Я стояла в очікуванні наступного кроку мого ворогу. Невже, вирішить використати ритуал? Яка різниця подумала я тоді. Страх більше не панує наді мною. Досить боятись, коли твій ворог знаходиться перед тобою.

Рука Кейт метнулась різкувато у бік казана, той відразу відреагував. Весь його вміст червона рідина полилась у полум’я. Заворожена дією темної відьми, я продовжувала дивитись на кров. Життя Алекса покинуло тіло разом з цією рідиною, яка загасила магічне полум’я. Як це несправедливо втратити життя щоб загасити полум’я, лише полум’я. Клер нічого не сказала. Не проронивши жодного слова, вона пішла. Це все? — відразу подумала я, більше ніякої битви. Вона візьме і просто піде. Та дійсно мій ворог пішов, але не просто пішов. Життя Алекса зникло разом з кров’ю. Його кров тепер має загасити моє життя, як те полум’я. Я подивилась навколо. Нейтан дивився співчутливим поглядом. Щось незрозуміло було в виразі його обличчя. Він проводжав поглядом Кейт, ніби їх зустріч була прощанням назавжди.

Їдкий дим піднімався невеличким стовпчиком. Залишки полум’я продовжували тліти. Нічого не відбувалось, тому я вже хотіла забрати книгу, аби нарешті володіти своєю реліквією. Раптом дискомфорт від будь-якого руху заполонив моє тіло. Я відчула важкість не схожу на темряву. Важкість спричинена змінами всередині мого тіла. Щось змінилось, кров почала уповільнювати свій рух. Серце важко гупотить, намагаючись прискорити повільний рух крові, повернутись до нормального режиму праці. Марні зусилля серця спричинили болючі відчуття, від яких я скривилась. Я не відчувала ніг, вони здається заніміли. Дихати стало важко, головне дуже боляче. Замість крові в моєму тілі опинилась рідина, занадто густа і не придатна для транспортування кисню. Відчуття агонії розповсюджувалось занадто швидко. Терпіти важкість в поєднані з болем стає нестерпно. Я впала на землю, відчуваючи що мої тортури тільки розпочались. Чиїсь руки швидко наблизились до мене. Нейт, невже він намагається допомогти? Ритуал густа жижа діє безпомилково. В мене не має шансів вижити цього разу. Темна, світла магія не має різниці ритуал вб’є будь-кого. Порятунку від нього не має. Здається Нейтан підняв мене на руки. Це дійсно важко, моє тіло мабуть важить не менше тони. Чи це мені так здається? Куди він взагалі збирається віднести мене? Можливо краще повернути туди, де я повинна бути, на кладовище Святого Августина.

Реальність перестала існувати. Замість неї виникали моторошні картини. Розлючена Клер побачила Алекса. Він намагається напасти. Помста єдине на що він спромігся. Неважливо чим все закінчиться, головне помститись Клер, за мою смерть. Я була жива весь час, мабуть тепер потрібно змінити цю невеличку аномалію. Ритуал схоже довершить розпочату минулого року справу Кейтлін.

Закляття дуже швидко позбавило Алекса життя. Так швидко, якась секунда він мертвий. Його не має, бачу незворушне обличчя вбивці. Темна магія диктує зовсім інші правила. Вбивство розглядають, як засіб досягнення власних цілей. Родина Рейнольдс знає ціну сили. Сила забезпечує владу, а влада дає контроль.

Нісенітниця якась, вже нічого не розумію. Бліде обличчя Алекса, поряд чаша в якій зберігається кров. Вся до найменшої краплини, ритуал потребує багатьох зусиль. Зібрати всю кров непроста справа. Саманта не проронила сліз, побоюючись накликати гнів господині. Тремтячими руками вкладає Біблію у руки хлопця, чиє життя згасло назавжди. Біблія, запалена свічка, бліде обличчя Алекса, сумний вираз обличчя Саманти продовжують атакувати мене. Біль від буття в тілі затьмарювався душевним болем. Я продовжувала переживати смерть людини, яка була мені небайдужа. Ріхард стоїть нерухомо, оцінюючи вчинок Кейт: хлопець заплатив сповна за свої дії. Нарешті він очистився від того тягаря, яким було переповнене його життя. Кохання до тієї нечистої істоти. Меган, так ви її називаєте, отруювало існування. Клер зробила благородний вчинок, позбавивши бідолаху душевних мук, спричинених діями закляття. Саме закляття змусило його покохати відьму, викликало сумнів у власних почуттях, затьмарило ясний розум. Він намагався завдати шкоди Клер, не контролюючи себе, знаходячись під магічним впливом.

Я ледве дихала ритуал, тривав, а з ним зникало моє життя. Біль фізичний не відрізнявся від душевного. Два види болі такі різні тиснули з обох боків, роблячи благородну справу — світ має позбутись надприродної істоти.

Година тортур має добігти кінця. Мої видіння також близяться до логічного завершення. Поховання Алекса, могила біля моєї могили, служба у капличці. Швидко Клер вміє замітати сліди власних злочинів. Кладовище — сумна місцина, сповнена тиші. Відтепер стане місцем спочину, вічного спочинку для нього. Численні надгробки є вимушеними свідками драматичних подій. Вони збережуть тугу за молодим хлопцем. Земля назавжди забере його тіло. Тишу кладовища порушує вітер, якийсь незвичний за звучанням.

Меган, ти не втечеш від своєї участі. Смерть стане порятунком для тебе, поки твої гріхи не захлиснули твого життя, — голос Ріхарда здавався примарним, різким. Відлунням, його слова звучали повсюди, підсилюючись у декілька разів, повертались знову і знову. Благовісний страх, обличчя Саманти, невідомі голоси змішались в одну єдину людину Клер. Її посмішка була на стільки дивовижна, як і вона сама.

Судома охопила моє тіло. Я намагалась поворухнутись, звільнитись від неприємного почуття. Важкості не було. Замість неї фізична втома, ніби після виснажливого тренування, голова трішки болить. Нестерпним біль не назвеш, тому нічого страшного. Я підвелась на лікті, не розуміючи де знаходжусь. М’яка рожева ковдра, огортала моє тіло. Рожеве ліжко, подушка того ж кольору, м’які простирадла. Занадто багато рожевого. Підвівшись трішки більше, помічаю невеличкий туалетний столик. Парфуми, косметика, засоби особистої гігієни акуратно виставлені у відповідному порядку. Спершу найнеобхідніші речі ранкового туалету, потім декоративна косметика, а під кінець парфуми. Над столиком висіло дзеркало в пластмасовому оздобленні. Поверхня відображала решту кімнати. В ній без різких рухів я мала змогу оглянути, те що знаходилось за моєю спиною. Невеличкий комод, вішак, металева скриня. Метнувши погляд у бік скрині, відчуваю різкуватий біль. Силуюсь піднятись з ліжка. Помічаю, вікно так і кортить відчинити його. Відчути свіжий потік повітря, тепле сонячне проміння.

Роблю поспішні кроки на зустріч вікну. Тіло продовжує тремтіти, ледве тримаючи на собі вагу. Підходжу до вікна, та хапаюсь за нього. Дерев’яна рама та підвіконня дозволяють тримати баланс. Відчиняю основне джерело світла в кімнаті. Дихаю, дихаю, жадібно ловлячи найменший рух повітря. Не можу заспокоїтись, ось я стою слабка, змучена, знову жива. Пересвідчившись у тому, що жива доволі легко. Як би я опинилась у кращому місці, то воно не виглядало б подібним чином. До того ж краєвид здається напрочуд знайомим. За вікном пожвавлено йдуть робітники, метушаться заміжні жінки, робота по домашньому господарству — безкінечна справа.

Повертаюсь до рожевого ліжка. М’яка постіль знову манить у свої обійми. Я пам’ятала подробиці марева ритуалу. Впевненість, що смерть забере мене була висока. У мене не було ніяких шансів. Не розумію в чому справа. Космічна аномалія, Клер не може довершити розпочатого — позбутись нестерпної конкурентки. Спочатку невдалі спроби з зіллям дзвіночок, ритуал Густа жижа. Думки про ритуал змушують пригадати найстрашніші подробиці смерті Алекса. Він помер через мене, намагаючись помститись Клер. Пав жертвою нашого конфлікту. Хлопець повинен жити, мати нормальне життя. У нього повинно було бути життя без магії, Пінсу, банди. Нормальне життя, якого взагалі тепер не має. Не має нічого окрім землі, вічного спочинку. Бліде обличчя Алекса вирізнялось яскравим фрагментом з усіх моїх спогадів. Я більше не побачу його гарних очей, білявого волосся, впевненої місцями занадто самовпевненої посмішки. Боляче від усвідомлення власної безпорадності в даній ситуації. Магія не всесильна, повернути до життя померлу людину нонсенс. Хоча останнім часом я порушую усілякі магічні закони, та думаю на це повинно бути якесь логічне пояснення.