Коли Пенні наблизилася до парочки, що боролася, почула благання чоловіка:

— Будь ласка, ходімо додому! — Його голос перервав схлип. — Джонні та Деббі так скучили за матусею!

Жінка, як здогадалася Пенні, — його дружина. Роблячи свій внесок у подружню сварку, жінка постійно била чоловіка чимось яскраво-рожевим. Її зброя була гнучкою та дуже довгою. Придивившись, Пенні впізнала продукт № 6435 «Романтичний «поштовх» для молодят». Зазвичай він ішов у комплекті з шістьма батарейками, й Пенні чула, як вони колотять чоловіка по ребрах мов кийок, а його дружина волає:

— Цей шматок пластмаси більше чоловік, ніж ти! Тобі з ним ніколи не зрівнятися!

Пенні обережно обійшла сварку та квапливо попрямувала до початку черги. У руках вона тримала планшети, до кожного був прищеплений бланк заяви та ручка. Вона почала видивлятися жінок, які здавалися найбільш виснаженими. Ці нещасні зі згаслими поглядами стояли біля зачинених дверей, ніби чекали тут цілу ніч. Судячи з неприємного запаху тіла, зсутулених фігур, заспаних очей, напевно, Пенні мала рацію.

— Перепрошую, — звернулася вона до першої жінки, простягуючи їй планшет із бланком. — Ви коли-небудь стикалися з тим, що продукція «Чарівної ти» виходила з ладу під час використання?

Вона почувалася мисливцем за сексуальними іграшками, але мета виправдовувала засоби.

Попри теплий ранок, жінка вся тремтіла, виснаженою рукою взяла ручку. Жодного проблиску розуму на обличчі незнайомки, коли вона перевела скляний погляд на офіційний документ. Пенні бачила: це молода жінка, але щось висмоктало з неї енергію. Під тонкою як папір шкірою обличчя проступали вилиці.

Пенні впізнала цей погляд. Після виснажливих нескінченних оргазмів вона сама бачила у дзеркалі такий відсторонений погляд. Коли вона настільки вимотувалася, їй робили масажі, частували свіжовичавленим соком. Макс замовляв акупунктуру та ароматерапію, щоб допомогти їй отямитися. Ці дівчата нічого з цього не мали. Вони помирали від задоволення.

Їхні запалі скляні очі поблискували з-під брів. Одяг висів мішком, важкий від засохлого поту. Безвольні губи. Тиждень тому це були впевнені, спокійні дівчата, які крокували Юніон-сквер. Пенні переконалася, що нові іграшки стали небезпечною манією.

Не стримавши емоцій, Пенні сказала жінці:

— Ми збираємося подати колективний позов проти «Чарівної ти», звинувативши компанію у посадовому злочині.

Жінка у відповідь лише крякнула. Такий стан Пенні також був знайомий. Нерідко після нескінченних випробувань галасливі стогони екстазу мимоволі виривалися з горла.

Інші посунулися ближче, похитуючись, витягуючи тонкі шиї, аби побачити, що там приготувала Пенні. Дівчина бачила, що в цих зацікавлених зомбі сипалося волосся, посічене біля коріння, безсумнівно, через погане харчування. На головах сяяли лисини. Пенні згадала, що сексуальна революція, яка трапилася раніше, створила таких самих ходячих скелетів. Ці хиткі безпритульні скелети були схожі на людей, що підхопили СНІД.

Щоб згуртувати жінок, Пенні промовила:

— Вам більше не потрібні сексуальні іграшки. — Вона сунула планшет першій-ліпшій до руки. — Ми повинні примусити «Чарівну ти» відповісти за злочини проти жінок. — Дівчина перейшла на крик. — Ми маємо закрити цей бізнес та вимагати відшкодування!

Бліда як мертвяк дівчина у голові черги ковтнула. Її тонкі губи тремтіли, коли вона намагалася промовити слова:

— Ви… бажаєте… їх… закрити? — В її нявчанні було чутно жах. Усією чергою пролунало убивче невдоволення.

Хтось вигукнув:

— Заждіть, допоки я придбаю нову «Бабку». А потім тягайте їх по судах.

Ще хтось звинуватив її:

— Хай там як, але вона проти права жінок на власне сексуальне задоволення.

У повітрі пролетів планшет, мало не потрапивши Пенні у голову. Зі стуком упав на тротуар. Навздогін натовп засвистів:

— Вона антифеміністка, яка ненавидить себе та власне тіло!

— Полегше, сестро! І тягни свою гладку дупу в кінець черги!

— Ми маємо захистити своє право купувати у «Чарівній ти»!

З усіх боків на Пенні посипався град планшетів. У повітрі вирували ручки та образливі репети жіночого гніву. Ця армія розлючених жінок жбурляла в неї книжками про вампірів. Ще за хвилину вони скинуть свої черевики й заб’ють її до смерті. Безпорадна Пенні вигукнула:

— Максвелл лише маніпулює вами! — Вона підняла руки, щоб відгородитися від болючих ударів книжок, та кричала: — Він перетворює вас на своїх рабинь!

Натовп хлинув на Пенні. Численні руки хапали дівчину за волосся, кольорову мікро-мініспідницю від Бетсі Джонсон. Розлючені пальці цупили за руки та ноги. Під крики «Гнобителька!» та «Святенниця!» її болісно розтягували за кінцівки у різні боки. Рвали на шматки.

Хтось несамовито заверещав:

— «Чарівна ти» допомогла мені кинути наркотики!

Ще хтось закричав:

— Завдяки «Чарівній ти» я втратила 25 кілограмів!

Майже нечутно на фоні тваринного ревіння натовпу клацнув замок. Провернувся ключ, відчинився засув.

Майже нечутно.

— Крамниця, — задихалася Пенні. Майже втрачаючи свідомість від намагання врятувати себе, вона продовжувала: — Відкрили крамницю…

Це повідомлення її врятувало. Тисячі несамовитих покупців як один повернулися та почали брати величезну рожеву будівлю приступом. Опинившись на тротуарі, Пенні згорнулася калачиком, коли незліченні потворні, незграбні черевики кинулися повз неї в обійми своєї остаточної долі.

Того ж вечора Пенні загорнулася у зручну фланелеву піжаму від Л. Л. Бін. Вона зарано лягла спати, дозволивши собі келих вина сорту піно-грі й обробивши чималу кількість синців від планшетів. Після ганебної спроби знайти позивачів вона повернулася додому дуже пригніченою. Усе боліло. Її чепурна спідниця забруднилася від дотиків чужих пальців, натовп розірвав її пальто від Версаче. Вона вирішила, що полагодити його вже неможливо, й повитягала з кишень гроші та гумку, перш ніж жбурнути його до смітника. В одній кишені був блідо-зелений папірець, який всучив їй божевільний у парку.

«Дзвоніть у будь-який час, вдень та вночі, — було там написано. — Винагорода гарантована».

Уже в ліжку Пенні розгладила папірець. Відставила вбік келих з вином, дістала з приліжкового столу телефон. Після першого гудка відповів чоловік.

— Бренда! — Це був той самий незнайомець. Її зап’ястя досі свербіли від його міцних пальців.

— Ні, — сумно відповіла йому Пенні. — Ми з вами зустрічалися сьогодні вранці.

— Так, у парку, — згадав він. Чоловік запевнив, що чудово її запам’ятав, бо вона єдина нормальна жінка, яку він зустрів за день. Відверто кажучи, за цілий тиждень.

— Щодня, — рюмсав покинутий чолов’яга, — я крокую вздовж черги на П’ятій авеню, шукаю… шукаю… але Бренду так і не зустрів.

Обережно підбираючи слова, Пенні заохочувала його на розмову.

— А як вона зникла?

Чоловік виплеснув свою сповнену страждань історію. А провина лише посилювала журбу. Саме він першим купив їй продукцію «Чарівної ти». Це мав бути дарунок на день народження: продукт № 2788, зонд «Миттєвий екстаз». Бренда зніяковіла та почервоніла, коли відкрила його подарунок у ресторані, повному відвідувачів, але він м’яко наполіг на тому, щоб вона спробувала.

— Певна річ, не саме тут, у ресторані, — застеріг він та додав: — Лише пройдисвіт став би користуватися сексуальною іграшкою в ресторані.

Пенні відразу ж пригадала власний епізод у французькому ресторані з перуанськими «подружніми камінцями». Вона приглушила збентеження великим ковтком прохолодного вина. Розкинувшись у ліжку, вона роздивлялася свіжі різнокольорові синці на руках, від рожевих до червоних та багрових. Пенні розмірковувала над своїм життям у Парижі. Тоді їй здавалося, що вона півжиття пила в ліжку вино та загоювала синці. Так, спало їй на думку, певно, почувається Мелані Гриффіт.

— Ще вчора, — продовжував її телефонний співрозмовник, — Бренда була найвпливовішим брокером у хімічній галузі, а наступного дня… — Його слова сочилися покірною втомою. — Вона пішла. — Він обшукав її кооперативний будинок на Парк-авеню, але там не вистачало єдиної речі — зонда «Миттєвий екстаз». Це трапилося два тижні тому. Відтоді люди телефонують, кажуть, що пару разів її бачили. Одного разу під гниючим пірсом біля Хобокену. Іншого разу камера спостереження на крамниці виловила її, коли вона цупила батарейки в Іспанському Гарлемі.