ЛАЛАҐА, сирота, вихованка ді Брольйо.

АЛЕССАНДРА, небога ді Брольйо, заручена з Кастільйоне.

ДЖАСІНТА, покоївка Лалаґи.

ГЕРЦОГ ДІ БРОЛЬЙО.

КАСТІЛЬЙОНЕ, його син та спадкоємець.

САНОЦЦО, приятель Кастільйоне.

ПОЛІЦІАН.

БАЛТАЗЗАР, його товариш.

ЧЕРНЕЦЬ.

УҐО, БЕНІТО, РУПЕРТ — слуги в домі ді Брольйо.

Місце дії: Рим (XVI ст.)

Кімната в палаці ді Брольйо. Сліди бучного бенкету. На столі недогарки свічок. На столі й долі розкидані маски, лютня, жіноча пантофля, карти, побиті пляшки. Входить БЕНІТО й натрапляє на п'яного УҐО.

УҐО

Це ти, Беніто? (Гикає). Гості вже забрались?

БЕНІТО

По правді, Уґо, важко зрозуміти.

Пляшки порожні? Ну, тоді забрались.

Саноццо-граф, той збив мене на сходах

Допіру, як сюди я підіймавсь;

Про нього можу з певністю сказати,

Що він забрався... і набрався теж.

УҐО

А той харциз? (Гикає). А де подівсь фіґляр?

Їх світлість, кажеш, зволили піти?

І дідько (гикає) всіх музик позабирав?

Так спати хочеться — здуріти можна!

БЕНІТО (оглядаючи його)

Ти правду, Уґо, кажеш, слово честі, —

З усього видно — ти таки здурів!

УҐО

А так я не казав. Або ж (гикає) збрехав.

БЕНІТО

Звичайно, любий Уґо, ти збрехав.

Бо ти брехун відомий — сам признався.

УҐО сідає до столу й наливає собі вина. Входить РУПЕРТ.

Гей, юний Руперте, де дів ти графа?

РУПЕРТ

Де п'яного я мав його подіти?

Та витяг з-під стола, де він розлігся,

Й на ліжко приволік.

БЕНІТО

Ох, Руперте,

Невже ді Брольйо, герцог наш, не знає

Про синові пиятики нічні?

Вони не личать, далебі, нікому,

Тим більш не до лиця вони синьйору

З такого роду! Шкода й говорити!

Не бачити б мені, як він змінився!

УҐО

Він перебрав, Беніто. Чи не так

Ти, Руперте, сказав? Всі гіршими

Стають тоді, як вип'ють. Я (гикає) також.

РУПЕРТ (до Беніто)

Став гіршим, кажеш, граф наш Кастільйоне?

І я помітив. А ще так недавно, —

Як витівки юнацькі оминути, —

Шляхетністю він кожного вражав.

БЕНІТО

Вражав... Ох, леді Лалаґа нещасна!

Така вродлива й лагідна.

РУПЕРТ

Авжеж,

В моїх очах він дуже підупав.

Облудний пес! Заручений був з нею...

Вона ж сирітка, виросла в цім домі.

Ні, він у прірву котиться бездонну,

Туди ведуть його пиятики нічні,

Гра в карти і розпуста — все відтоді,

Як звів підступно Лалаґу й покинув.

БЕНІТО

Їй-бо! То гріх йому мордує душу

І підбиває на лихе. А герцог

Прощає сину все, на неї ж лютий,

Її трактує зимно і суворо

Й затоптує у порох.

РУПЕРТ

На самоті,

Джасінта каже, в спочивальні руки

Вона ламає.

БЕНІТО

Бідолашна панна!

Учора у шпарину я побачив,

Як Лалаґа навколішках ридала,

І все крізь плач у неї виривалось

Імення Кастільйоне. Бач, його

Вона і досі любить!

РУПЕРТ

Як нещасній

Оте весілля пережити, га?

Воно за тиждень буде, так?

БЕНІТО

Аякже,

Бере за тиждень Кастільйоне шлюб

Із Алессандрою — його кузина,

Вона дружила з Лалаґою щиро

Ще перед лихом цим. Бігме, аж плачу,

Як здумаю про Лалаґи страждання.

УҐО

Вино не зле! Панове, ви не лайте

Господаря мого! Оце (гикає) вино!

А хто ця Лалаґа? Та бозна-хто!

Така собі го... (гикає) ...норовита цяця,

Ще й бренька на гітарі! Ну й вино!

Скромніша стане. І хоч граф шелихвіст

Чи був таким, але уже розкаявсь

І п'є лиш най... (гикає) ...добірніше вино.

РУПЕРТ

Ходімо спати! От уже упився! (До Беніто).

Ходімо!

РУПЕРТ і БЕНІТО виходять.

УҐО (підводячись)

Що вони сказали? Спати?

Невже так пізно? Гості розійшлись?

Гаразд! Я теж іду.

Входить ДЖАСІНТА.

О! Щоб я луснув!

Джасінто! Ти?

ДЖАСІНТА

А хто ж іще? Це я,

А може, й ні. От, Уґо, і загадка!

Була Джасінта вчора, а сьогодні

Джасінта синьйорина, пане Уґо!

УҐО

Ой кралечко, боюсь, що ти (гикає) занадто

До (гикає) пляшки прикладалась, синьйорино!

ДЖАСІНТА

Синьйоре Уґо, дякую за кралю!

Граф Кастільйоне, в кожнім разі, каже,

Що я гарненька. П'яний бевзю, глянь-бо!

(Показує кілька прикрас).

УҐО(гикає)

Де?

ДЖАСІНТА

Ось! Дивись!

УҐО

Джасінто! (Гикає). Гей, Джасінто!

Невже, ти кажеш, мій господар граф

Подарував тобі оці прикраси?