добре знаю, що я насправді наробив. Я присвятив власне життя Христу й решту його збираюся провести, спокутуючи це».

Шеф поліції Річард Бортон повідомив репортерам сьогодні вранці, що дуже розкладене тіло хлопчика, віком приблизно як Едвард Коркоран, який зник зі свого дому в Деррі у червні 1958 року, точно не належить пропалій дитині. Те тіло було знайдено в Ейнсфорді, штат Массачусетс, закопаним у гравійному кар’єрі. У поліції штатів Мейн і Массачусетс спершу припускали, що тіло може належати Коркорану, вважаючи, що його міг підвозити якийсь розбещувач малолітніх, після того як він утік зі свого дому на Чартер-стрит, де було побито та вбито його молодшого брата.

Стоматологічна карта переконливо показала, що тіло, знайдене в Ейнсфорді, не належить Коркорану, від зникнення якого минуло вже дев’ятнадцять місяців.

Річард П. Маклін, якого дев’ять років тому було засуджено за вбивство його чотирирічного пасерба, вчора після полудня був знайдений мертвим у своїй невеличкій квартирі на третьому поверсі у Фалмуті. Умовно-достроково звільнений, який тихо жив і працював у Фалмуті з часу його виходу зі штатної в’язниці Шошенк у 1964 році, вочевидь, покінчив життя самогубством.

«Записка, яку він залишив, вказує на надзвичайно скаламучений стан розуму», — сказав заступник шефа Фалмутської поліції Брендон К. Рош. Зміст записки він оголосити відмовився, але певне джерело в Департаменті поліції повідомило, що вона складається з двох речень: «Я бачив Едді минулої ночі. Він був мертвий».

Згаданим «Едді» напевне є пасерб Макліна, брат того хлопчика, за вбивство якого Макліна було засуджено в 1958 році. Саме зникнення Едварда Коркорана зрештою призвело до вироку Макліну за побиття до смерті молодшого брата Едварда, Дорсі. Старший хлопчик безвісти пропав дев’ять років тому. У короткому судовому процесі в 1966 році мати цього хлопчика добилася оголошення її сина юридично мертвим, щоби їй увійти у володіння банківським рахунком Едварда Коркорана. На тому рахунку зберігалася сума шістнадцять доларів.