Добре видно було, що верхівець зовсім не володіє своїм конем. Мука на його обличчі, конвульсивні рухи тіла виказували надлюдські зусилля; але жодного звуку, крім одного-єдиного скрику, не вирвалося з його губів, попрокушуваних у нападах смертельного страху. Мить ― стукіт копит прорвався різко, твердо крізь рев полум'я та завивання вітру; ще мить ― одним стрибком перелетівши браму та рів, огир злетів високо угору по вже хитких сходах палацу і разом з вершником зник серед круговерті вогненних вихорів.

Лють бурі зразу вщухла, і настала понура тиша. Біле полум'я ще огортало палац ніби саваном і, струмуючи в височінь у тихому повітрі, розливало далеко навкруги якесь надприродне сяйво. А з важкої хмари диму над мурами утворилася виразна велетенська подоба ― коня.

Pestis eram vivus ― moriens tua mors ero ― Живих переслідують пошесті, мертвих ― сама смерть (латин.)

vient de ne pouvoir etre seuls ― походять від того, що ми не можемо бути самі (фр.)

Мерсьє в «L'an deux mille quatre cents quarante» серйозно підтримує доктрину метемпсихозу, і Дж. Дізраелі каже, що «нема другої системи такої простої й приступної для розуміння». Полковник Ітен Аллен, «Юнак з зелених гір», теж нібито був серйозним прихильником метемпсихозу (прим. автора). («L'an deux mille quatre cents quarante» ― «Дві тисячі чотириста сороковий рік» (фр.). Дізраелі Ісаак (1766-1848) ― англійський письменник. Цитата з його книги «Визначні пам'ятники літератури». Аллен Ітен (1738-1789) ― учасник американської революції, автор трактату, де зокрема йдеться й про переселення душ.)

ne demeure qu'une seule fois dans un corps sensible: au reste ― un cheval, un chien, un homme meme, n'est que la ressemblance peu tangible de ces animaux ― тільки раз живе у живому тілі: без неї кінь, собака і навіть сама людина― не мають навіть подоби цих тварин (фр.)