Доктор Гартунг почав щось робити біля ультразвукового генератора. Апарат стояв на чотирьох товстих білих ізоляторах і був увесь закритий футляром. З футляра стримів еластичний шланг, на кінці якого висіла шайба завбільшки з тарілку.

Професор Веге присунув пластмасовий столик з круглим заглибленням посередині і поклав туди кусок стальної пружини. Гості розташувалися біля генератора півколом, щоб усім було добре видно, як проходитиме дослід.

— Вмикайте! — гукнув доктор Гартунг.

Інженер Тале повернув важіль на дошці управління вгору. Засвітилися сигнальні лампи, увімкнулись вимірювачі, які показали, що струм має величезну напругу. Високий вібруючий звук сповнив кімнату. За захисними ґратами засвітилися трубки. Голосно клацнувши, увімкнулися два реле. Тридцять пар очей, не відриваючись ні на мить, дивилися на кусок сталі в круглому заглибленні стола. Через кілька секунд засвітилося повітря навколо звуковипромінювача. Велика шайба стала схожою на маленьке сонце, що сяяло зеленкуватим світлом. Світло періодично спалахувало ясніше, і в ньому тріпотіли, наче блискавки, блідочервоні стрічки. В кімнаті поширювався сильний запах озону. Кусок сталі поступово плавився, перетворювався в рідину, яка нарешті почала кипіти.

Доктор Гартунг передав одному з представників уряду довгу пластмасову паличку.

— Прошу перевірити, що маса, яка щойно утворилася, справді розплавлена сталь.

Представник узяв паличку і помішав нею киплячу рідину. В цю мить доктор Гартунг подав знак. Апарат вимкнули. За якусь частку секунди рідка сталь затверділа, міцно прихопивши паличку.

Професор Веге витяг за паличку злиток з ливарної форми і похитав ним, наче маятником. Він запропонував усім присутнім переконатися, що злиток зовсім холодний.

— Сталь розплавлена холодним способом! — вигукнув високий сивий професор з Ессена. — Неймовірно.

— Але це дійсність, шановні панове! — відповів на вигук професор Веге. — Це був дослід номер перший. Другий дослід ви на власні очі побачите через годину.

Він звернувся до Гартунга:

— Ви дали розпорядження?

— Вже підготовляють усе, пане професор.

— Добре. А поки що прошу всіх знову до клубу.

Професор Веге жестом запросив підійти до себе заступника завідувача другого дослідного відділу. Напруженою і від цього трохи ненатуральною ходою Гансен наблизився до професора. Веге уважно дивився на маленьку худорляву фігуру в сірому костюмі. Штани були відпрасовані у гостру, як лезо ножа, складку. Гансен ще ближче підійшов до Веге.

— До ваших послуг, пане професор, — вимовив він дзвінким голосом і запитливо подивився просто в обличчя вченого.

— Чи не помітили ви, що під час. досліду головне реле якось незвичайно клацнуло?

Гансен здивовано підвів угору брови.

— Незвичайно клацнуло? — повторив він більше для себе. — Ні, пане професор, я цього не помітив.

— Реле несправне, — ще раз повторив Веге і заклопотано похитав головою. — Там щось не гаразд. Прошу вас після обіду розібрати головний вузол автоматичного управління і уважно все перевірити. Ми не можемо допустити, щоб лампи генератора згоріли к бісу.

— Добре, я зараз перевірю реле, — пообіцяв Гансен, — а потім знову поставлю їх на кілька годин для перевірки.

Професор Веге заперечливо хитнув головою.

— Ні, Гансен, цього не можна робити. Вистачить і однієї години. Найпізніше о третій генератор мусить бути готовий до роботи.

В очах інженера Гансена спалахнули недобрі вогники. Він намагався не дивитися на професора.

В клубі вчені і представники уряду посідали групками і збуджено обмінювалися враженнями про тільки що проведений експеримент. Журналісти накинулись на інженера Тале як співробітника професора Веге та доктора Гартунга. Безліч питань посипалося на нього. Інженер Тале підняв руку, наче захищаючись від них, і почав:

— Перш ніж дати відповідь на ваші запитання, я думаю, треба пояснити, що саме являє собою ультразвук. Ви тільки-но сказали, — він звернувся до представника іноземної газети, — що це коливання. Правильно. Проте будь-які коливання не можна назвати ультразвуком. Ультразвук — це такий звук, якого ми не чуємо. Парадоксально, але це так. Як вам відомо, звукові тони складаються з коливань. Усі вони мають певну частоту, тобто кількість коливань за секунду. Частота вимірюється одиницею, що зветься “герц”… Звук поширюється в повітрі з швидкістю триста тридцять метрів за секунду. Вухо людини сприймає коливання від шістнадцяти до двох тисяч герц. Звук, який лежить поза межами найвищої частоти коливань, ми не можемо чути. Це і є ультразвук. Собаки і ще деякі звірі мають властивість сприймати звук ще більшої частоти коливань.

За допомогою так званого свистка Гальтона можна досягти звуку в чотири тисячі герц. Такий звук застосовують для безшумної передачі команди собакам. Маленький камертон також може випромінювати ультразвук. Але всі ці способи збудження ультразвуку неможливо застосувати в техніці. Нам потрібна велика енергія звуку. В 1880 році брати Кюрі відкрили, що тонка кварцова пластинка під високою напругою змінного струму починає коливатися і випромінювати ультразвукові хвилі. Потрібний для технічного застосування ультразвуковий випромінювач було знайдено. Цей винахід поступово вдосконалювали, і сьогодні ми маємо змогу одержувати ультразвук частотою близько одного мільйона кілогерц. Можливості застосування ультразвуку настільки широкі, що важко навіть уявити собі наше життя без нього. Ультразвук відіграє дуже важливу роль у металургії. Найтонші щілини, тонші навіть за волосину людини, які жоден рентгенівський апарат не виявить, можна “побачити” за допомогою ультразвуку. Ультразвукові хвилі пронизують металеву деталь, і там, де є хоч найменше пошкодження, найменша щілинка, а значить повітряне замикання, вони відбиваються. На екрані катодної лампи ми їх бачимо у вигляді риски або серії рисок. Ультразвук руйнує бактерії. За допомогою ультразвукових хвиль можна викликати опади. Можна також перемішувати між собою рідини, яких, досі вважалося, не можна перемішати — наприклад, воду і масло, воду і ртуть — і утворювати так звані емульсії, дуже потрібні в хімічній промисловості. Новий промисловий ультразвуковий генератор вкрай необхідний для науки і техніки. За допомогою ультразвуку вдається також паяти алюміній. Ультразвук руйнує на алюмінії тверду оксидну плівку, яка перешкоджає спаюванню. За допомогою ультразвукових хвиль можна розшукувати косяки риби в морі, виявляти в тумані великі айсберги, можна робити також точні вимірювання в товщі води. В цьому разі вимірюватимуть час, за який ультразвукові хвилі досягнуть дна, відіб’ються од його поверхні і повернуться назад. Вам уже відомо, що кажани не тільки чують ультразвуки, але й випромінюють їх. Перш ніж летіти в темряві, кажан випромінює ультразвукові хвилі у всіх напрямках. Відбиті хвилі він сприймає своїм слуховим апаратом і скеровує політ так, щоб не зіткнутися з якоюсь перешкодою. Отже, кажан шукає собі вільну путь за допомогою своєрідного опромінювання простору. Під час польоту він також випромінює ультразвуки, які мають приблизно п’ятдесят тисяч коливань за секунду. Ці звуки не сприймає людина. Досліди показали, що кажан обминає у темряві навіть дріт діаметром 0,2 міліметра.

Інженер Тале закурив сигарету і сів у крісло. Журналісти поставили ще багато запитань.

— Ви цікавитесь, як впливають ультразвукові хвилі на людський організм? Це залежить від сили звуку та його частоти. При холодному плавленні сила звуку надзвичайно велика, і тому тривалий вплив його на людину небезпечний для життя. Але від цього впливу дуже просто захиститись. Ультразвукові хвилі, як і звичайне світлове проміння, можна зібрати в пучок і, таким чином, сконцентрувати на необхідному місці.

— А що сталося під час вашого першого експерименту, коли зникла пряжка від вашого пояса і срібний олівець доктора Гартунга? Тоді ви ще не знали, що ультразвуковий генератор, який ви сконструювали, руйнує метали? Чи не було тут небезпеки попсувати металеві балки, які підтримують стелю лабораторії, настільки, що приміщення могло обвалитися?