Що слово давніше, каже він, тим сильніше, насичене енергією часу і духу мовців. Скарби Вічності. З лінощів розуму слова ці звітрилися з язиків чи осіли десь на споді пам'яті. Та коли вони піднімаються звідти й звучать, кров предків радо взивається й свіжіє в наших жилах. Бо ті слова не просто мова, а наша родова сила, наші захисні лати, наш духовний хребет.
Отже — світ слова Світована
Про бідного він каже: «Жеб (кишеню) йому павутиною заткало».
Про того, що не має апетиту: «Їсть, як своє вухо».
Про підступного: «Огень погасив — попелом грає».
Про злого: «Материну грудь кусав», «Злости повні кости», «Пеклом дише».
Про нерішучого: «Чекає, що тінь сама поперед нього піде».
Про літнього шанованого чоловіка: «Шовк зноситься, а онучею не стане».
Надокучливому: «Йди, не печи мені очи».
Про баляндрасника: «Лепетливий», «Ради красного слівця не пожаліє й вітця».
Про байдужого: «Холодноокий».
Про щедрого: «Подільчивий».
Про набридливого: «Всі кишки попереїдав», «Пристав, як іржа до заліза».
Про малодушного: «Крихкотілий».
Про сперечальника: «Поперечна душа».
Про сумного: «Заломлений у своєму горі».
Про моторного: «Швидкий, як мотиль».
Про обачного: «Тихо ходить, густо місить».
Про допитливого: «Для нього все є знаком, все є словом».
Про покірного, терпеливого: «Покорою стіну пробиває».
Про невпевненого в собі: «Риб'яча душа».
Про жінку-звабницю: «Відьмує очима».
Про неповороткого: «Як вальок глини».
Про сердитого: «Такий, якби йому цигани приснилися».
Про брехуна: «Брехлива губа».
Про непосидючого: «Невстояна кров».
Про непогамовного: «Такого мати в окропі купала, а отець жаливою пестив».
Про потайливого: «Криводухий».
Про ловеласа: «Вабкий до жіноти».
Про успішного: «Набрався, як май меду».
Про нерозумного: «Голову порожняком носить», «Тісний розум має».
Про розумного: «У нього два царі в голові».
Про нестерпного: «З живого чоловіка воду варить».
Про марнотратника: «В голові шумить, а в жебі (кишені) тихо».
Про жадібного: «Гребе в обі жмені».
Про красномовного: «Проречистий на слово», «Такий, що змію заговорить».
Про вагітну: «Зайшла на дитя».
Про уважного: «Окатий».
Про легковажного: «Пустопляс».
Про працьовитого: «Роботько», «Трудить до синього поту».
Про недбайливого: «Не варт печеної цибулі».
Про п'яницю: «Пропийдух», «Неминай-корчма».
Про вибагливого: «Печеного леду шукає».
Про немитого: «Чорний, як сім ворон».
Про неоковирного: «Все як на ліву руку робить».
Про невдоволеного: «Такий, як несолений».
Про хитрого: «Знає, де вовк, де лисиця».
Про улесливого: «Говорить, як у лист піє».
Про спритного: «Ведмедя б за вухо вдержав».
Про огрядного: «Одпас товсту морду».
Про міцного: «Чоловік із самих жил».
Про зануду: «Нудить нудом».
Про кмітливого: «Має зозулю в голові».
Про безсердечного: «Холодний, як у мертвого п'яти».
Про хирлявого: «Худий, як голодний рік».
Про вдачливого: «Йому й на камінні родить».
Про чесного: «Кришталева душа».
Про невмілого: «Сам оре і сам топче».
Про похмурого: «Такий, як двічі скисле молоко».
Про наївного: «Наївся дитячого розуму».
Про хвалька: «Хвіст перед людьми ламає».
Про одинокого: «Сам, як ніс на лиці».
Про поривного: «Легкий на ногу».
Про тюхтія: «Ні риба, ні м'ясо, ні гриб».
Про лінивого: «Не живе, лише дні тре».
Говорить він рідко, але їдко. До речі, я ніколи не чув, щоб він лаявся. Хіба що єдиний прокльон вирвався в нього, коли забив молотком палець: «А щоб ти кінську матір ссав!» Я відійшов убік і почав силувано кашляти, щоб він не здогадався, що я задихаюся від сміху. Але він здогадався і сміявся разом зі мною. Цей чоловік, що вмів вилущувати радість навіть із маленьких прикрощів.
Його словоперсні
Діловання (робота, діяльність).
Майстершик, справа, снасть (інструмент, причандалля).
Пробойця, зарізяка, урвитель, злодіяка (розбишака).
Передсвіта (в давнину).
Самувати (жити самотиною).
Ворожило (ворог).
Співкревна душа (однодумець).
Пиняво (мляво).
Сліпма (наосліп).
Увивач (залицяльник).
Повійниця, блудяжка, потоптанка (легковажна жінка).
Псярити (сварити).
Намерки (сутінки).
Невідучість (невідомість).
Босота, низота (голота).
Прилюб (симпатія).
Перестигле життя (старість).
Уплеканий, розмордатілий, розквашілий (вгодований).
Словоперстень (добре слово).