— Попри її індекс маси тіла, об’єкт завзято відгукнувся на пристрій, — як завжди монотонно продовжував Максвелл. З абсолютно непроникним обличчям. — Тільки-но прилад прилаштували, об’єкт почав із невідомих причин через рівні проміжки часу викрикувати ім’я «Фабіо».

Пенні всміхнулася через явну неспроможність Максвелла зрозуміти, на що жінка натякала.

— Серцебиття об’єкта різко прискорилося до 157 ударів на хвилину, — продовжував Макс. — Електропровідність тіла зросла неймовірно. — Він перегорнув сторінку. — Потрібно зазначити, що науковець, який проводив експеримент, стикнувся з чималими труднощами, щоб тримати прилад під цілковитим власним контролем. Експериментальний об’єкт 3891 продемонстрував таку неймовірну міць тазу, що вихопив прилад і волів продовжувати процедуру самостійно.

Пенні уявила собі цю картину. Якась самотня жіночка вириває у блідого худорлявого Максвелла сексуальну бризкаючу іграшку, а хом’яки та кролики покірно спостерігають за їхніми пустощами.

— На піку її оргазму — дихання 125 на хвилину, тиск 175 на 102 — умови експерименту радикально змінилися. — Намагаючись розшифрувати власні побляклі записи, Максвелл продовжував: — Та хоч використання пристрою мало неймовірний успіх, місцю проведення експерименту бракувало усамітнення.

У кабінеті вони були вже не самі.

— Несподівано увійшли старші відвідувачі церковної школи, — підтвердив Максвелл. — Певно, з’явилися, почувши незрозумілий шум від нашої процедури.

Він, відволікаючись від самого експерименту, занотував:

— Для протоколу: експериментальний об’єкт, певно, могла би похвалитися неймовірно великою corpus spongiosum — губчастою тканиною. Коли на сцені з’явилися інші глядачі, з її уретри хлинув рясний фонтан еякуляту, неабияк змочивши присутніх.

Він миттєво захопив гладенькими пальцями гіперчутливий клітор Пенні — цей прийом завжди зводив її з розуму. Пенні неголосно засміялася. Бідолашний об’єкт із Бейкерсфілду, вона замастила власними соками керівників своєї церковної привілейованої школи. Пенні лише сподівалася, що короткострокове задоволення, яке давала Максова іграшка, було варто такої ганьби. Але, знаючи з власного досвіду силу «Вибухівки», Пенні підозрювала, що жінка ніколи не пошкодувала про зустріч із таємничим незнайомцем.

До спальні увійшов мажордом зі сріблястою тацею. Сидячи серед атласних подушок та м’яких простирадл, Пенні взяла келих шампанського. Зробила ковток крижаного ігристого вина, відкинула голову, кивнула на блокнот, що лежав розкритий у Максвелла на коліні.

— Прочитай мені ще, — попрохала вона.

Експериментам Максвелла перешкоджали не тільки виснаження й подразнення Пенні. Коли наставав час її місячних, він легко і з розумінням ставився до цього. Коли бачив, як вона тремтить від судом, а її живіт роздувся, Максвелл негайно поспішав на допомогу: давав таблетки морфіну та мензурку солодкого шеррі. Вона марила у сутінках, не усвідомлюючи нічого, крім того, що він сидить поруч, читає вголос записи з блокнота.

— Експериментальний об’єкт № 3828, — розпочав він, — місце проведення: Нижній Манхеттен, Зукотті-парк. Дата: 17 вересня 20… року. — Він описував, як звабив юну ідеалістку, яка лише напередодні прибула з Оклахоми, щоб узяти участь у заході «Вийди на Уолл-стріт».

— Вона наголошувала, що їй дев’ятнадцять, — продовжував він. — Я попросив підтвердження, вона показала посвідчення водія. Я не мав жодного бажання припуститися помилки в статистичних закономірностях, якщо дані були б отримані завдяки неповністю сформованим геніталіям підлітка.

Дія відбувалася пізно ввечері. У той час, коли більшість протестантів спали, Максвелл знайомив експериментальний об’єкт із продуктом № 223 серії «Чарівна ти» — «Ящіркою кохання». Вона являла собою простий, але чудовий телескопічний подовжувач для язика. Силіконовий знімний язик-протез розроблений таким чином, щоб збільшуватися під час орального статевого акту та діставатися безпосередньо шийки матки.

Навіть зараз вона мрійливо, мов у наркотичному заціпенінні, згадувала цей розумний інноваційний пристрій. Пригадала, як він допоміг Максвеллу попри його відносно чахлий оральний придаток сягнути вражаючих глибин. Від цих спогадів її охопила нестримна жага.

— У символічному акті в традиціях вуличного політичного театру, — читав Максвелл, — експериментальний об’єкт воліла, щоб учений, який проводив експеримент, пристебнув її ланцюгом розпластану до воріт біля будівлі Американського банку.

Ця сцена відразу ж спалахнула у живій уяві Пенні. Оголена дівчина в місячному сяйві, її ноги широко розведені. Експериментальний об’єкт № 3828 запропонував себе у якості юнацької пожертви на вівтар капіталізму. Максвелл став навколішки та витягнув на повну довжину подовжувач язика. Притиснувся вустами до її лобка.

— Увесь фокус у тім, як рухати язиком, — продовжував він. — Немов співаєш. Щоб не втомлювалися м’язи нижньої щелепи, не слід тримати щелепи на одному місті. Після нетривалого застосування продукту об’єкт виказав своє задоволення, заволавши: «Я віддаю вам своє тіло на 99 відсотків!»

Максвелл пригадав, що ці вигуки принадили натовп бородатих радикалів, які всі бажали взяти участь у експерименті.

— Після невеличкої настанови, — цитував Максвелл свої нотатки, — всі присутні навчилися успішно використовувати продукт № 223.

Для Пенні вже стерлася межа між дійсністю та уявою. У наркотичному мареві вона відчувала, як у неї всередині орудують язиками кудлаті політичні активісти. Крізь це марево прорізався голос Максвелла, котрий розповідав, як на місце події прибула нью-йоркська поліція. За кевларовими заслонами їхніх шоломів обличчя розгледіти було неможливо, але вони повитягали свої кийки та стали погрожувати оголеному безсоромному об’єкту експерименту.

— Тільки-но випробування завершилося, — дістався висновку Максвелл, — об’єкт прийшов до тями та став удавати, що проковтнув якийсь наркотик, відомий як ЛСД. Вона попросила, щоб зняли кайдани, та благала дати грошей, аби дістатися літаком до Талси…

Тренувальні табори олімпійської збірної. Випадкові книжкові клуби. Гуртки вишивання. Повсюди Макс знаходив об’єкти для експериментів, не став винятком і елітний Союз сестер, до якого належала Пенні.

Після енної догани Максвелла через імітацію оргазму Пенні піймала себе на тім, що чинить навпаки. Вона стримує всі свої реакції на його потуги. Хоч як старанно Максвелл намагався задовольнити Пенні, вона почала притримувати своє вищання на доказ його генію. Вона вочевидь його карала, але Пенні було байдуже. Її мучила образа. У світі Максвелла вона почувалася лише інструментом того, чия єдина мета — занотувати рівень свого успіху.

Одного вечора він випробував на ній пару затискувачів на соски, експериментуючи з коливаннями низької напруги. Короткі синусоїдальні хвилі задоволення прокочувалися вгору-вниз по її спині, розгалужуючись вздовж рук і ніг. Спалахи електричного екстазу стікали з кінчиків її пальців, а над тім’ям з’явилося сяйво, подібне до ореола. Протягом усього випробування задоволенням Пенні навмисно примушувала себе мовчати. Спробувала відволіктися на кілька запитань з адвокатського іспиту, які досі пам’ятала. Спонукала себе подумки повторювати Геттісбурзьку промову Авраама Лінкольна слово за словом.

Без попередження він вимкнув батарейки, поставив крапку, безцеремонно забравши затискувачі з її сосків. Спершу Максвелл скрутив дроти у невеличку в’язку, відклав убік прилад і лише тоді заговорив, обернувшись до неї.

— Ти на мене сердишся, чи не так?

— Не потрібно мене звинувачувати, — відповіла Пенні. — Певно, твій винахід не працює.

— Не працює? — він усміхнувся. Скосивши очі у нотатки, він сказав: — Міс Гарриґан, ваш пульс сягнув 180 за хвилину. Температура в анальному проході майже 40 °С. Якщо б цей «прилад» був більш ефективним, ти би померла від коронарної або мозкової емболії.

Востаннє Пенні бачила Алюет Д’Амброзію під час коктейльної вечірки на Рю-Сен-Жермен. Акторку супроводжував один вродливий новеліст, П’єр Ле Куржетт, який цього року отримав Нобелівську премію з літератури. Вони були вражаючою парою. Пенні загубила їх у натовпі, але ближче до закінчення Алюет сама підійшла до Пенні. Знервовано озираючись, французька красуня спитала: