Сахара, Калахарі, Арабія обернулись на країни високої сільськогосподарської культури. Гренландія, Сибір та Патагонія отримали клімат, подібний як середня Европа. Центральна станція для використання теплової енергії тропічної смуги знаходилася в околиці Кіліманджаро та Кенії, на їх широких стоках, біля самого екватору. Це було одно безперервне фабричне місто, розкинене широко на поверхні, рівній приблизно Ірландії, і щось 3000 разів більше за заводи Круппа в Ессені в 1914 році дореволюційної ери. В цьому велетенському фабричному місті, що було взірцевою заводською комуною, працювало більш як 25.000.000 комуністичного суспільства. Пролетаріату в цьому часі вже не було. Класи зникли.

Зрозуміло, яке життьове значення мала для тодішнього людства звістка про страшну катастрофу в Африканському районі. Це значило: поворот до варварської доби різних температур.

Це було знищення найбільш важливого винаходу золотого віку комуністичної цивілізації та людства.

І через те холодне голене обличчя Бено було наче викуте з білого мармуру з жовтим відблиском китайської раси. Він був мішанцем. Його батько китаєць, член Світового центрального виконавчого комітету (ЗЦВК), мати – европейка чорноморських берегів. В одній секунді перелетіли через його голову сотні думок, з котрих одна, мов залізний, розпалений до білого перстень, пекла мозок:

«Поворот до варварської доби різних температур!»

____________

Зійшов бічними сходами до ліфту, з’їхав в долину прямо до гаражу, де чекав на нього інженер Желенський. Сіли до автомобіля й моментально доїхали до площі ім. Свердлова, при якій в 25-поверховому будинку мешкав професор Андрєєв. У нього мав чекати на них геолог-тектонік Бергман.

____________

Могутній аероплан на п’ять пропелерів летів вихром над Европейським районом. За двадцять п’ять хвилин перелетів дорогу з Москви до Карпат, переплив понад ними в околиці Татр (Гєвонту) і невпинно посувався в напрямку Ока Комуни. В кабіні-кабінеті, що був одночасно спальнею та бібліотекою, сиділи п’ятеро людей: Бено, Жовтень, інженер Желенський, професор Андрєєв і професор Бергман.

Між ними йшла розмова, що її записував поставлений в куті кабінету стенограф-грамофон (апарат). Ось і протокол з того засідання під час подорожі.

Бено. Товаришу Бергман – ваша думка про причини катастрофи та її характер?

Професор Бергман. Оскільки я мав можливість простудіювати в матеріалах і зведеннях ЦЕТАЗ, то таких катастроф мало в історії людства. Пригадую з історії, передостання подібна, але мініатюрна катастрофа датується з 6-го року революційної ери в Японії. А остання, перед сьогоднішньою, була в Американському районі в 71 році рев. ери. Вона знищила Нью-Йорк та допомогла почати революцію в Америці, що була тоді центром капіталістичної реакції й місцем штабу-команди в їхній боротьбі проти пролетарської революції. Але – щоби, протягом півгодини, на підставі повідомлень (секретних) Рольфа з ЦЕТАЗ, замовкло все життя Африканського району і він сам...

Тихий сигнал, дзвінок радіотелефону перебив йому доклад.

Жовтень взяв трубку, а другою графічним апаратом на невеликій стінній таблиці, як на екрані, показав текст депеші.

Цетаз повідомляє: «Північні станції Европейського та Азійського районів повідомляють про пониження температури, котре росте прямо секундами. Таке ж діється в полудневій частині Американського району. Середній Американський, навпаки, телеграфує про повищення температури. Станції центрального огрівання масово голосять, що турбіни каналами не дають вже більше гарячого повітря. Голова Земраднаркому прохає – що 15 хвилин давать йому звіти про нашу працю та місце, де ми є».

– Також передають депешу Е. Келлер, яка непокоїться про успіх нашої поїздки і прохає вступити за нею під час дороги до Пекіну в Калькутту, куди вона виїде з Берліну о годині 9-ій рано, – докінчив словами Жовтень.

– Гарно, – сказав Бено, прохаю продовжувати товариша Бергмана.

– Як я говорив, – почав далі професор Бергман, – такої катастрофи ще не було в історії людства. Її причину дуже важко встановити. Можливо, що вирівняння температур викликає в порівнянні з минулим геологічним періодом в одних місцях Землі скорочування земної кори в її нутрі, в других – навпаки, розширення, так мовити, «пухнення». Це може бути причиною катастрофи. Можливо, також – це початок того геологічного процесу, що його наука передбачала вже дуже давно й якого характер називали «розкладом континентів». Це значить – земкуля дійшла до такого моменту, що однорідні верстви, з яких складається її масив, отримують з невідомих точно причин тенденцію руху з метою вирівняння свого віддалення від центру руху даного масиву Землі. У такому випадку земкора буде в місцях, де є вищі відносно території, западатись поступінно під поверхню води. В підводній земкорі повстануть знову такі ж тенденції руху поодиноких однорідних первнів з метою об’єднатись з молекулами цього первня на верстві, рівномірно віддаленій від центру земкулі. Таким способом верству так званої «землі» – земкори – утворить наперед верства води, а над нею залишиться верства повітря різного згущення. Тобто, земкуля, як планета, буде виглядати в формі скупчення на собі паралельних кулястих однорідних верств, що будуть лежать одна на одній, як дитяча забавка, зложена з кільканадцятьох куль, замиканих одна в другій. Всередині – у центрі руху, найменші кулі, найбільшої ваги – тягару – платина, золото і т. д., опісля інші метали, мінерали; на краю так званої «земкори» – частини органічного походження, а над нею вода, далі повітря, і т. д. Ця система однорідних кулястих верств зливається або поступінно розпливається з так званим простором.

Коли наша катастрофа – друга гіпотеза, то немає рятунку для людської історії. Вона отримає свій невдалий кінець. Коли це має бути перша комбінація – катастрофа закінчиться знищенням деякої частини земрайонів, що їх покриє вода.

Моя особиста думка (я можу помилятися), – закінчив свої висновки професор Бергман, – ми маємо справу з другою гіпотезою, тобто – повинні бути приготовані на закінчення людського періоду в історії нашої планети.

– Ваша думка, товаришу Андрєєв, – звернувся Бено до другого спеціаліста – астронома. – Годитесь з поглядами професора Бергмана, чи ні?».

Професор Андрєєв, що в глибокій задумі вислухав промову професора Бергмана, порушив плечима й поволі, неначебто виголошував смертний вирок, почав скандувати слова:

– По всій правдоподібності, професор Бергман не помиляється. По розмірах і швидкості катастрофи треба чекати на найгірше. А що найбільш це...

Нараз перервав йому виклик Жовтня, що в цьому часі одною рукою притримував трубку телефону, другою регулював люнету, що через неї дивився з напруженою увагою.

– Половини Італії не видно. Полуднева частина у димах і тьмі, затоплена водою по Неаполь... На п’ятсот до тисячі метрів під нами повітряні флоти зі знаками Американського та Азійського районів ведуть рятункову акцію... Рольф телефонує: «Австралійський басейн повідомляє про небувалої сили землетрясення; Нова Зеландія не відповідає на питання»...

– Найгірше це, – почав далі перервані слова професор Андрєєв, – що не в наших силах зменшити швидкість посування катастрофи. Це значить, поскільки не буде несподіваних подій, до вечора з цілою людськістю та її історією може бути кінець.

Бено по черзі звернувся тепер до інженера Желенського, що з увагою слухав висновків учених спеціалістів і спитав:

– Які у нас технічні можливості та способи пережити хоч би для кількох осіб катастрофу і дожить до завтра, тобто: остаточно переконатися про загибель континентів і людства, – та земкулю побачить як каплю води у просторах?