От чому Харрі поплескав Дім по плечу й пригостив її сигаретою, перш ніж почати розмову. Не тому, що розраховував чогось від неї домогтися, а просто помітивши, що їй хочеться курити.

Погляд у неї був твердий, лінія рота свідчила, що дівчина не з полохливих, але тепер, коли вона сиділа на стільці за пластиковим столиком, руки її нервово здригалися на колінах і було схоже, що вона от-от розплачеться.

— Пен янгай? — запитав він. «Як справи?» Перш ніж почати допит, він навчився від Ліз цих двох тайських слів.

Нхо переклав відповідь. Вона погано спить по ночах і більше не буде працювати в мотелі.

Харрі сів навпроти неї, поклавши руки на стіл, і спробував піймати її погляд. Її плечі злегка поникли, але вона продовжувала сидіти, відвернувшись від нього, схрестивши руки на грудях.

Крок за кроком вони розібрали те, що трапилося в мотелі, але нічого нового до вже сказаного вона не додала. Так, вона підтвердила, що двері в номер були зачинені, але не замкнені. Ні, вона не бачила там ніякого мобільного телефону. І ніяких сторонніх людей там теж не було.

Коли Харрі згадав про «мерседес», запитавши, чи не помітила вона на машині дипломатичні номери, Дім лише похитала головою. Ні, вона не бачила ніякої машини. Далі цього вони не просунулися, і Харрі, закуривши, запитав, так просто, навмання, як на її думку, хто б міг це зробити. Нхо переклав запитання, і Харрі побачив по її обличчю, що поцілив у яблучко.

— Що вона каже?

— Вона каже, що там був ніж Кун Са.

— Що це значить?

— Ти не чув про Кун Са? — Нхо недовірливо поглянув на нього.

Харрі похитав головою.

— Кун Са — це наймогутніший в історії наркобарон. Разом із урядом Індокитаю та з ЦРУ він починаючи з п’ятдесятих років керував постачанням опіуму в Золотому трикутнику. У такий спосіб американці одержували грошики на проведення своїх операцій у регіоні. У цього хлопця було ціле військо в джунглях.

Отут Харрі пригадав, що раніше дещо чув про цього азіатського Ескобара.

— Кун Са здався бірманській владі два роки тому й був поміщений в інтернат, мабуть, найкомфортабельніший, який тільки можна собі уявити. Кажуть, саме він фінансував нові туристичні готелі в Бірмі, а дехто думає, що він як і раніше ватажок опіумної мафії на півночі. Коли вже вона називає це ім’я, то вважає, що вбивство — справа рук мафії. От чому вона така налякана.

Харрі уважно подивився на неї й кивнув Нхо.

— Ми можемо відпустити її, — сказав він нарешті.

Нхо переклав слова Харрі, і на обличчі Дім з’явився подив. Вона повернулася до інспектора й зустрілася з ним поглядом, а потім піднесла руки до обличчя і вклонилася. Отут до Харрі дійшло, що вона боялася, щоб її не затримали за проституцію.

Він усміхнувся у відповідь. Вона перегнулася через стіл.

— You lіke іce-skatіng, sіl?[14]

— Кун Са? ЦРУ?

На телефонній лінії з Осло щось потріскувало, і, говорячи з Торхусом, Харрі чув відлуння власних слів.

— Перепрошую, інспекторе Холе, але ви там не перегрілися на сонці? Знайдено людину з ножем у спині, купленим невідомо де на півночі Таїланду, ми просимо вас обережно все дізнатися, а ви заявляєте, що маєте намір боротися з організованою злочинністю в Південно-Східній Азії?

— Ні. — Харрі поклав ноги на стіл. — Я зовсім не збираюся займатися чимсь подібним, Торхус. Я тільки хочу сказати, що, на думку музейного експерта, ніж цей не простий. Такі були зазвичай у народностей шан, і подібним антикваріатом у звичайних крамничках не торгують. Місцева поліція вважає, що ніж — це якесь послання опіумної мафії, щоб ми сиділи тихо, але я не поділяю їхньої думки. Якщо мафія захоче щось нам сказати, то не обов’язково жертвувати таким коштовним ножем — для цього є простіші способи.

— Через що ж такий шум?

— Я тільки сказав, що всі сліди ведуть саме в цьому напрямку. Але шеф поліції й чути не хоче ні про який опіум. Схоже, тут коїться казна-що. За його словами, уряд донедавна хоч якось контролював ситуацію, вони, мовляв, проводять різні стимулюючі програми для найбідніших селян, котрі вирощують опіум, щоб ті не втратили занадто багато грошей при переході на інші сільськогосподарські культури, і разом із тим селянам дозволяється вирощувати певну кількість опіуму для власних потреб.

— Власних потреб?

— Так-так, горцям це дозволено. Вони курять із роду в рід, і годі й намагатися тут щось змінювати. Проблема в тому, що імпорт опіуму з Лаосу до М’янми впав, і ціни відразу злетіли до небес; тож для того, щоб покрити попит, виробництво в Таїланді майже подвоїлося. Тут крутяться великі гроші, з’явилася безліч нових гравців, так що все жахливо заплутано. У голови поліції нема ніякого бажання ворушити це осине гніздо саме зараз. Тому я вирішив почати з того, щоб якісь речі відкинути відразу. Скажімо, варіант, що посол сам був причетний до чогось кримінального. До дитячої порнографії, наприклад.

На іншому кінці дроту стало тихо.

— У нас немає ніяких причин думати… — почав Торхус, але його заглушив тріск на лінії.

— Повторіть!

— У нас немає ніяких причин думати, що посол Мольнес був педофілом, якщо ви це маєте на увазі.

— Що? Немає ніяких причин? Ви зараз не перед пресою виступаєте, Торхус. Я маю знати про такі речі, щоб вести подальше розслідування.

У трубці знову замовкли, у якийсь момент Харрі навіть вирішив, що зв’язок перервався. Потім голос Торхуса пролунав знову, і Харрі, незважаючи на перешкоди, уловив крижаний холод на протилежному боці земної кулі.

— Я скажу усе, що вам належить знати, Холе. А знати вам треба тільки те, що ви повинні знайти вбивцю, і нам начхати, хто ним виявиться, нам начхати, у чому там був замішаний посол, може, він був одночасно наркодилером і педерастом, — тільки щоб нічого не потрапило до преси! Будь-який скандал, не важливо, з якого приводу, буде розцінено як катастрофу, і ви нестимете за це персональну відповідальність. Ви все зрозуміли, Холе, чи хочете знати щось іще? — Торхус жодного разу не вдихнув повітря на цих словах.

Харрі з такою силою штовхнув стіл, що телефон підстрибнув, а колеги, що сиділи поруч, підскочили на своїх стільцях.

— Я вас прекрасно чую, — почав він, стиснувши зуби. — Тепер і ви послухайте мене.

Тут Харрі зробив паузу й набрав у груди якнайбільше повітря. Пивця б зараз, хоч кухлик! Він затис у губах сигарету й спробував зосередитися.

— Якщо Мольнес у чомусь замішаний, то навряд чи він єдиний такий норвежець. Я сильно сумніваюся, що в нього виникли серйозні зв’язки в таїландському кримінальному світі за той короткий час, що він був тут; окрім того, я довідався, що він спілкувався в основному з норвезькою колонією в Бангкоку. І немає жодних причин не вірити, що більшість його знайомих — славні люди й у всіх були свої резони покинути батьківщину, а в когось ці резони були більш вагомими, ніж в інших. Проблеми з поліцією, як правило, стають найбільш серйозною причиною для якнайшвидшої еміграції в країну з теплим кліматом, у якої до того ж відсутній договір з Норвегією про екстрадицію. Ви читали в газетах про норвежця, якого застукали на місці злочину, коли він розважався із хлопчиками в готельному номері в Паттайї? Про це кричали перші сторінки «Верденс Ганг» і «Даґбладет». Місцева поліція любить такі скандали. Її хвалять за це в пресі, та й педофілів легше ловити, ніж героїнову мафію. Зараз таїландська поліція вже зачула легку здобич, але вони вичікують, поки справа буде формально закрита і я виїду додому; а вони через кілька місяців розкрутять скандал про дитячу порнографію, у якій були замішані норвежці. Як ви гадаєте, що тоді? Норвезькі газети негайно пошлють сюди зграю журналістів, і неодмінно випливе ім’я посла Норвегії в Таїланді. Але якщо нам удасться взяти цих хлопців зараз, поки в нас усе добре з місцевими поліцейськими, то, можливо, ми уникнемо скандалу.

З голосу голови департаменту Харрі зрозумів: до того поступово дійшло.