Висновки

1. Нація є соціальним утворенням, яке допомагає людині наблизитись до істини, до Бога.

2. Нація функціонує тим краще, чим більше її реальна організація відповідає «небесному проекту» (дхармі). Україна тим сильніша, чим вона ближче до свого ідеального образу — Небесної України.

3. Для формування нової української нації потрібна національна еліта: брахмани, які можуть побачити, зрозуміти і надати форму ідеальному образу України, та кшатрії, котрі можуть організувати втілення цього образу в життя та його захист. Завдяки національній еліті нація досягає самоусвідомлення.

4. Майбутня українська нація матиме класократичний (становий) устрій, де особливе значення матиме соціальне структурування згідно з людськими здібностями, що супроводжуватиметься бурхливим розвитком освіти, наукових досліджень, технологій виявлення та селекції здібних людей, методів ефективної організації людських систем.

5. Філософське та релігійне обґрунтування основних принципів устрою, необхідного для нової української нації, можна знайти в працях багатьох мислителів минулого, зокрема Конфуція, Григорія Сковороди, Емануеля Сведенборга, Памфила Юркевича, Тейяра де Шардена, Володимира Шмакова, Миколи Бердяєва та ін.; серед сучасних мислителів особливе місце займає український філософ і психолог Олексій Братко-Кутинський.

6. Нова філософія та релігія України ІІІ тисячоліття буде синтезом попередніх філософських та релігійних систем, а в значній мірі — і поверненням до первісних чистих джерел, найперше християнських і ведичних.

7. Україна постане тоді, коли матиме свого Пророка — духовного лідера, і Провідника — політичного лідера та організатора. Перший в ідеалі має бути брахманом і етико-інтуїтивним інтровертом, другий — кшатрієм і логіко-сенсорним екстравертом. Скоріше всього, що Пророк, на відміну від Провідника, буде колективною особою.

Що таке Золота Стежина? — запитаєте ви. Це виживання людства, ні більше, ні менше. Френк Герберт

Для того, щоб здійснити перехід до цивілізації «Золотого віку», Україні необхідно пройти вузькою стежиною, балансуючи між численними прірвами — тоталітаризму і анархії, шовінізму і космополітизму, романтизму і скептицизму. Наявність позитивного і негативного світового досвіду організації суспільства, зріле мислення, наполеглива праця і сприяння об’єктивних законів світового розвитку дозволять знайти омріяний мудрецями шлях золотої середини.

Якщо Україна усвідомить себе і своє покликання, організує власну еліту і стане модерною нацією — вона зможе реалізувати колосальні можливості, які перед нею відкриває сучасний період світового розвитку. В цьому випадку через 10–20 років вона стане найпотужнішою державою планети і забезпечить міжцикловий перехід людства до нового суспільства — кращого і щасливішого, ближчого до Бога і Його законів.

Так вона виконає своє призначення. І тоді здійсняться старі пророцтва:

Україна стане колись новою Елладою. Прекрасне підсоння цієї країни, погідна вдача народу, його музичний хист, плодюча земля — колись пробудиться. Із малих племен, якими адже ж були колись греки, постане велика культурна нація. Її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген у широкий світ. Йоган Готфрід Гердер

Гряде новий, стократ привабніший звичай

Старому, бусурманському на зміну.

Де мова тішить слух, там Борисфенів край

Початок здвигам покладе, злама рутину. Нострадамус, ІІІ, 95

notes

[1] Сведенборг Э. О небесах, о мире духов и об аде. — К.: Україна, 1993. — 336 с., с.59.

[2] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.11.

[3] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.13.

[4] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.24.

[5] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.25.

[6] Назаретян А.П. Интеллект во вселенной: истоки, становление, перспективы. Очерки междисциплинарной теории прогресса — М.: Недра, 1991. — 222 с., с.182.

[7] Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. — К.: Либідь, 1992. — 376 с.: іл., с.241–258.

[8] Моисеев Н.Н. Палитра цивилизаций: разнообразие и единство // Человек, 3/92, с.11.

[9] Успенский П.Д. Новая модель вселенной: Пер. с англ. — СПб: Издательство Чернышева, 1993. — 560 с., с. 514–526.

[10] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.70.

[11] Шри Ауробиндо Гхош. Человеческий Цикл. Пер. с англ. — Казань: Новый век, 1992. — 351 с., с.15.

[12] Шри Ауробиндо Гхош. Человеческий Цикл. Пер. с англ. — Казань: Новый век, 1992. — 351 с., с.16.

[13] Глушков В.М. Введение в АСУ. Изд. 2-е. Киев: Техника, 1974. — 320 с., с.146–151.

[14] У одних людей ці тенденції виявляються досить яскраво, у інших — дещо приховано.

[15] Соціотип — соціонічний тип особи, спосіб організації людської психіки (див. п.2.5).

[16] Дж. ван Гиг. Прикладная общая теория систем. В 2-х т.: Т.1. Пер. с англ. — М.: Мир, 1981. — 336 с. — с.72.

[17] Дж. ван Гиг. Прикладная общая теория систем. В 2-х т.: Т.1. Пер. с англ. — М.: Мир, 1981. — 336 с. — с.17.

[18] Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: Пер. с англ. — М.: Радио и связь, 1991. — 224 с, с.20.

[19] Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: Пер. с англ. — М.: Радио и связь, 1991. — 224 с, с.62.

[20] Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: Пер. с англ. — М.: Радио и связь, 1991. — 224 с, с.70.

[21] Ермак В.Д. Системы, системные принципы и системный подход. Рукопись. Киев, 1989. — 29 с, с.8.

[22] Ермак В.Д. Системы, системные принципы и системный подход. Рукопись. Киев, 1989. — 29 с, с 9

[23] Дружинин В.В., Конторов Д.С. Системотехника. — М.: Радио и связь, 1985. — 200 с.

[24] Ермак В.Д. Системы, системные принципы и системный подход. Рукопись. Киев, 1989. — 29 с, с.12.

[25] Моисеев Н.Н. Проблема возникновения системных свойств // Вопросы философии, 11/92, с.28.

[26] Ермак В.Д. Системы, системные принципы и системный подход. Рукопись. Киев, 1989. — 29 с, с.23.

[27] Кастанеда К. Путешествие в Икстлан. — Рига: Расма, 1991. — 256 с.

[28] Алексеев Г.Н. Энергоэнтропика. — М.: Знание, 1983. — 192 с.

[29] Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. — М.: Мол.гвардия, 1990. — 351 с., с.95–97.