Гнома можна вигнати з саду, розкрутивши його над головою, аж поки йому світ замакітриться, а тоді пошпурити його через огорожу. Як альтернативу можна використовувати джарвів, хоч сьогодні чимало чаклунів вважають такий метод розгномінування надто жорстоким.

ГОРКОЛУМП (Horklump)

KМ: X

Горколумп походить зі Скандинавії, але зараз цей вид поширився по всій північній Європі.

Горколумп нагадує м’ясистий, з рожевим відтінком гриб, укритий рідкою, але доволі жорсткою чорною щетиною.

Надзвичайно плодовитий, горколумп може за кілька днів розмножитися по всьому саду. У пошуках улюбленої поживи — хробаків, він проникає в землю напрочуд жилавими щупальцями, що слугують йому замість коріння.

Горколумп — вишуканий делікатес для гномів, а поза тим з нього немає жодної явної користі.

ГРИФОН (Griffin)

KM: ХХХХ

Грифон походить із Греції, він має передні лапи й голову гігантського орла, а тулуб і задні лапи — лева.

Як і сфінкса (див. далі), його часто використовують чаклуни для охорони скарбів. Хоча грифони люті і ярі, відомий випадок, коли група висококваліфікованих чаклунів зуміла нав’язати з одним із них приятельські стосунки.

Харчуються грифони сирим м’ясом.

ҐРАПОРІГ (Graphorn)

KM: XXXX

Ґрапорога можна зустріти в гірських районах Європи.

Це великий сірувато-фіолетовий звір з горбатою спиною та двома довжелезними гострими рогами. Ґрапоріг ходить на великих чотирипалих лапах і має украй агресивний характер.

Попри те, що ґрапороги без ентузіазму ставляться до спроб їх приручити, іноді можна спостерегти, як верхи на них їздять гірські тролі, які через це незрідка вкриті численними шрамами.

У багатьох зіллях використовують мелений ріг ґрапорога, хоч він і надзвичайно дорогий, адже заволодіти ним дуже важко. Шкура ґрапорога навіть цупкіша від шкури драконячої, а тому непроникна для більшості заклять.

ҐРИНДІЛ (Grindylow)

KM: XX

Ґринділ — рогатий блідо-зелений водяний демон, який живе в озерах Британії та Ірландії.

Живиться маленькими рибками, агресивно ставиться і до чаклунів, і до маґлів, хоч відомі випадки, коли його приручали русалії.

Ґринділ має довжелезні пальці, завдяки яким він володіє мертвою хваткою, але їх легко можна поламати.

ДЖAPB (Jarvey)

KM: XXX

Джарва можна зустріти в Британії, Ірландії та Північній Америці.

Джарв хоча й нагадує перерослого тхора, але вміє говорити. Однак для ведення повноцінних розмов йому бракує інтелекту, тому він обмежується короткими (незрідка вульгарними) фразами, що фонтанують з нього безперервно.

Джарви здебільшого живуть під землею, полюючи на гномів, хоч живляться також кротами, пацюками й польовими мишами.

ДІРІКОЛЬ (Diricawl)

KM: XX

Діріколь походить з острова Маврикій.

Цей огрядний, з пухнастим пір’ям птах не вміє літати, однак володіє дивовижним умінням рятуватися від небезпек. Він може зникнути, струснувши пір’ям, і знову з’явитися деінде (подібно до фенікса; див. далі).

Цікаво, що маґлам колись було відомо про існування діріколя, але вони називали його «додо». Не знаючи про здатність діріколя щезати за власним бажанням, маґли гадали, що винищили цього птаха через надмірне полювання. А позаяк це допомогло маґлам усвідомити всю небезпеку від безладного винищення істот-побратимів, то Міжнародна конфедерація чаклунів ніколи не вважала за потрібне повідомляти їм, що діріколі існують і досі.

ДОКСЯ (Doxy)

(або кусюча фея)

KM: XXX

Доксю іноді помилково вважають феєю (див. далі), хоч вони належать до абсолютно різних видів. Вона, як і фея, має крихітне людське тільце, але в доксі воно вкрите густою чорною шерстю і доповнено додатковими парами рук і ніг. Крила в доксі цупкі, вигнуті й лискучі, немов у жука.

Доксі населяють північну Європу та Америку, надаючи перевагу прохолодному клімату.

Відкладають за один раз до п’ятсот яєчок, зариваючи їх у землю. Через два-три тижні з яєчок вилуплюється потомство.

Доксі мають два ряди гострих отруйних зубів. Після їхнього укусу треба приймати протиотруту.

ДРАКОН (Dragon)

KM: XXXXX

Драконів — цих чи не найвідоміших магічних чудовиськ — дуже нелегко заховати.

Самиці драконів переважно більші й агресивніші за самців, але до будь-кого з них краще не наближатися нікому, крім висококваліфікованих і підготовлених чаклунів.

Драконяча шкура, кров, серце, печінка і ріг відомі своїми потужними магічними властивостями, однак яйця драконів належать до категорії неринкових товарів класу «А».

Існує десять порід драконів, хоча в результаті випадкових схрещень іноді утворюються також рідкісні гібриди. До чистопородних належать такі види драконів:

Гебридій чорний

(Hebridean Black)

Цей дракон, як і зелена валлійка (див. далі), теж родом із Британії, але значно агресивніший за свою співвітчизницю. Потребує не менше сотні квадратних миль території. Завдовжки понад дев’ять метрів, чорний гебридій вкритий жорсткою лускою, має яскраво-фіолетові очі й низку невеличких, але гострих, наче бритва, гребінців на спині. Його крила нагадують кажанячі, а хвіст завершується стрілоподібним вістрям. Чорний гебридій харчується переважно оленями, хоч іноді може нападати на собак і навіть на велику рогату худобу. Чаклунський клан Макфусті, що мешкає на Гебридських островах протягом століть, за традицією наглядає за своїми краянами-драконами.

Звичайна зелена валлійка

(Common Welsh Green)

Зелена валлійка чудово зливається із соковитими травами своєї батьківщини, але гніздиться зазвичай високо в горах, де для її збереження влаштовано заповідник. Попри ілфракумський інцидент (див. Вступ), ця порода найспокійніша з усіх драконів і, подібно до опалоока (див. далі), воліє полювати на овець, активно уникаючи зіткнень з людьми, якщо її не провокувати. Зелену валлійку характеризує легко впізнаваний і напрочуд мелодійний рев. Випускає полум’я тоненькими струменями. Яйця зеленої валлійки землисто-брунатного кольору з зеленими цятками.

Китайська метеорка (Chinese Fireball)

(також відома як драконолев)

Ця єдина драконка Сходу має просто вражаючу зовнішність. Вона яскраво-червона, з гладкою лускою, а її кирпата морда та неймовірно вирячені очі облямовані каймою золотистих шипів. Своїм ім’ям метеорка завдячує грибоподібному полум’ю, що виривається з її ніздрів, коли вона розлючена. Її вага становить від двох до чотирьох тонн, причому самиці більші від самців. Яйця яскраво-малинові з золотими цятками, їхню шкаралупу високо цінують китайські чаклуни. Метеорка агресивна, але до представників свого роду ставиться толерантніше, ніж більшість драконів, іноді навіть погоджується ділити територію з одним або й двома драконами. Метеорка харчується майже всіма ссавцями, але перевагу надає свиням і людям.

Норвезький хребтоспин

(Norwegian Ridgeback)

Норвезький хребтоспин багато в чому нагадує рогохвістку (див. далі), але замість хвостових шипів на його спині стримлять рельєфні синяво-чорнющі гребені. Надзвичайно агресивний до своїх побратимів, хребтоспин на сьогодні є одним із найрідкісніших видів драконів. Відомо, що він нападає чи не на всіх крупних земних ссавців, але, на відміну від інших драконів, хребтоспин харчується також і мешканцями вод. Згідно з непідтвердженими повідомленнями, 1802 року біля узбережжя Норвегії хребтоспин напав на мале китеня. Яйця хребтоспина чорні, а властивість вивергати з себе вогонь проявляється в малих хребтоспинчиків набагато раніше за інші породи (від одного до трьох місяців).