Раптовий постріл револьвера, якийсь брязк і падіння людського тіла вкрили галас. Потім на момент усе стихло.
— Попка дур-рак! — прокричала гладка папуга й швидко побігла з естради.
Ще дужчий галас учинився в залі.
Натовп людей оточив місце коло дзиґарів.
Прямо на підлозі під ними лежав мертвий Самуїл Мазур.
Якийсь лікар через ростебнутий комір мацав його ще теплі груди, потім він підвівся й тихо промовив:
– Серце!..
Тріснута орбіта дзиґарів дивилася на тіло Самуїла Мазура.
Куля пронизала їхнє механічне серце, і стрілки завмерли на одній миті. Вони показували одинадцять годин.
Примітка
Оповідання Ґео Шкурупія «Страшна мить» за життя автора публікувалося тричі: «Страшна мить», Харків, Книгоспілка, 1929; «Страшна мить», Харків-Одеса, ДВУ, 1930; «Проза. Том перший. Новелі нашого часу», Харків-Київ, ЛіМ, 1931. Тут твір представлено за останньою з названих публікацій (втім, друкарські помилки виправлено у відповідності з другою публікацією, більш у цьому аспекті впорядкованою). Збережено правопис того видання, котрий дещо відрізняється від сучасного. В тій книзі 11 творів, котрі зібрані у три групи: «Новелі репортажні», «Новелі таємниць» і «Новелі психологічні». «Страшну мить» автор помістив у групу новел таємниць.