ЗМІСТ:

ВОЛОДИМИР ТАТЛІН

(обкладинка)

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

Завод ім. Мих. Семенка

Крим (Самотність)

Вона

Пісня трампа

1 NP

З NP

6 NP

7 NP

ҐЕО ШКУРУПІЙ

Море

МИКОЛА БАЖАН

Кров полонянок

Залізнякова ніч

Розмова трьох

ЗАВОД ІМ. МИХ. СЕМЕНКА

КРИМ

ВОНА

ПІСНЯ ТРАМПА

1 NР

3 NР

6 NР

7 NР

Знову

прийшов

передзначений час —

не замкнуть його —

не обійти.

Прапор

на воротях

уже

рудий.

Гей!

Ідіть!

Скільки не є

вас!

Спина

на зміну спині

кує —

знову прийшло

времня

моє —

запрацювала моя машина

Хто сказав — що

без труб?

Хто ето

сказав — що

без

диму?

Тисячі полиняло губ —

тисячі поетів і

поетенят

поставлено

до

тину.

Пройдено

так

аж

до кінця —

пройдено

шлях

од кінця

до кінця — лише той вижив птах

що спав з

лиця.

Так і

я:

знову живу —

день —

ніч —

знову нову

мартенову

піч —

пропадай пропадом жисть

моя!

Місяць

сходит над кіпарисами

в-ночі —

водить

вітер

смуги по морю —

а в-день

від Ай-Петрі

з розім'ятих жмень —

ріжнобарвні

веселі

мінливі

плями —

аж до

берега

де Ірочка ходить

по зелених схилах

у светрі.

У виноградниках

в букетах зелени

кинуто білі палаци —

чужі —

чужі —

нудні —

нудні —

а в глупу ніч

як нічого не бачиш —

сни.

Порожня лірика під сонцем

нудна під місяцем

над бутафорним краєвидом-морем

Криму —

і ходиш

сам

і ловиш гони в жилах

і молиш

безгучно і

квилиш:

Гори —

Камінь —

Ліс —

Беріг —

якби

чорт приніс

будь-якого

в дверях

Ялового!*

ПЕРША

І

приносить

серед

ночі

горошок

шоколадний

вона

і

говорить

до

долу

очі —

в

сльозах:

«Ладно —

на —

кушай —

— Ах!»

... Кушать?

Крапля

гірка

свербить

в

носі —

так

не

важко

зробитись

альфонсом

а

в

мене

ж

любов —

я

ж

не

сплю

жду

свою

коханку

бліду —

я

ж

люблю —

люблю

ж

таки

свою

хоч

і

таємну

але

проститутку

І

плачучи

доводиться

спати

мужчині —

нічого

мовляв

не

значить

у

якому

чині —

цілуєш

і

любиш

і

спиш

і

в-день

борешся

за

життя.

Це —

одна вона.

ДРУГА

Загрожуватиме кулею —

судом —

дайош червінця на

аборт!

І коли

принесеш до-дому

оклад півмісяшний —

буде любо дивитися тобі в

рот,

ТРЕТЯ

І з очима чистими —

як у корови вони вохкі —

три ночі поплаче

на твоєму животі —

і поїде в гори —

сама —

примириться з обставинами

і скориться

бурі

мрією —

вічнозгадною піснею

залишиться в споминах

вона.

ОСТАННЯ

І може бути що спереду

трапиться ще одна

запалить жагою незвичною —

жінка-товариш —

силою космичною

перетворить огнем

вона.

РЕШТА

А решта—

такі що люблять скавучать і

тертися

блюдучи до одружіння себе —

ахають

стогнуть

зойкають —

і стають нудною мочалкою.

Ти — горе — горе моє —

знай це —

і не піднімеш мене до вершин.

Тому засипаю я тільки

вранці

і не знаю — чи батько я чи —

син.

Я не знаю — чи прокльон — чи любов це —

бо боюся до тебе я

підійти.

І не світить вже в душу мені

сонце —

і я такий же проклятий — як і

ти.

Ах — якби це було тільки приснилося —

або товариш розказав якийсь

анекдот.

Ні — і раніш так само моє серце

билося —

коли револьвер цілився мені в

рот.

А тепер замісць кави — пиво на столику —

уже з третім виходила в кабінет

ти

і мій погляд стежить уже не так стримано —

як же —

як же можу я —

кохання —

до проститутки —

знести?

Жінка що віддається не часто

і таїть у собі стриманости красу —

ніби тобі самому — каже — що своє кохання

я тобі — я тобі несу—

і чому тільки мені — не знаю я —

і дивуюсь — і не розумію — й не вірю їй —