«Нічний вартовий Франклін Елеворт Сміт, 50 років, задушив свою дочку Бессі Сміт, 19 років, з невідомої причини. Доктор Коген заявив, що вартовий «не міг стримувати балачки» (had a pressure of speeh) і мав нахил забагато балакати. При обслідуванні Сміт сміявся, розповідавши, як воно сталося і найбільше його дратував, казав він, той факт, що дочка його потайки курила цигарки». (Американці уже заснували «Лігу боротьби з тютюном», щоб боротися з тим, що дівчата курять цигарки).
«Голова зломила ключа, але ворога уже замкнено».
«Расел Г. Фрейзер, 28 років, був заарештований вчора після обід і його обвинувачують у нападі. Підчас сварки в пенсильванських паротягових майстернях він нібито вдарив Джорджа Г. Кейзі, негра, по голові локомотивним ключем. Кейзі не постраждав, але ключ зломився. Поліція четвертого району, закликана, коли почалася сварка, свідчить, що ключа відремонтували і що Кейзі знов став до роботи, але Фрейзера забрано в район і посаджено».
Ледви чи Джордж Кейзі, негр, буде дуже радіти з того, що так сталося. Той білий, що його вдарив, і його друзі й товариші все-одно не покинуть так цього діла. Заарештовано білого тільки за те, що він ударив і навіть не вбив негра. Ймовірно, що Джордж Кейзі, негр, своїм життям заплатить за тривкість своєї голови.
«...Поліція, занюхавши специфічний запах від попелу, винесеного з кімнати місис Роджерс, знайшла уламок людської кістки і підбор з дамського черевика. Місис Роджерс, гарненька удовиця, повернулася з подорожі вночі два тижні тому. її речі зосталися нерозпаковані. Кімната була в порядку.
… одночасно на курорті Бойлінґ Спрінґс (Кип'ячі Води), кажуть, перебувала женщина, що всіма ознаками була схожа на місис Роджерс. Діставши на пошті чека на 2.500 долярів, вона виїхала з Бойлінґ Спрінґсу».
Можливо, що хеміки з'ясують склад попелу, виваленого з коміну місис Роджерс, гарненької молодої удовиці, й тоді врятується негр-швайцар, винний у тому, що десь знайшли французького ключа з слідами чогось, що поліція покищо вважає за кров. Але й імовірніше, що місис Роджерс десь знайдеться без ніяких драм і трагедій, виконавши своє життєве завдання дати Washington Post сенсаційну колонку.
«Вкинув дівчину у піч, каже дезертир».
«Сан-Антоніо. Техас. Хоча урядовці не ймуть віри його словам, Джемс Келлі, ймовірно дезертир з армії Сполучених Штатів, був учора посаджений на основі його свідчення, що це він укинув Елфріду Кнаак, книжкову аґентку і студентку факультету психології, у піч в іллінойському поліцайському районі...»
Елфріда Кнаак, книжкова агентка і студентка факультету психології, умерла від ран. Нач. Району де це сталося, звільнено з посади. Та рештка колонки заповнена міркуваннями й звістками на тему, що чи є Джемс Келлі справді дезертир, чи ні. Почувається, що коли він дійсно дезертир, то нічого дивного в його вчинках немає. Чи він укинув дівчину в піч, чи він (з невідомих міркувань) бреше, однаково його аморальність знаходить собі цілковите й адекватне пояснення в тому, що він дезертир.
Автомобільні інциденти особливо цікаві тим, що вони зв'язуються з «сухим законом» — забороною спирту. Відоме діло, в Америці дуже багато автомобілів. У цій же Washington Post пропонують цілком справний, новий «Форд» тільки позаторішньої моделі за сорок п'ять долярів. Людина, що живе в Н'ю-Йорку і що користувалася автомобілем чотири роки, опиняється в дуже незручному становищі. Продати такий автомобіль (коли він дешевої марки) не можна: його ніхто не купить. Подарувати його нікому — його ніхто не візьме, навіть негр-швайцар. Тимчасом він забирає багато дорогоцінного місця.
І от такий громадянин вивозить свій автомобіль за місто, виходить із нього, немов хоче купити сигарет і пускається тікати по-під тинням назад додому, покинувши автомобіля на дорозі. Російські емігранти знімуть з такої машини більш-менш цінні трубки і продаватимуть їх за копійку у ремонтних рундучках, саму ж машину хтось звалить з дороги і вона там догниватиме віку.
Де багато автомобілів, там багато автомобільних катастроф. На одній сторінці нашого нумеру Washington Post не менше як два десятки убитих і покалічених автомобілями і з десяток судових процесів, що з них кожен дзенькає десятком тисяч долярів.
«Жінка заперечує п’яну їзду»
«Підносячи свою неповинність у п'яній їзді, міс Мей Беатріса О'Нейл, 39 років, вчора вимагала над собою суду в судді Гуса ІІІуда в Комунікаційнім Суді. Її звільнено під заставу в 500 долярів.
Міс О'Нейл засуджено за їзду з несправним гальмом і оштрафовано на 25 долярів. Її заарештував вночі у вівторок полісмен-моторист Джон Фондал з Бюра Вуличного Руху».
Міс Беатріса якось вислизнула, а Джон Геллі сів.
«Взято 1.500 дол. Застави по шістьох обвинуваченнях».
«Джонові Дж. Геллі запропоновано внести 1.500 долярів застави. Він не вніс їх, і його посаджено в районову тюрму. Геллі заарештовано ночі у вівторок і йому поставлено обвинувачення п'яної їзди, буйної поведінки, биття вітрин, їзди без лихтарів, відсутности посвідки на їзду на авто і відсутности реєстраційної картки».
Видко, що Джон Дж. Геллі, не бувши чоловіком заможнім, сильно постраждає. Заборона алькоголю існує саме для тих, у кого немає грошей. Заможні п'ють чорно.
«Кіно-актрису заарештовано за піяцтво і лайку».
Алму Рубенс*, кіно-зірку, обвинувачується в тому, що вона була «дуже п'яна» і вживала лайливої та непристойної мови після автомобільного інциденту. Вона напалася на місис Шолвер, коли її авто, в якому був негр-шофер і служниця, налетів на авто місис Шолвер, що стояло на вулиці. Міс Рубенс вийшла з кінофабрики «дуже п'яна» і напала на місис Шолвер. Служниця міс Рубенс при цьому схопила місис Шолвер за горлянку і била її кулаками в лице».
