— Ні, це неможливо. Сила звуку була велика, але вона діяла на відстані не більше двох метрів. Далі ультразвукові хвилі втрачали свою руйнівну силу. Щоб передати ультразвук на велику відстань, потрібна колосальна енергія. У цьому ви зараз переконаєтесь.

— Будь ласка, ще одне запитання, пане Тале. На чому побудований принцип холодного плавлення металів? Які сили перетворюють твердий метал у рідину?

— На це питання не дуже легко відповісти. Чи відомо вам, що таке кавітація? Ні? Тоді я спробую пояснити це. Усюди, куди попадають ультразвукові хвилі, відбувається періодичне стискання і розширення матерії. Під впливом сильних ультразвукових хвиль утворюються мікроскопічні щілини і отвори, які відразу ж заповнюються газами, що виникають всередині матерії. Ці скупчення газів вибухають під впливом ультразвуку і звільняють необхідну енергію. Молекули стикаються між собою, і метал переходить з твердого стану в рідкий.

У цей час на подвір’ї заводу вантажили дві великі автомашини. На першу машину автокраном підняли дизельагрегат, потім робітники за допомогою електронавантажувача поклали ще кілька великих ящиків і товстий моток кабеля. На другий грузовик поставили старий гусеничний трактор. Коли представники уряду, вчені і гості вийшли з клубу і сіли в легкові автомобілі, грузовики виїхали з широко розкритих заводських воріт. Через півгодини машини зупинилися на широкому рівному полі — колишньому аеродромі. Почали працювати дві телевізійні камери. Трактор зняли з вантажної машини. Потім відкрили великий ящик, і всі побачили ультразвуковий генератор, майже в три рази більший, ніж апарат у лабораторії. Звуковипромінювач мав добрий метр в діаметрі. Два інженери перевірили дизельагрегат та вимірювальні прилади і товстим електричним кабелем з’єднали генератор із звуковипромінювачем.

— Все гаразд, — повідомив один з інженерів.

Усіх здивував кулемет, встановлений на старому тракторі. Професор Веге запросив усіх присутніх підійти ближче.

— Вас дивує наш доісторичний панцерник? — звернувся він до гостей посміхаючись. — Це нічого. Старий трактор дуже добре виконає свою роль у нашому досліді. Дайте трошки простору вашій фантазії і уявіть, що перед вами танк найновішої конструкції. Для нас мають значення тільки гусениці, бо це головна деталь кожної броньованої бойової машини. Коли трактор відійде на велику відстань, оці самі гусениці будуть зіпсовані звідси. Так само і кулемет. Повідомляю вас, що його магазин не має жодного бойового набою. Так от, панове, зараз наш “танк” від’їде приблизно на п’ятсот метрів од нас, і тоді ми дамо по ньому тільки два ультразвукових удари. Кожен з них триватиме лише одну секунду.

Професор Веге подав знак починати. Заревів мотор, і трактор рушив. Одночасно на вантажній машині запрацював дизельагрегат.

— Треба було б прихопити з собою бінокль, — зауважив один з представників уряду.

— Він вам не потрібен, — відповів доктор Гартунг і запросив усіх до машини з радарною установкою. Поруч з апаратом сидів інженер, який керував трактором на відстані за допомогою спеціального радіоапарата. На великому екрані чітко було видно трактор, який посувався по далекому полю. Професор Веге стежив за електричним вимірювачем відстані.

— П’ятсот метрів, — сказав він голосно, — цього досить. Поверніть трактор на сто вісімдесят градусів.

Інженер повернув угору важіль на радіоапараті, і всі побачили на екрані, як трактор слухняно повернувся у бажаному напрямку.

— Вогонь! — наказав професор Веге.

Застрочив установлений на тракторі кулемет. Тишу порушили короткі кулеметні черги. Трактор ішов на повний хід. Нарешті дрібно затремтів грузовик, на якому був встановлений ультразвуковий генератор. Двічі підряд заревів дизельмотор так сильно, що, здавалось, ось-ось вибухне. Ультразвукові хвилі прорізали повітря і впали на гусеничний трактор. Трактор здригнувся і став, кулемет замовк.

— Прошу сісти в машини — поїдемо подивимось на “танк” зблизька, — вигукнув професор Веге.

Мовчки стояли представники уряду перед трактором. Уся машина розплавилася, сплющилась, наче від удару велетенського молота. Пластини гусениць втратили свою форму. Особливо жалюгідний вигляд мав кулемет. Ствол так сильно зігнувся, що отвір його дивився просто в землю.

Професор Веге першим порушив мовчанку:

— Такий же вигляд матиме танк найновішої конструкції, коли він потрапить під промінь ультразвукового гіперболоїда. Справа в тому, що ультразвукові хвилі розм’якшують метал тільки на якусь частку секунди. Решту робить сила земного тяжіння. Гляньте на кулемет. Як тільки метал став м’яким, ствол зігнувся під власною вагою. Що сталося з мотором, ви можете легко уявити самі. Жодного поршня, жодного підшипника, навіть найдрібнішого гвинтика не залишилося цілим.

— А як діють ультразвукові хвилі на людину? — спитав один з представників уряду.

— Два і навіть три удари протягом секунди не заподіють здоровій людині особливої шкоди. Може, з’явиться невелика температура, запалення горла. Але ці ознаки зникають через чотири-п’ять годин. Ультразвуковий удар, який триває одну хвилину, безумовно смертельний для людини. Але я хочу сказати вам одне: ми будемо і далі вдосконалювати ультразвуковий гіперболоїд, підвищувати дальність його дії. Цей винахід матиме велике значення для справи захисту миру.

Коли колона автомашин повернулася на заводське подвір’я, загула сирена. Перерва на обід. Зразу ж після обіду інженер Гансен пішов у лабораторію № 1. Хоч нерви його були напружені до краю, тримався він чудово. Постукав у замкнені двері. Відчинив йому інженер Тале. Професор Веге та доктор Гартунг стояли біля стола, на якому лежала довга скляна трубка ультразвукового генератора, і про щось радилися.

Гансен почав знімати головне реле з апарата, крадькома перебігаючи очима від сейфа до вихідних дверей. Не кваплячись він роз’єднував товстий мідний кабель з автоматичним вимикачем. Підійшов професор Веге.

— Обов’язково добре перевірте вимикач анодного струму, колего Гансен. Якщо в лампи надійде струм на десяту частку секунди раніше, напруження розжарювання різко підскочить і проб’є конденсатори.

Гансен зняв реле і повернувся, щоб іти.

— Я все уважно перевірю, пане професор.

І Гансен відніс головне реле у лабораторію № 2. Не минуло й півгодини, як він налагодив вимикач і проконтролював за електронним годинником точність вмикання. Гансен задоволено кивнув головою. Від бездоганної роботи ультразвукового генератора залежав увесь його план. Двадцять хвилин він перевіряв роботу автоматичного вимикача на коротких періодах.

— Усе гаразд, — пробурмотів собі під ніс і помацав м’якенький пакуночок, який тримав у кишені піджака під халатом. Стиснув зуби і подумав: або тепер, або ніколи! Узяв реле і вийшов з лабораторії.

Кров гаряче стукала в скронях, рука знову намацала пакуночок. Перед дверима лабораторії № 1 Гансен нерішуче зупинився, постояв якусь мить, потім упевнено постукав.

— Знайшли помилку? — спитав професор Веге.

Гансен пояснив, чому виникла підвищена неточність. Він говорив спокійно, і ніхто не помітив його величезного хвилювання. Потім він підійшов до ультразвукового генератора і почав монтувати автоматичний вимикач.

Обидва вчені знову підійшли до стола і продовжували розмову про вдосконалення передавальної лампи. Інженер Тале щось монтував на дошці управління, заміняючи вольтметр.

Гансен нахилився за ультразвуковим генератором і міцно прикрутив реле. Після цього він почав з’єднувати кабель з кабелем. Його руки злегка, ледь помітно тремтіли. Він уже скінчив роботу, але не виходив із-за генератора — не обертаючись, стежачи за трьома чоловіками, оглядав лабораторію. Непомітно витяг м’який сірий пакуночок, закріпив його між двома гумовими прокладками під генератором і смикнув за кінець мотузочка на пакунку.

Це була справа однієї секунди. Гансен не переставав пильно стежити за трьома чоловіками. Ніхто з них не глянув у його бік.

— Реле готове, пане професор, — сказав Гансен і зробив жест рукою, наче вмикає його.