З усього, що розповiла Вiра, стає цiлком ясно, що уряд Пiвденної Республiки знехтував мiжнародну угоду про повне роззброєння i таємно нарощує воєнний потенцiал".

Дочитавши, Девiд мовчки поклав газету на стiл. Бос пiдвiв зiжмакане обличчя i, ледве стримуючи роздратування, спитав:

- Що ви на це скажете?

Девiд пройшовся по кабiнету. Вiвчарка наставила вуха i повела за ним очима, звiсивши червоного язика.

- Що ж тут можна сказати? - нарештi обiзвався Девiд. - Дурне дiвчисько.

Бос простяг руку з сигарою до попiльницi, але попiл упав на стiл.

- А ви за неї ручилися, Девiде. I скромна, й тиха - справжня тобi овечечка. А вона, бач, що намекала!

- Ви вважаєте, що можуть бути неприємностi?

Бос промовчав, за нього докинув генерал:

- Ого! Ще й якi!

- Але це ж... - Девiд поглянув на незнайомцiв, що уважно стежили за ним.- Це ж несерйозна балаканина молодої дiвчини. Дивно, що така солiдна газета...

- Правильно, - пiдхопив бос. - Несерйознi, безпiдставнi закиди. I їх треба спростувати, просто висмiяти. Це ось кореспондент радiо... - бос пiдсунув до себе вiзитну картку, - i нашої найбiльшої газети...

Цивiльний пiдвiвся з крiсла й подав ученому руку:

- Фоксi. Я хотiв би поставити вам кiлька запитань.

Девiд кивнув головою, Фоксi тiєї ж митi клацнув умикачем i пiднiс на рiвень обличчя мiкрофона.

- Ми на островi Сирен, де, як твердить "Ауе таймс", вiдкрито фiлiю пекла, пробачте, лабораторiю по випуску якихось супербомб, що здатнi знищувати цiлi континенти. Бiля нашого мiкрофона вчений-фiзик доктор Девiд Кiнг. Скажiть, будь ласка, якi дослiдження провадяться тут пiд вашим керiвництвом?

- Усiм вiдомо, - почав Девiд, прокашлявшись, - ще розвиток сучасної цивiлiзацiї серйозно гальмується енергетичними ресурсами. їхнє скорочення продовжує збiльшуватись. Перед нами постала проблема нових джерел енергiї. Саме цю проблему i розробляє наша лабораторiя.

- А що то за страхiтливий "катаклiзм", який так нажахав бiдолашну дiвчину?

- Було проведено пробне вивiльнення нового виду енергiї. Саме випробування пройшло без похибок, i ми дуже шкодуємо, що лаборантка Вiра зазнала травми. Але при наукових дослiдженнях трапляються й трагiчнi випадки.

- До речi, ця лаборантка - гарна дiвчина?

- Я зовсiм не маю часу розглядатись на дiвчат.

- До того ж ви, певне, ще й одружений?

- Так.

- А як ваша дружина ставилась до Вiри? Чи не ревнувала?

- Не знаю, праця не дає менi можливостi провадити такi спостереження.

- А що ви скажете про страхи щодо супербомби?

На високому чолi у Девiда зiбралися зморшки.

- Побоювання може викликати всяка енергiя... Небезпека загрожувала навiть при винайденнi сiрникiв, адже за теорiєю ймовiрностi сiрниками можна запалити увесь свiт!

- Дотепно сказано! Отже, i вашi "сiрники" не бiльш небезпечнi...

- До того ж ми вийшли з дитячого вiку i вже не граємося з вогнем.

- Авжеж, ви маєте цiлковиту рацiю.

Девiд усмiхнувся:

- Мати рацiю - замало. Треба ще мати її i не передчасно i не запiзно.

- Слушно сказано!

- У вас будуть ще якiсь запитання? Бо я хотiв трохи попляжитись.

- Здається, все. Дякую.

Кореспондент вимкнув магнiтофона, швидко вхопив фотоапарат, зробив кiлька знiмкiв.

Бос викликав охоронця i наказав провести кореспондента до бару.

- А що ви скажете нам? - з притиском промовив, обiпершись обома лiктями об стiл. Помiтивши запитливий погляд ученого, кивнув: - Познайомтеся. Це радник прем'єр-мiнiстра з питань оборони.

Вiйськовий потиснув Девiду руку й похмуро промовив:

- Ситуацiя гiршає з кожним днем. Нам вiдомо, що готуються новi виступи преси, запити в парламентах i т.д. Я вже не кажу, який галас долинає з комунiстичних країн.

- О, їм тiльки попади на зуби!.. - обiзвався генерал, все ще не вiдходячи од вiкна.

- Я розумiю, - спокiйно сказав Девiд. - Може, уряд вирiшив згорнути програму?

- Нi в якому разi! - Радник засовався в крiслi. - Мiльярднi витрати зобов'язують...

- Чудово. Тодi ми повиннi подвоїти свої зусилля, перевести програму на iнтенсивний режим. - Девiд заходив по кабiнету, а вiвчарка водила за ним очима. - Треба негайно розширити деякi виробничi потужностi...

Коли вiн закiнчив стислий, але досить детальний виклад своїх пропозицiй, бос пiдвiвся з-за столу й потиснув йому руку.

- Саме цього ми й очiкували вiд вас.

- Можете розраховувати на цiлковиту пiдтримку уряду, - додав радник прем'єр-мiнiстра. Похмурiсть уже зiйшла з його лиця, очi поблискували вдоволенням. - Додатковi асигнування будуть видiленi на першу вашу вимогу.

Девiд Кiнг окинув їх обох вдячним поглядом;

- Спасибi, джентльмени.

Бос розвiв свої ручища i вишкiрився, показуючи металевi зуби:

- Ми працюємо заради майбутнього!

"Ти-то дбаєш тiльки про свої сейфи, - подумав Девiд, - щоб наповнити їх ще бiльше". Уголос промовив:

- Авжеж, в iм'я майбутнього.

На цьому вони й розстались.

Коли Девiд наближався до свого котеджу, зелена комаха вертольота з гуркотом i дзижчанням знялася в небо й невдовзi зникла з очей.

III. ТЕРЕЗА

Нервовим рухом Тереза вимкнула приймача, важко опустилася в крiсло й закрила долонями обличчя, нiби вранiшнє сонце, що виповняло помешкання, рiзало їй очi.

Ось-ось мав прийти Девiд на другий снiданок, вона нiчого не зготувала, навiть кави, i зовсiм не думала про це. Сидiла згорблена, мов закам'янiла, ледве стримуючи ридання. Пекучий клубок пiдкочувався їй до горла, i вона конвульсивно хапала ротом повiтря, щоб не задихнутися. Пiдiйшла до рояля, сiла, але навiть кришки не пiднiмала - обiперлась на неї лiктями, обхопила голову долонями. Чула, як зайшов Девiд, але не ворухнулася. Певне, здивований її станом, чоловiк деякий час мовчав, потiм поклав їй долоню на плече:

- Террi, що сталося? Ну ж бо, Террi...

Вiдкинула його руку, схопилася й заходила по кiмнатi. Золотистi пасма пiдскакували на плечах.

- Ганьба, яка ганьба...

Тепер уже дала волю сльозам, вони зблискували на вiях i падали на щоки.

- Заради бога, що сталося?

В голосi Девiда вже чулося роздратування.

- А ти й не знаєш? - Тереза стрiпнула головою i подивилась йому в вiчi. Девiд мимоволi усмiхнувся: розтрiпана, заплакана, вона здавалась особливо красивою. - Якби ти почув, то було б не до смiху...

- Що?

- Своє iнтерв'ю!

Тепер уже Девiд i справдi розсмiявся.

- Якi дурницi! I ти отак... розкисла?

- Там такi непристойнi натяки... Лаборантка закохана в професора...

- Невже ревнуєш?

- Коли б не знала Вiру, яка вона скромна дiвчина...

- А мене?

- I тебе... Хiба ж я не вiдчуваю...

- То чого ж ти впадаєш в iстерику?

- Гидко. На весь свiт обкидають грязюкою, а надто Вiру. Гангстери, просто гангстери!

- Я вiдчував, куди вiн хилить, але не надав цьому значення. Все це - i дурницi, i дрiбницi. Головне - виготовлення моїх пiрамiд iде повним ходом!

Террi поглянула на нього розширеними, блискучими вiд слiз очима, наче впiзнавала, наче хотiла зазирнути йому глибоко в душу. "Виготовлення пiрамiд - повним ходом,- крутилося їй в головi.- Невже вiн маньяк? Нi честi, нi совiстi... Вибуховi пiрамiди - ось головне. Коли ж ти втратив свої благороднi iдеали, свої голубi мрiї? Нiчого не видно в його очах - нi мук совiстi, нi сумнiву, нi вагання. Порожньо".

Вiдвернулася й пiшла до вiкна, в якому колихався океан.

- Що з тобою, Террi?

Вона мовчала. Девiд пiдiйшов i лагiдно поклав їй руку на плече:

- Ну, знаєш, так ми нi до чого не домовимось.

Вона ще деякий час мовчки дивилась у вiкно, зрештою сказала:

- Невже тобi нiчого не говорить серце?

- Серце, серце... - Девiд почав ходити з кутка в куток, то розмахуючи руками, то закладаючи їх за спину. - Тiльки в мелодрамах причиннi зв'язки пояснюють дiяльнiсть цього органа. А в життi все треба виважувати розумом, зрозумiло? Не серце, а розум головне!