Каз відчув бажання не визнавати цього, але не міг інакше пояснити те, що тільки-но бачив.

— Як?

— Важко щось стверджувати. Вам відомо про підсилювачі, котрі носять деякі Гриші?

— Бачив, — відповів Каз. — Кістки тварин, зуби, луска. Я чув, що не так легко їх отримати.

— Дуже складно. Але вони лише додають Гришам сили. Юрда парем змінює їхні здібності.

— І?..

— Гриші маніпулюють матерією на найбільш фундаментальному рівні. Його називають Мала Наука. Під впливом парем ці маніпуляції пришвидшуються й стають точнішими. Теоретично юрда парем — це лише стимулятор на кшталт свого більш поширеного родича. Але вона, імовірно, робить відчуття Гришей гострішими й сильнішими. Вони можуть створювати сполуки з надзвичайною швидкістю. Те, що було неможливим, перестає бути таким.

— А як вона діє на таких нікчем, як ми з вами?

Схоже було, що Ван Ек трохи набурмосився від думки, що може мати щось спільне з Казом, але відповів:

— Для нас вона смертельна. Звичайна людина не може перенести навіть малої дози парем.

— Ви сказали, що нагодували трьох Гришей. На що здатні інші?

— Ось тут… — мовив купець і потягнувся до шухляди.

Каз звів пістоль:

— Спокійніше.

Перебільшено повільно Ван Ек засунув долоню до шухляди й дістав золотий зливок.

— Колись це був свинець.

— А я колись горів у пеклі!

Ван Ек знизав плечима.

— Я можу стверджувати лише те, що бачив. Творець узяв шматок свинцю до рук — і за мить ми отримали це.

— А як ви взагалі знаєте, що воно справжнє? — поцікавився Каз.

— Воно має таку саму температуру плавлення, як золото, таку саму вагу й ковкість. Якщо навіть воно не абсолютно ідентичне до золота, різниці ми поки що не виявили. Можете протестувати, якщо хочете.

Каз затиснув ціпок під пахвою й узяв із рук купця важкенький зливок. Поклав до кишені. Золото це чи майстерна підробка — за такий завбільшки шматок жовтого металу на вулицях Бочки можна вторгувати багато чого.

— Ви могли взяти його де завгодно, — зауважив Бреккер.

— Я збирався запросити Творця пана Уда сюди, щоб він показав Вам усе сам, але, на жаль, він недобре почувається.

Казів погляд ковзнув кволим обличчям і вологим лобом Мікки. Було очевидно, що за наркотик доводиться платити чималу ціну.

— Припустімо, усе це правда, а не дешевий фокус із монетками. Як це стосується мене?

— Можливо, ви чули, що Шу раптом сплатили свої борги Керчу несподіваним золотим потоком? Про вбивство торгового посла з Новозем я? Про крадіжку документів із військової бази в Равці?

Так ось яка таємниця ховалася за вбивством посла у вбиральні. А золото, яке припливло сюди на трьох кораблях, імовірно, виготовив Творець. Каз нічого не чув про документи з Равки, проте все одно кивнув.

— Ми впевнені, що всі ці події — справа рук Гриші під керівництвом шуанського уряду та впливом юрди парем. — Купець пошкріб рукою підборіддя. — Пане Бреккер, я хотів би, щоб ви подумали кілька хвилин про те, що я вам оповідаю. Коли люди починають проходити крізь стіни, жодну фортецю чи схованку вже не можна вважати надійною. Люди можуть перетворювати свинець на золото чи будь-що інше, вони здатні змінити який завгодно матеріал, що існує у світі, — фінансові ринки поглине хаос. Світова економіка просто зникне.

— Звучить непогано. Чого ви хочете від мене, Ван Еку? Бажаєте, Щоб я вкрав вантаж? Формулу?

— Ні, я хочу, щоб ви вкрали людину.

— Викрасти Бо Юл-Баюра?

— Урятувати його. Місяць тому ми отримали від нього листа з проханням про надання притулку. Бо Юл-Баюр був занепокоєний планами уряду щодо юрди парем, і ми погодилися допомогти йому втекти. Уже було домовлено про зустріч, але в найвідповідальніший момент почалася перестрілка.

— Із шуанцями?

— Ні, з фієрданцями.

Каз насупився. Фієрданські шпигуни, мабуть, широко розкинули свої тенета в Шу Хані й у Керчі, якщо їм удалося так швидко дізнатися про наркотик і плани Бо Юл-Баюра.

— То відправте по нього котрогось зі своїх агентів.

— Дипломатична ситуація дещо делікатна. Дуже важливо, щоб наш уряд не могли пов’язати з Юл-Баюром жодним чином.

— Ви мусите розуміти, що, імовірно, він уже мертвий. Фієрданці ненавидять гришників. Навряд чи вони дозволять інформації про наркотик поширитися.

— Наші джерела кажуть, що він дуже навіть живий і чекає на слухання справи, — Ван Ек відкашлявся, — у Льодовому Дворі.

Кілька секунд Каз пильно дивився на купця, а потім пхикнув.

— Що ж, було дуже приємно знепритомніти й побувати у вас у полоні, Ван Еку. Не сумнівайтеся, коли настане час, я сповна відплачу вам за гостинність. А зараз накажіть одному зі своїх лакеїв провести мене до виходу.

— Ми готові запропонувати вам п’ять мільйонів крюґе.

Бреккер заховав пістоль до кишені. Він більше не боявся за своє життя, лише обурювався, що цей пройдисвіт змарнував його час.

— Може, це здасться вам дивним, Ван Еку, але ми, канальні щури, цінуємо своє життя так само, як ви своє.

— Десять мільйонів.

— Немає сенсу в зарплатні, яку я не отримаю живим. Де мій капелюх? Ваш Плинороб часом не залишив його в провулку?

— Двадцять.

Каз замовк. Він мав моторошне відчуття, що вирізьблені на стінах рибини прислухаються до їхньої розмови.

— Двадцять мільйонів крюґе?

Ван Ек кивнув, хоча й вигляд у нього не був радісним.

— Я мушу переконати свою команду взятися за самогубну місію. Ідеться про великі гроші.

Не те щоб це було правдою. Незалежно від того, що він казав купцеві, у Бочці була ціла купа людей, чиє життя не мало сенсу.

— Двадцять мільйонів крюґе навряд чи можна назвати дрібними грошима, — вибухнув купець.

— Ще нікому не вдавалося втекти з Льодового Двору.

— Тому ви й потрібні нам, пане Бреккер. Можливо, Бо Юл-Баюр уже мертвий або виказав усі свої секрети фієрданцям, але ми гадаємо, що маємо ще дрібку часу, перш ніж таємниця юрди парем просочиться назовні.

— Якщо шуанці мають формулу…

— Юл-Баюр присягався, що йому вдалося обдурити своїх начальників і зберегти деталі приготування в секреті. Ми сподіваємося, що вони працюють лише з тією обмеженою інформацією, котру він їм надав.

Жадібність вклоняється мені. Може, Каз був занадто самовпевненим щодо цього. Зараз жадібність працювала на Ван Ека. Важіль посунувся, подолавши Бреккерів спротив і поставивши його на місце.

Двадцять мільйонів крюґе. Що ж це за робота така? Казові не було відомо нічого про шпигунство чи урядові лайки, але чому викрадення Бо Юл-Баюра з Льодового Двору має чимось відрізнятися від реквізування коштовностей із сейфа купця. «Найзахищенішого сейфа у світі», — нагадав собі хлопець. Йому знадобиться дуже особлива команда — група відчайдухів, які не злякаються реальної можливості не повернутися із цього завдання живими. І він не міг назбирати таких людей з-поміж Покидьків. У їхніх лавах не було талантів, необхідних для цієї роботи. А отже, Бреккерові доведеться бути ще обережнішим, ніж завжди.

Але, якщо вони впораються, навіть віддавши Перу Гаскелю його частку, Казові стане зелененьких, щоб змінити все, щоб нарешті здійснити свою мрію, котра не полишала його відтоді, коли він уперше виповз із холодної гавані, а бажання помсти випалювало в його грудях чорну діру. Нарешті він сплатить свій борг Джорді.

До того ж існують ще й інші переваги. Рада Керчу стане його боржником, не кажучи вже про те, що після цієї крадіжки його репутація злетить до небес. Просочитися крізь непроникні стіни Льодового Двору й викрасти приз просто з-під носа фієрданської шляхти й військових сил? Маючи такий досвід за плечима й цілісіньку купу зелененьких у руках, він більше не муситиме працювати на Пера Гаскеля. Розпочне власну справу.

Але щось було не так.

— Чому я? Чому Покидьки? Існують банди, досвідченіші за нашу.

Мікка закашлявся, і Каз помітив кров на його рукаві.