Далі Тимофій Цецюра (вже не полковник переяславський, а наказний гетьман!), перебуваючи зі своїми козаками під командуванням боярина Шереметєва й у союзі з Юрієм Хмельниченком, брав участь у невдалому поході на Львів проти поляків. Коли ж під час бою під Чудновим 11 жовтня 1660 року Юрій Хмельниченко (після поразки Шереметєва) перейшов на бік Речі Посполитої, за ним пішов і Тимофій Цецюра, із загоном у 2000 козаків. До речі, як зауважив літописець, без збитку для козаків перехід не минув: деяких татари «пошарпали», а декого навіть у неволю забрали…

Втім, поляки заарештували Цецюру й ув’язнили в Дубенському замку. Звідти бранець утік, 19 (29) березня 1662 року повернувся до Переяслава, там був заарештований і під конвоєм полкового старшини Опанаса Захарященка відправлений до Москви. Там зраду Тимофія Цецюри розцінили гідно й нагородили його у 1663 році засланням до Сибіру.

Збереглася його чолобитна до государя з Томська від 20 серпня 1667 року, де колишній козацький полковник старанно перелічив свої заслуги перед Московським царством: вірою і правдою служив тамтешнім государям цілих 13 років, «зрадника Івашку Виговського» з Малоросії вигнав і надалі, всю Малоросію очистивши, разом з військом Запорозьким під государеву царську високу руку її підвів і новими Переяславськими статтями на віки вічні пов’язав. Природно, колишній полковник щиросердо зізнався у «гріху» під Чудновим, каявся, просив явити царську милість, пробачити грішника і перевести на проживання до Москви…

Найвищого рішення по чолобитній Тимоша Цецюри не збереглося. Зате відомо, що у 1671 році під час втечі з томської каторги він безславно потонув в одному із численних боліт неозорої сибірської тайги. У цьому проглядається певний символізм: адже кинути в болото тіло Юрія Немирича, загорнуте у криваву рогожу, наказав не хто інший, як полковник Цецюра!..

Так вищі сили поставили остаточну крапку в історії Юрія Немирича — поза всяким сумнівом, видатного державного діяча, який ще 350 років тому мріяв своїми руками створити царство справедливості на теренах козацької Гетьманщини, нинішньої України.

Травень — 15 грудня 2014 р., Київ