Опалоок антиподний

(Antipodean Opaleye)

Опалоок походить з Нової Зеландії, але відомі випадки його міграції до Австралії, коли йому бракує території проживання на батьківщині. На відміну від більшості драконів опалоок живе не в горах, а в долинах. Це дракон середнього розміру й ваги (від двох до трьох тонн). Опалоок чи не найгарніший з усіх драконів, він має райдужну перлисту луску, а його сяючі різнокольорові очі не мають зіниць, звідси й походить його назва. Цей дракон дихає сліпучим яскраво-червоним полум’ям, хоча за драконячими мірками він не належить до особливо агресивних видів і може вбити когось лише тоді, коли зголодніє. Його найулюбленіший харч — вівці, хоч інколи його жертвами стають і більші тварини. Хвилю нападів на кенгуру наприкінці 70-х років здійснив самець опалоока, якого витіснила з його території владна самка. Яйця опалоока блідо-сірі, і неуважні маґли можуть помилково сприйняти їх за викопні скам’янілі рештки.

Перуанський гадозуб

(Peruvian Vipertooth)

Це найменший з усіх відомих драконів і найшвидший у польоті. Завдовжки якихось чотири-п’ять метрів, перуанський гадозуб вкритий гладкою лускою мідного кольору з чорними гребенями вздовж хребта. Роги в нього короткі, а ікла надзвичайно отруйні. Гадозуб із задоволенням харчується козами й коровами, однак має такий пристрасний апетит на людей, що наприкінці XIX століття Міжнародна конфедерація чаклунів була змушена вислати спеціалістів-винищувачів для зменшення кількості гадозубів, які плодилися зі страхітливою швидкістю.

Румунський довгоріг

(Romanian Longhorn)

Довгоріг має темно-зелену луску й довгі блискучо-золотисті роги, на які він наштрикує свою здобич перед тим, як її підсмажити. Перемелені на порошок, ці роги надзвичайно цінують як інгредієнти для настоянок. Природна територія проживання довгорогів стала на сьогодні заповідником світового значення, де чаклуни з різних країн можуть зблизька досліджувати різновиди драконів. Було розроблено інтенсивну програму відновлення популяції довгорогів, адже їхня кількість впродовж останніх років катастрофічно зменшилася в результаті надмірної торгівлі рогами, що визначені тепер ринковими матеріалами класу «Б».

Угорська рогохвістка

(Hungarian Horntail)

Чи не найнебезпечніша з усіх порід драконів угорська рогохвістка має чорну луску і зовні нагадує ящірку. У неї жовті очі, червоно-бронзові роги і такого ж кольору шипи, що стримлять з її довгого хвоста Рогохвістка вивергає полум’я далі за всіх інших драконів (майже на п’ятнадцять метрів). Її яйця кольору цементу мають особливо тверду шкаралупу — драконенята пробивають собі шлях назовні за допомогою хвоста, шипи на якому відростають до моменту народження. Угорська рогохвістка живиться козами, вівцями, а коли трапляється нагода, то й людьми.

Український залізопуз

(Ukrainian Ironbelly)

Найбільший з усіх драконів. Залізопуз може набирати до шести тонн ваги. Огрядний і повільніший у польоті, ніж гадозуб чи довгоріг, залізопуз одначе вкрай небезпечний і здатний розтрощити своєю вагою будь-який будинок.

Має металево-срібну луску, темно-червоні очі і довжелезні, загрозливі кігті.

Залізопузи перебувають під пильним наглядом Української чаклунської ради, відколи 1799 року якийсь залізопуз поцупив на Чорному морі цілий вітрильник (на щастя, без людей).

Шведська короткорилка

(Swedish Short-Snout)

Шведська короткорилка — приваблива сріблясто-блакитна драконка, шкуру якої використовують для виготовлення захисних рукавиць та щитів. З її ніздрів шугає сліпучо-синє полум’я, що протягом кількох секунд обертає деревину й кості на попіл. Порівняно з більшістю драконів, на совісті короткорилки найменше людських жертв, та це передовсім лише тому, що вона воліє жити в диких і важкодоступних гірських районах.

ДУРОСПІВКА (Johberknoll)

КММ: XX

Дуроспівка (північна Європа й Америка) — крихітна блакитна в цяточку пташка, що харчується малесенькими комашками. Вона живе мовчки аж до самісінької смерті, напередодні якої заходиться нескінченним лементом, видобуваючи з себе усі будь-коли почуті звуки, але в зворотньому порядку. Пір’я дуроспівки використовують для виготовлення сироватки правди й настійки забуття.

ЕЛЬФ (Pixie)

КММ: XXX

Ельфів найчастіше можна зустріти в Англії, у Корнволі.

Ці капосні створіння кольору електрик, що сягають до двадцяти сантиметрів зросту, страшенно полюбляють усілякі витівки й каверзи.

Вони безкрилі, але вміють літати й незрідка хапають необачних людей за вуха, а тоді затягають їх на верхівки дерев чи на дахи високих будинків.

Ельфи спілкуються високочастотною абракадаброю, зрозумілою тільки їм самим. Їхні малята народжуються відразу сформованими.

ЕРКЛІНҐ (Erkling)

КММ: ХХХХ

Ерклінґ — ельфоподібна істота, що походить з Чорного лісу в Німеччині. Він більший за гнома (в середньому під метр заввишки), має загострене лице й характеризується пронизливим реготом, що заворожує дітей, яких він намагається заманити від їхніх опікунів і з’їсти. Проте завдяки суворому контролю з боку німецького Міністерства магії впродовж останніх століть відчутно зменшилася кількість жертв ерклінґа. Останній відомий напад ерклінґа на шестирічного чарівника Бруно Шмідта закінчився смертю ерклінґа — малий Шмідт лупнув його по голові батьковим казаном.

ЄДИНОРІГ (Unicorn)

КММ: XXX[15]

Єдиноріг — прекрасний звір, який трапляється в лісах північної Європи. В дорослому віці це білосніжний рогатий кінь, хоча лошатка спершу золотисті, а перед досягненням зрілості стають сріблястими. Кров, ріг і грива єдинорога славляться своїми потужними магічними властивостями.[16] Єдиноріг зазвичай уникає контакту з людьми, підпускає до себе радше відьом, аніж чаклунів, і такий прудконогий, що його дуже важко впіймати.

ІМП (Imp)

KMM: XX

Імпа можна знайти лише в Британії та Ірландії. Іноді його плутають з ельфом. Вони подібні на зріст (від п’ятнадцяти до двадцяти сантиметрів), але імп не літає, як ельф, і не має такого яскравого забарвлення (зазвичай імп темно-коричневий або чорний). Однак вони схожі своїм грубуватим почуттям гумору.

Імп надає перевагу вологим і багнистим місцинам. Його часто можна побачити біля берегів річок, де він розважається, штовхаючи і штурхаючи усіх роззяв.

Імпи їдять маленьких комашок і розмножуються подібно до фей (див. далі), хоч і не прядуть коконів. Їхні малята завдовжки два-три сантиметри, вилуплюються цілком сформовані.

ЙЄТІ (Yeti)

(відомий ще як Біґ-Фут або Снігова Людина)

КММ: ХХХХ

Уродженець Тібету, єті вважається родичем троля, хоч ніхто ще не наблизився до нього настільки близько, щоб провести необхідні дослідження.

Зростом до чотирьох з половиною метрів, він покритий з голови до ніг білосніжною шерстю. Йєті поглинає все, що трапиться йому на шляху, але боїться вогню, тож фахові чаклуни можуть дати йому відсіч.