– Це справа проста при наших технічних можливостях – поскільки у Пекіні, на засіданні, будемо о 13 годині дня, то можна постачати нашому знаменитому біпланові акумулятори та харчі на шістьох людей до дванадцятої години дня завтра. Це значить, на 24 години. Можна також взяти два резервові аероплани з запасом акумуляторів і харчів ще на 24 години. Більш нам, на мою думку, не потрібно, тим більше, що...

– Товариші, – перебив вдруге Жовтень (він через цілий час розмови дивився на землю), – перелетіли зараз понад Оком Комуни, а з Тунісу, Триполі, Марокко ні сліду. Всюди тільки рідкавий дим чи пара, та вода, вода без краю...

Біплан знизився понад чорно-грізну безодню вод, що покрили колишній Африканський район, й плинув в висоті біля 300 метрів над поверхню води.

У цьому часі дим і пара швидко розвіялись. З тої висоти навіть невправне людське око могло відрізняти зрідка пливучі рештки дерев’яних частин будинків і предметів з корку та дерева, легших за воду. Від часу до часу видно було на чорній поверхні води чорнішу пляму – трупи негрів, або жовтавий плямистий контур утопленого чоловіка білої чи жовтої раси.

Ніщо ні одним звуком або рухом не показувало на колишнє, так недавнє існування великого континенту з високорозвиненою культурою та 900 мільйоновою людністю, що в 2683 році замешкувала колишній Африканський район. Не було також ніяких слідів від пароплавів та кораблів, що, хоч вже в цьому часі втратили своє економічне значення, все ж таки були ще в людському вживанні. Видко, всі вони загинули в вирах, витворених через затоплення континентів.

– Прямо триматися по меридіану Кіліманджаро, – передав механікові та літунові Бено. Продовжував: – Переїдемо до місця, де був Мадагаскар, і звідтіля звернемо прямо наліво і назад на Азію, прямо до Пекіну. Ти, Жовтень, посилаєш депеші до Пекіну й Рольфові до Нью-Йорку?

– Так, – відповів головою – притакнув секретар.

– Крім твоїх радіограмів, передай таке, – сказав Бено.

Жовтень сів до апарату, подібного на машинку до писання, й слухав, граючи на відповідних клавішах радіоапарату:

– Комісійно встановлено… ви контролювали лінію нашої дороги, товаришу Андрєєв? (Професор потвердив), – …що Американського району немає. Пливемо понад безмежним океаном. За десять хвилин будемо на місці, де находився Мадагаскар. Звідтіля, через Калькутту, завернемо до Пекіну. Думаю, що до цього часу Азія ще буде незатоплена. Маємо відповіді з Нью-Йорку. Европейський район, бачений по дорозі, поступінно тоне у воді. Двадцять хвилин тому назад половини Італії не було. Бено.

____________

Хвилі Індійського водного району щораз вище підносилися понад берегами Індії. Ганг виступив з берегів. В напрямку Гімалаїв тікали сотні тисяч людей на аеропланах, машинах, вантажниках і т. д. Всі раси, що їх різниці поволі відмирали, обняв божевільним потоком жах – тривога смерти й бажання рятунку. Катастрофа наступала несподівано – квадратові верстви зникали секундами під водою.

Калькутта була до половини висоти своїх будинків у воді. Хвилі засисали просто всі місця і невпинно підносилися.

Над Калькуттою перелітав з шаленою швидкістю апарат Бено. На ньому червоні великі букви «З.Р.Н.К.» (Земраднарком). Над самим центром міста з незатопленої ще частини континенту, що в водах потопав, піднісся невеликий літак і швидко наблизився до апарату Бено.

– «Берлін», – повідомив Жовтень. – Еллі Келлер і Фріц Гутман їдуть до вас назустріч, щоби пересісти до нас і разом їхати до Пекіну. Вже наближається – «Берлін» сигналізує «спокійний хід».

І дійсно, літак «Берлін» плинув напроти їх аероплану, котрий так звільнив ходу, що здавалося, мов завис без руху в повітрі. Коли оба літаки були близько себе, «Берлін» дав також спокійний хід і у віддаленні п’яти метрів почав надзвичайно повільним рухом перелітати над літаком Бено. Перед моментом, коли оба літаки зрівнялися, «Берлін» неначе повис над «Урицьким» (таку назву мав літак Бено – на пам’ятку відомого героя революції). З каюти «Берліна» зсунено-спущено шнурову драбину з одною людиною. Людина моментально уловила ногами платформу «Урицького», поміщену поміж раменами верхніх крил, і залишилася на ній. Зійшла з платформи крутими сходами і увійшла в кабіну апарату Бено. «Берлін» завернув і летів недалеко від «Урицького».

Еллі Келлер, голова районового Европейського Раднаркому і одночасно дружина Бено, певно і сміло привітала присутніх.

– Є нові вісті? – спитала одночасно рішучим і твердим голосом. – 15-20 хвилин після від’їзду з Берліну не одержала ніяких вісток. На малому «Берліні» не було апарату для радіо.

Звернулася до Жовтня:

– Дайте негайно радіо до Берліна, щоби депеші на мою адресу посилали на адресу літака Бено, але тільки до 12 години. Я зараз між Калькуттою й Пекіном.

Звернулася до Бено, і обоє сіли на боці, коло вікна каюти. «Урицький» ішов, як вихор, силою всіх моторів прямою лінією до Пекіну.

Наліво залишалися потопаючі Індії і снігові Гімалаї – направо Сіам та Індо-Хіни.

Еллі тихо сказала до Бено:

– Що кажуть твої спеціалісти?

– Сподіваються закінчення на шосту годину ввечері – розумієш? До шостої години не буде ніяких слідів людського життя; Земля залишиться безмежним круглим океаном, у якому, щонайбільш, риба зостанеться головним громадянином. Хто знає, чи о третій годині Пекін і Нью-Йорк не будуть одинокими місцями, які не потонуть у воді. Гадаю, що ЦВК доручить мені згинути останнім з людей. Моє завдання буде взяти і до останнього моменту охороняти печатки Республіки Землі і виконати останні прикази ЦВК – тобто плавати літаком навколо Землі до останньої можливості. Думаю, що залишимося утрьох – ти, я, Желенський, як технік; на кожний випадок Жовтня не пустять...

– Побачимо, як це буде, – твердо сказала Еллі.

Катастрофа з кожною хвилиною росла й нищила щораз більші частини континентів. Жорстокий трагізм катастрофи обернув цих людей моментально на машини; зникли почуття – залишилися тільки думки: витримати до останнього.

Радіоапарат перебив хвилю тишини. Жовтень ухопив за трубку й слухав:

– Рольф повідомляє, що делегати Раднаркому Американського району виїхали до Пекіну. Не відповідають станції; Лондон, Мадрид, Константинополь, Буенос-Айрес, Мельбурн. По мапі-картограмі «загибелі» залишилися ще тільки Азія та Північна Америка, яка починає потопати чи розкладатися з півночі від моря Гудзона. Канал Панама та Центральна Америка зникли 1/2 до 11 рано.

– Видно Пекін, – сказав професор Бергман.

«Урицький» заграв знову всіма моторами, начебто з останніх сил, і почав поволі спускатися в напрямкові великого міста, що невиразно зарисувалося у синявих віддалях...

Жовтень давав радіотелеграму виконкомові:

«Дві машини на аеродром. Повідомте голову Земраднаркому, що експедиція Бено приїхала. Еллі Келлер і комісія вчених з нами».

За дві хвилини приймав депешу: «Засідання ЦВК у ЗРНК-мі в палаті «Нового Китаю». Всі чекають».

Була без 10 хвилин 12 година.

____________

Бено, Еллі Келлер увійшли в чудову палату «Нового Китаю» в стилю китайського ренесансу, що почав входити в моду ще в 4-му столітті революційної ери, і ще до 2683 р. (ст. ери) був одним з найбільш улюблених стилів. Переїжджаючи через місто, бачили десятки тисяч людности на вулицях, площах, бульварах і скверах. В цих масах високорозвиненого суспільства одні одним передавали зміст коротких і ясних повідомлень ЦЕТАЗ, що, згідно з інструкціями ЗРНК, опублікувало всі секретні повідомлення. Від 10 години рано розміри катастрофи були відомі всім, і тисячі людей мовчки і з запертим віддихом слідили за повідомленнями ЦЕТАЗ, які виходили що 10 хвилин спеціальними бюлетенями на екранах.