Потiм прийшов Сергiй i почав збуджено розповiдати мамi, як «Машбуд» ледь не чухнув кротiв, але блiн, видно ж було всiм, що суддя куплений, i Сергiй продовжував розповiдати про матч, i все говорив, говорив, говорив.

— Сергiю! — сказала мама у вiдповiдь на щось. — Це непристойно!

Яка лицемiрнiсть, подумав Володя, хто б говорив про пристойнiсть.

— А судити, як судить цей пiд... суддя, хiба пристойно? — крикнув мамi Сергiй, пiсля чого замовк.

Бiльше Сергiй про матч не розповiдав. Пiшов на кухню, й Володя чув, як брат вiдкрив холодильник. Гумка на дверцятах холодильника плямкнула зi звуком поцiлунку в щоку.

У них був сусiд знизу, дядя Коля, який часом голосно вмикав музику, так що тато, ще поки був удома, постiйно ходив до сусiда сваритися. Цей дядя Коля викликав у Володi огиду, а тепер нiзвiдки з'явилася думка, що мама влаштувала у дверях стриптиз для цього дядi Колi. Володя сам розумiв, що його фантазiя — повна маячня, що дверi були зачиненi, а вiкон у коридорi нема, але Володя продовжував i продовжував похмуро уявляти, що мама, поки тато працює в Америцi, зраджує татовi з дядьою Кольою, а вiн, Володя, випадково це викрив, i сам Володя розумiв, що вигадує дурницi, але йому було тринадцять i вiн нiчого не мiг iз собою вдіяти, продовжував про це думати, поки його не почало нудити, й тодi вiн закрив обличчя долонями й тихенько, щоб не почули, кiлька разiв схлипнув, а коли спазм минувся, залишивши по собi кислий присмак у ротi, Володя встав вiд темного вiкна й тихо причинив дверi — мама з Сергiєм були на кухнi — та ввiмкнув свiтло в кiмнатi.

Французький квартал пiсля закiнчення Мардi Гра вимер. Тепер у Блюз Бар заходили переважно мiсцевi. Залишилося десятка пiвтора постiйних клiєнтiв.

Платню урiзали до попереднiх шести з половиною доларiв за годину. Третього дормена звiльнили одразу. Змiни скоротили удвiчi. Довше невигiдно, казав власник. Власник був маленький сивий чоловiчок iз хрипким голосом. Хрипким у доброму для блюзу розумiннi.

— Мене називали бiлий Луї Армстронг, — хвалився вiн перед працiвниками та клiєнтами.

Юра чув це разiв вiсiмнадцять. Пiд час Мардi Гра маленький чоловiчок особисто виступав перед туристами, грався хрипким голосом. Мiж пiснями розповiдав, як у дитинствi починав шушайнером, чистильником взуття. Юра не знав, чи правда це: iсторiя надто стереотипна для Америки. Барменка Лора спокiйно прокоментувала iсторiю про чистильника взуття:

— Incredibly Abe Lincoln.

Пiсля карнавалу звiльнили й саму Лору. Лора, як i Юра та решта працiвникiв, працювала без жодних документiв. Блюз Бар тiльки за рахунок ухилення вiд податкiв та нижчої за мiнiмальну зарплатнi й тримався досi на плаву. Юра, всi працiвники й постiйнi клiєнти вважали Лору душею Блюз Бару. Власник Блюз Бару так не вважав. Особливо пiсля того, як спробував залицятись до неї, а Лора його твердо вiдшила. Бiлий Луї Армстронг був на пiвтори голови нижчий за Лору й важив, напевно, в пiвтора рази менше.

Настав березень. Туристiв не побiльшало. Змiни не подовшали, платня не збiльшувалася. За три тижнi пiсля Мардi Гра, Юра ледве нашкрiб для своїх сотню баксiв.

У нього тепер був час, i дорогою на змiну, через район Марiньї, Юра почав заходити до бiблiотеки Iron Rail. Бiблiотекарем був Патрiк, хлопець у шкiряному одязi та з шипованими браслетами, який свого часу вiдправив Юру в центр волонтерiв на Конгрес Стрiт. Юра першим дiлом позичив Light in August i почав думати про поїздку в Джефферсон, штат Мiссiсiпi. Напевно, доведеться автостопом, щоб не витрачати грошi. Потiм похвалюся перед Олею. Якщо Джефферсон прямо по трасi — можна виїхати в понедiлок i повернутись у вiвторок, встигнувши за вихiднi днi Блюз Бару.

Юра був розчарований, коли пiд час першого ж пошуку в гуглi виявив, що нiякого Джефферсона, звiсно, не iснує. Коли вони з Олею читали «Свiтло в серпнi» в її студентському гуртожитку, гугла ще не було.

— Що далi порадиш, Патрiк? — повертаючи книжку, Юра роззирався.

Бiблiотека Iron Rail розмiстилась у закинутому металопрокатному цеху. Частина високого примiщення просто вiдокремлювалася книжковими шафами. Залiзна стеля була недосяжною. За iмпровiзованою стiнкою з книжкових шаф працювала велосипедна майстерня. Звiдти лунало тихе брязкання ланцюгiв.

Патрiк пройшов до книжкової стiнки:

— Читав Чiнуа Ачебе, нiгерiйця?

Юра заперечно хитнув головою.

— Спробуй, ось. Things Fall Apart. Розпад. Розпад, який починається непомiтно, з невинних дрiбниць, наростає й несподiвано виявляється незворотнiм.

Юра клiпнув. Ковтнув. Кивнув.

На Конгрес Стрiт iз приходом тепла почався волонтерський сезон. Повертаючись iз Блюз Бару, Юра спав кiлька годин, а тодi вставав прибирати порожнi будинки, знищенi повiнню. Процедура називалася gutting, вiд слова gut, кишка, i справдi нагадувала чищення кишок зсередини. Мотлох, пiдтоплений та перевернутий водою минулої осенi, за зиму пiдгнив. Пiдгнилi речi слiд було виносити, витягати по пiдлозi, вигрiбати лопатами, а потiм зривати дошки та гiпсокартон, вичищаючи будинок зсередини до структурних свай так, щоб вiн нагадував шкiльнi моделi молекул солi.

Волонтери мали працювати в одноразових захисних костюмах з бiлої синтетичної тканини, але ця тканина рвалася вiд найменшого дотику. Працювати мали в синтетичних масках, але швидко знiмали їх, незважаючи на мiфи про чорну плiсняву, яка роз'їдає легенi. В масках було неможливо дихати. Вiд фiзичних зусиль у вогкому повiтрi обличчя пiд синтетичною маскою вкривалося липким потом. Маски зривали, задихаючись. Краще чорна плiснява.

Кучерявих дiвчат-органiзаторок замiнила iнша пара подiбних. Працювали ж на gutting поки що безробiтнi мiсцевi чорношкiрi. Однак на spring break, на веснянi канiкули, очiкували наплив студентiв. Сусiд — любитель передач про вбивства вирячував свої банькатi очi та смiявся, що для студентiв робота волонтерами на spring break стане корисним рядком у резюме.

Сусiд — любитель передач про вбивства запевняв Юру, що органiзацiю одразу пiсля урагану заснувала лiтня чорношкiра пара, обоє колишнi члени Чорної Пантери. Проте вже через мiсяць-два адмiнiстративнi посади зайняли молодi бiлi люди. Жодного расизму, просто мiсцевi чорношкiрi проли не могли собi дозволити працювати фул-тайм безкоштовно. У молодих фул-тайм волонтерiв з Пiвночi є грошовi запаси й допомога батькiв. Мiсцевi чорношкiрi допомагали у вiльний час. У школi жили тiльки тi з них, кому не було бiльше куди подітися.

Юра недосипав, однак боявся пропускати волонтерський gutting, щоб його не виперли зi школи, як це вже сталося з кiлькома мiсцевими. Нова змiна кучерявих дiвчат продовжила повторювати мешканцям школи:

— Ми все розумiємо, але. This is not a homeless shelter. Це не притулок для бездомних.

Хоча колишня школа трiшечки була якраз притулком для бездомних.

Дiвчата запевняли, що прекрасно розумiють i мiсцевих, i Юру, i його сусiда з Гондурасу, однак у них усе-таки волонтерська органiзацiя. Вони, кучерявi дiвчата, можуть дати адресу притулку тим, кому необхiдно. Нiхто на спокусливу пропозицiю не вiдгукувався.

На роботах iз gutting Юра зiйшовся з Ельвiном, сусiдом з Гондурасу. Ельвiна, як i Юру, привабили в Новий Орлеан чутки про безлiч роботи на вiдбудовi мiста.

— Я не можу на цей gutting ходити, — скаржився ламаною англiйською Ельвiн. — На поденну роботу беруть вранцi. Я поки о першiй прийду пiд Lowe's, — останнє слово Ельвiн вимовляв «льовес», — емплоєрiв не буде. День роботи пропадає, а менi сiм'ю годувати.

Ельвiн, як i Юра, бiльшу частину заробiтку вiдправляв своїм додому. Якось Ельвiн показав Юрi фото огрядної дружини та доньки, яка тiльки почала ставати огрядною. Сам Ельвiн був худенький i на голову нижчий за Юру. Ельвiн виявився однолiтком Юри, однак, як i бiльшiсть латиноамериканцiв, Юрi вiн здавався молодшим за свої роки. У Ельвiна майже не росла борода, зате чорна кучма волосся була густою й лискучою.

Вони удвох зайшли в хату, яку треба було вичистити. Затхлий запах. Перевернутi водою пiдгнилi дерев'янi столи, дивани, стiльцi. На кухнi висять пiдгнилi вiд вогкостi полицi. На стiнах добре видно слiд пiни, що вказує, до якого рiвня дiйшла пiд час повенi вода.