А можливо, мені просто поталанить утекти. Це буде ще ліпше. Тоді не доведеться кривити душею й вдавати із себе такого, яким би мене хотіло бачити суспільство. Так, цей варіант навіть кращий. Адже я не звик, ще й надто не люблю нікого обманювати. З другого боку, існує ж брехня «заради спасіння», як її називають. Звичайно, часом потрібно й обдурити. Кожна людина бреше щодня. І чомусь це вважають нормою. Тільки, коли я в дечому збрехав, мене посадили до в’язниці…

І я навіть знаю, де житиму. Не впевнений тільки, що в цьому місті. Думаю, що всі кладовища гарні. Принаймні в містах. Можна влаштуватися, наприклад, сторожем або просто працівником (копачем) на цвинтарі. Навіть отримуватиму платню й матиму житло. А заодно сам закопуватиму їх…

Так, суспільство виявилося несправедливим до мене… Та невже вони думають, що зупинили мене? Я не божевільний. Ні, я не психічнохворий, яким мене всі вважають…

До мене УВІРВАЛАСЯ ТЕМРЯВА. Уже давно. І вона не хоче мене відпускати. Цікаво: усі люди живуть у темряві? Чи вона сама обирає, до кого прийти? Я з дитинства боявся її. Ніколи не знав, хто чи що чекає на мене там. Я довго не міг цього збагнути. Лише тоді, коли впав зі сходів, нарешті все зрозумів. Збагнув, що немає чого боятися… Адже в темряві був Я.

Згадую свою передостанню жертву… Я трішечки погрався з частинками її тіла. Пам’ятаю це. Тоді я склав частинки її плоті в гарненьку рівненьку лінію й довго милувався… Але ж у цьому немає нічого такого, правда?.. А може, у мене аутизм?

Та ні, я цілком нормальний:)…

2010–2016 рр.