«Воля» — яке то гарне слово! Як би хотілося бути вільним. І мати змогу не думати ні про що. Тільки… Тільки хіба це можливо? «Усю історію людства Фройд вважає історією психозу, що прогресує». Оце теж цікаво. І, по-моєму, надзвичайно правильно. Як у воду дивився. Людство все більше й більше божеволіє. І ніяк наше «Над-Я» не може перемогти оте наше «Воно». Гм… «Воно» повсякчас знаходить вихід. Не завжди те відбувається у вигляді вбивств чи будь-якого іншого насилля. Але однаково це відбувається…

Недаремно кажуть «божевільний». Така людина вільна від Бога, вона вільна від усіх правил, складнощів, вигаданих суспільством. Точніше, багато з тих правил вигадано не нами самими, а взято з Біблії: «Не вбий!», «Не вкради!» і таке інше. А ця людина вільна.

Якщо вірити Фройду, то вбивство — цілком нормальна для людини річ. Недаремно, отже, є люди, які люблять воювати, битися (наприклад, у боксі чи щось на кшталт). Це потяг до насилля, що прикривається цілком прийнятними для суспільства звичаями. Не просто так, виявляється, у світі було і є так багато воєн. І вони насправді ніколи не скінчаться, бо така людська природа.

Невтілені прагнення «Воно» переходять у неврози. А якщо так, то висновок напрошується такий: виконуючи правила, встановлені суспільством, ми самі вганяємо себе в могилу. Ми самі себе призводимо до власного божевілля. Є люди, які можуть противитися своєму «Воно», є люди, чиє «Над-Я» може те все витримати. А є люди… які не можуть чи й часом навіть не хочуть боротися проти власного «Воно». Отже, саме суспільство створює таких людей.

Не можна постійно йти проти людської природи. Неможливо взагалі йти проти природи. А людина — теж природа. І не кожен захоче йти проти себе самого.

Чи може хтось із нас з упевненістю сказати, що не божевільний? Смішно, але є люди, які неодмінно вигукнуть: «Я точно не божевільний!». І ось тут стає дійсно комічно. Адже будь-який психолог ствердить: «Божевільна людина ніколи не визнає себе такою». А тепер спробуймо знову дати відповідь на поставлене запитання. Смішно.

Ніхто з нас не зможе дати відповіді на це запитання. Особисто я переконаний, що кожен із нас якоюсь мірою божевільний. А божевільний натомість, цілком можливо, є абсолютно здоровою особистістю. Чому психічно неврівноважена людина стверджуватиме своє психічне здоров’я? Бо вона й насправді здорова. Просто вона не вважає за потрібне йти на повідку в суспільства.

«Психоз, що прогресує». Ми божеволіємо разом із прогресом. За формулою «Крок уперед, три назад». Ось наш прогрес. Хоча, ні. Ми таки прогресуємо. Прямуємо до свободи. До тієї свободи, де наше «Воно» нарешті вирветься на волю. І ми покажемо свої справжні обличчя, хоч якими б жахливими вони не були.

Основні інстинкти: секс (і потяг до самозбереження) й жага вбивства — теж, власне, потяг до самозбереження. Адже хочеться бути в безпеці. Більше того, хочеться бути єдиними. Єдиними у своєму роді.

Я не знаю, навіщо люди створили суспільство. Певно, теж із бажання самозбереження. Але то була наша величезна помилка. То була помилка — іти проти власної природи. Так, люди від природи — створіння мирні. А якщо ні?.. Якщо ні, то не допоможе ніяке суспільство. Не допоможуть жодні привила. Адже природа завжди виявляється сильнішою. «Воно» — це людська природа. І якщо «Воно» виявляється агресивним, а за Фройдом «Воно» завжди агресивне, тоді…

— Про що задумався? — Ліза відволікла мене від моїх роздумів.

— Що? А, просто задумався над написаним… — Я зо хвильку помовчав, приходячи до тями від власних міркувань. — Ти погоджуєшся з усім, що тут написано? Точніше, з усім, що стверджує Фройд?

— Певним чином так. Я думаю, що в людині дійсно є і «Воно», і «Над-Я», і «Еґо». Тільки-от далеко не завжди це «Воно» виявляється агресивним. Більше того, навіть якщо «Воно» агресивне, однаково не завжди здатне перемогти. Мені здається, що в людині сидить не лише Диявол, а й Бог. Недарма кажуть: «Світ не без добрих людей», — Ліза всміхнулася.

— Так, але ж усе-таки скільки погані є у світі! І я маю на увазі не лише щось типу цього Крижа чи якихось крадіїв, терористів і тому подібних. Я кажу й про тих, які здатні чинити певні капості, чинити насилля, знущатися з тварин, просто заздрити й тому подібне. Те «Воно» здатне виходити з людини по-різному.

— Здатне, — погодилася вона. — Але мені все ж приємніше думати, що наше «Воно» може бути не тільки агресивним. Адже не хочеться думати про себе так погано, правда ж? — Вона знову усміхнулася. Цього разу доволі стомлено. — До того ж не забувай: є психічно хворі люди, які не здатні й мухи скривдити. І їх навіть не саджають до лікарень та тюрем. А вони все ж несповна розуму. Хоча, на мій погляд, це звичайні люди, які просто не підпадають під уявлення суспільства про те, якою має бути звичайна людина. Ми завжди боялися чогось такого, що виходить за межі. От ми й намагаємося позбутися таких людей, пробуємо їх не помічати.

— Ти знаєш, я теж думав про таке. Не кожен, хто виглядає божевільним, насправді хворий.

— По-моєму, психічнохворих узагалі не існує. Є лише такі, що не втрапляють у межі суспільного логічного мислення. Наприклад, комусь небо може ввижатися рожевим або ж зеленим. І якщо більшість каже, що воно блакитне, це не означає, що це дійсно так. Звідки ми можемо знати, що не помиляємося? Може, вони мають рацію?

— І не забувай, — продовжувала вона, — душевнохворі люди нерідко виявляють неабиякі розумові здібності. Часто — та ні, я б сказала, завжди — вони чудово розбираються в житті. Вони здатні чудово зрозуміти іншу людину. Неодноразово мені траплялися факти про те, що маніяки здатні настільки причарувати свою потенційну жертву, навіть загіпнотизувати, що тій ніколи не спаде на думку, що її насправді планують убити абощо. Вони можуть справити враження справжнього друга, який чудово розуміє всі твої проблеми. Маніяк, будучи для тебе цілком незнайомою людиною, здатен лише за кілька хвилин викликати таку довіру, якої хтось зі знайомих може ніколи не дочекатися. Окрім того, серед душевнохворих трапляються надзвичайно талановиті люди. Наприклад, люди мистецтва.

— Цікава в тебе позиція. — Цього разу я теж стомлено всміхнувся.

Ліза ж продовжувала:

— Більше того, зверни увагу: за Фройдом, у людини є потяг до вбивства, чи не так? — Вона почала говорити жвавіше, немов це щойно спало їй на гадку.

Я кивнув.

— Отже, на його думку, коли людина вбиває, ґвалтує чи робить те, що суперечить суспільним нормам, це означає, що її «Воно» бере гору над «Над-Я». Це мало б означати, що ця особа несповна розуму.

Я знову підтвердив її слова кивком.

— Виходить, що так.

— Але чому ж тоді не всіх, далеко не всіх людей, що скоюють подібне, визнають душевнохворими? І я навіть, здається, знаю відповідь на це запитання. Ці люди просто поводяться, як цілком нормальні. Інколи можна сказати, що ті діяли в стані афекту або мали тимчасове помутніння розуму. У таких випадках до них застосовують відповідне покарання. Найчастіше подібних виправдань у цих злочинців немає. І тоді їх визнають психічно здоровими й відповідно до цього засуджують. Є люди, які вбивають і залишаються при цьому абсолютно непокараними. Згадай, наприклад, Трумена, який у цю пору, шістдесят п’ять років тому, скинув на Японію дві атомні бомби. Хіба нормальна за законами суспільства людина могла до такого додуматися? І його за те навіть за ґрати не посадили.

— Що ти всім цим хочеш сказати?

Ліза повела плечима.

— Тільки те, що насправді ми далеко не завжди можемо розпізнати затьмарення розуму. І, власне, я взагалі не впевнена в тому, що існують божевільні. Адже це просто люди, які не чинять так, як усі, і яких суспільство неодмінно бажає позбутися. Прагнення позбутися таких людей — теж своєрідний потяг до руйнування. Ось і все.

— Отже, ти стверджуєш, що Криж — цілком нормальна, здорова людина?

— За законами природи так. За законами ж суспільства він божевільний, — резюмувала вона.

Я замислився над її словами. Виходить, що божевільних не існує? Але тоді немає абсолютно ніяких правил. Точніше, будь-хто може переступити ці, витворені ними ж межі дозволеного. А якщо вірити Фройду, то кожен із нас спроможний іти проти суспільства. Отже, кожен із нас здатен будь-якої миті скоїти злочин. Навіть убивство. Адже ти ніколи не знаєш, коли «Воно» твого найліпшого друга переможе його «Над-Я».