Її секундомір залишив круглий, подібний до годинника відтиск довкола мого пупка.

Дівчина каже, все ще в моїх руках, вона каже: «От як моя мати ненавиділа мене…» Вона каже: «Я розказую людям, що мене звуть Шейла, бо моя справжня мати дала мені найпотворніше ім’я, яке тільки можна уявити».

Ім’я на її свідоцтві про народження, відтоді, як Кессі народила її.

Указівним пальцем однієї руки дівчина змахує сльози зі щік, швидко, ніби автомобільними двірниками, і повідомляє: «Ця сука назвала мене Зельда Зонк». Вона посміхається: «Як тобі така ненависть?»

Я обіймаю її, і мені якось неважливо, що в мене нема нічого за межами цієї миті, за межами цього місця. Що я не маю ніякого поняття, як мене насправді звуть чи хто я е. Просто тут її светр торкається моєї шкіри, і ця мить видається мені самодостатньою.

І Ден Баньян каже: «Ти сказала Зельда Зонк?» На іншому боці підвалу, посміхаючись, дивлячись на нас своїм вухом, містер номер 137 каже: «Вона справді назвала тебе Зельда Зонк?» І, струшуючи головою, він починає сміятися.

А я кажу, що моє справжнє ім’я Дарин, Дарин Джонсон, тримаючи Зельду доти, доки її щока не вкладається знову на хрестик на моїх грудях. Її секундомір тік-тік-тікає на шкірі мого живота.

Директор із кастингу «Метро Ґолдвін Майєр» відмовляла Робу Фітцжеральду тричі. Актор перечіпався, коли його просили пройти коло по кабінету, перечіпався так часто, що вона побоювалась, як би він не розбив її скляний кавовий столик. Фітцжеральд, колишній моряк, що перекваліфікувався в дальнобійника й тепер розвозив морожену моркву, посміхаючись, показував забагато ясен. Гірше того, він хихотів. Фітцжеральд розмовляв із підвискуваннями дівчинки-підлітка, й щоразу, коли він шпортався та зачіпався об власну ногу, він хихотів.

Ніхто не брав на роль цю бабу в штанях, поки його агент, Генрі Віллсон, не навчив його притискати губи до зубів, усміхаючись. Віллсон навмисно звів Фітцжеральда з іншим актором, що хворів на гострий фарингіт. Коли Фітцжеральд заразився і горло його повністю запалилося, агент наказав йому кричати й верещати, поки його голосові зв’язки не вкриються рубцями. Після цього голос актора став нижчим — басовитий, рипливий рик. Голос чоловіка. І звати його стали Рок Хадсон.

Обожнюю те, що Кессі Райт знала ці сторінки голлівудської історії. Той факт, що ми обоє знали так багато про одні й ті ж дрібнички, — про те, що Таллула пила потовчену шкарлупу, а Люсі відтягала своє обличчя назад, — він і змусив мене закохатися в неї. Більшість подружжів виникають через менш важливі речі.

Кессі знала, що Мерилін Монро підрізала один підбор коротше за інший, щоб її задниця по-справжньому вихляла при ході. Кессі знала, що вічні пневмонії та бронхіти Мерилін, найпевніше, були спричинені її звичкою занурюватися в ванну, повну товченої криги, перш ніж з’являтися в кіно чи просто на публіці. Годинами лежачи гола по шию в кризі, накачавшись наркотиками, щоб не відчувати болю, Монро отримувала оті самі пружні підняті цицьки та сідницю на цілий день.

Що б ви думали?

Кессі знала секретне ім'я Мерилін, ім’я особи, якою Монро мріяла бути. Не блондинкою, що вихляє задом і лопоче, наче маленька дівчинка. Монро мріяла бути шанованим інтелектуалом на кшталт Артура Міллера, шанованим актором, що вчився за системою Станіславського. Гідною людською особистістю. Саме нею ставала Монро, коли подорожувала без макіяжу, без дизайнерських лахів, позичених у кіностудіях, зав’язавши своє знамените волосся у шарф, сховавшись за окулярами в роговій оправі. Це була та проста, розумна, освічена акторка, що називалася Зельдою Зонк. Коли замовляла авіаквитки чи в’їжджала до готелю. Зельда Зонк. Яка читала книжки. Яка колекціонувала твори мистецтва. От ким Мерилін Монро, білява секс-богиня, мріяла бути.

Міз Райт знала.

Весь час ця жінка знала, хто я така. Хто вона насправді така. Вона підігравала, знаючи, що помре. Кессі Райт охоче трахнула 600 дрочил, щоб зробити мене багатою.

Щира правда. Ще одна остання річ, до якої зводиться сьогоднішній день, — це реальність.

Що вам робити, коли вся ваша ідентичність зруйнована в одну мить? Як вам витримати, якщо вся історія вашого життя раптом виявляється помилковою?

Ця сука.

По телеку показують перший фільм, у якому Кессі взагалі з'явилася. Знятий на відео, може, трішечки кращий, ніж якоюсь прихованою камерою безпеки в куточку супермаркета. У телеку вона і я, такі молоді, як Шейла і малий номер 72. Очі Кессі закочені, аж видно самі білки, руки мляво бовтаються з боків, голова хилитається на шиї так сильно, що від ривків розкривається рот, слина стікає з куточків губ.

Квола, наче надута секс-копія з неї самої.

Якщо хочете знати, для того першого фільму, який я зробив із Кессі, я підсунув їй дієтичну колу з бета-кетаміном і демеролом. Установивши камеру на тринозі поруч із матрацом, я трахнув Кессі в усі місця, в які тільки вліз мій хуй.

Бо я так сильно любив її.

Той перший фільм називався «Грайлива справа». Коли вона стала відомою, продюсери перемонтажували його та випустили фільм під назвою «Виграй мене туманно». Перемонтажувавши потім у «Горизонти бажання».

Щоб ви знали, Кессі ніколи не збиралася робити той перший фільм.

Це кіно показують порожньому підвалу.

Малий у сортирі відшкрібає отруту з яєць, відшкрібає так, як чувак із ведмедиком шкріб чоло.

Шейла спускається сходами, ридаючи ридма. Тре рукавами светра свої очі, розмащуючи шмарклі й таке інше аж до вух, її кутні зуби міцно стискаються, й у кутках щелепи ходять жовна. Вона каже: «Йобар…» Шейла жбурляє планшетку через усю кімнату, й вона ударяється об стінку та вибухає паперовими іменами й номерами. Тріпотливою хмаринкою двадцятий п’ятдесятидоларових купюр, якими Шейла брала хабарі.

Малий виходить з убиральні зі словами: «Не плач». Зі словами: «Це те, чого міз Райт хотіла…»

Закінчивши Міссоульську старшу школу, Кессі плекала цей свій суперплан отримати драматичну освіту. Вона збиралася жити вдома та вчитися на акторку чи кінозірку, або принаймні хоч якось потрапити до шоу-бізнесу. Вона в жодному разі не планувала виходити за мене. Вона сказала, що для мене вона на зависокому рівні. Кессі сказала, може, якби вона була тупою та зневіреною, якби справді хапалася за соломинку та потерпала без любові, цілковито знищена, то тоді вона, може, й прийняла б мою пропозицію, — і я вирішив, що надія ще є.

Проблема була в тому, що її старі накачували її проти мене всією цією маячнею про самоповагу.

Того вечора в п’ятницю, коли Кессі сказала мені це, я відповів, що зрозумів її. Сказав, що хочу, щоб вона прожила те повноцінне, розкішне життя, мрію про яке вона виплекала.

Найбільше відчуття цього дня нагадують підтирання ззаду наперед. Ти сидиш на товчку. Не думаючи, розмащуєш гівно по зморшкуватій шкірі своїх відвислих яєчок. Чим ретельніше ти намагаєшся відтерти все начисто, тим сильніше розтягається шкіра, і загиджуєшся все сильніше. Тонкий шар лайна розповзається між твоїм волоссям, повзе вниз по стегнах. От як такий день відчувається — такий, як сьогодні.

Пізніше Кессі сказала мені, що наркотики — «Спешл К» та демерол — зупинили їй серце. Мозок її захолонув, і вона піднеслася вгору, над своїм тілом. Зависнувши під стелею та дивлячись вниз, вона разом із відеокамерою дивилася на те, як моя задниця напружувалася та розслаблялася, напружувалася та розслаблялася, коли я трахав її, поки її серце не почало знову стукати. Затрахав її до смерті, а тоді трахом повернув до життя. Деручи її мертве тіло на тому матрасі, я закінчив її старе життя, в якому вона хотіла грати, та розпочав нове.

Секс реінкарнував цю чудову, бідну дівчину, але вже як щось інше.

Кессі висіла вгорі та дивилася на все, що діялося, так само як я роблю це тепер.