Так ждали, так ждали... Не подивуйте, що чимало яблунівських покупців були прикро вражені: робот Василь Васильович нікуди не загримів, матова білина його продовгастих щік не потьмарилась, імпозантні рухи зостались імпозантними, добре відрегульований баритон і далі вражав сільське жіноцтво соковитим тембром. Всякі там ревізії з’ясували, що робот Василь Васильович не тільки не зловживав, а навіть у думках собі не клав зловживати, що він чистий, мов материнська сльоза. А комісії так часто навідувались тому, що їм і належить навідуватись та перевіряти.
— Не інакше, як у нього є блат! — мовила в гурті сільських плетух самогонниця Вівдя Оберемок. — Тепер без блату ніде не обходиться, ось і замели його гріхи. Вони, роботи, мають знайомих не тільки в районі чи області, а й по всьому світу. Ге-ге, може, не одного кабанчика заколов і відтарабанив потрібному роботу, тільки не попався, а не попався — значить, не винуватий.
А хіба не точились балачки про грізного з вигляду робота Полікарпа, що мав семипалу руку й заміняв буфетницю Настю? Бо так уже заведено: раз ти робот на видноті — перемиватимуть тобі не тільки кісточки, а й усякі твої електролітичні прилади, електромагнітні датчики, піддадуть сумніву твої фільтри — активні, механічні, низькочастотні, пасивні, вузькополосні... Тож казали, що, мовляв, робот Полікарп — не дурний півень, у якого й дурна пісня, таких маніпуляторів по сім на цибулю не знайдеш, він теж цуп-луп та й до кишені. Ниньки він стоїть за буфетною стойкою у Яблунівці чи у Великому Вербчому, а завтра він — десь в Америці недоливає тамтешнім пиякам віскі з содовою чи джин із тоніком. У нього ж на квадратній пиці написано, що космополіт, та в його генеалогічному древі має бути якщо не італійський маніпулятор «Маскот» (електрогідравлічний привід, стереотелевізійна камера, для кожної руки — ідентичне модульне сервоуправління, кабелі з нержавіючої сталі, корозійно-стійкий алюміній і антирадіаційне мастило), то робот «Юнімейт» (рука повертається у вертикальній площині відносно центру руху, гідравлічний циліндр фірми «Паркет Хаиіфан», сервоклапани, сервопідсилювач, магнітний барабан, кодуючий пристрій, цифровий компаратор). А вже коли в тебе така космополітична пика, а вже коли в тебе таке генеалогічне древо, то, вельмишанований роботе Полікарпе, тобі легко сьогодні своєю семипалою рукою недоливати «Червоне міцне» в колгоспі «Барвінок», а завтра недоливати гаванський ром десь у Гонолулу.
Але — бестія з бестій! — не попався ні разу, а раз не попався — значить, не злодій...
Для новітньої історії Яблунівки не забудьмо, що робот Кіндрат, який заміняв листоношу Федора Горбатюка, нічим і не прославився. Хіба що мав хобі — сяде під кущиком бузини чи в затінку липи й неодмінно прочитає районну газету від першої літери до останньої. Особливо ж цікавився всякими зведеннями статистичного управління — скільки який колгосп продав хліба державі, про надої молока, так що міг тими цифрами сипати навіть спросоння.
Робот Едик, що мав чотири ноги й прославився грою на електрогітарі в яблуневому саду самогонниці Вівді Оберемок, теж потрапив на язики. Видно, дуже йому кортіло подобатись дівчатам, бо кому з чоловічої статі не кортить! Ось він і додумався татуювати всю свою поставну статуру. Чого тільки не доможешся голкою та чорною тушшю! Перетерпівши танталові страждання, робот Едик самотужки розмалював своє біле фабричне тіло всілякими гаслами: «Дав слово — дотримай його!», «Час — вирішальний фактор!», «Літайте на літаках Аерофлоту!», «Не стовбич під стрілою!» тощо. Крім того, ліворуч на грудях, себто коло серця, він виколов напис, схожий на бухгалтерський звіт: «Едик плюс Валя плюс Галя плюс Ніна плюс Леся плюс Оля плюс Оксана плюс Рая плюс Іра плюс Світлана плюс Таня плюс Алла плюс Аза плюс Олена плюс Маргіт плюс Женя».
— Стільки плюсів — і жодного мінуса! — завжди дивувався директор школи Діодор Дормидонтович Кастальський, зустрічаючи на вулицях татуйованого робота.
А робот-бухгалтер Модест Олексійович Недригайло, модель типу «Астарта», хворий на нарцисизм, марнославний базіка, що так вихваляв свої блоки мажоритарної логіки і хвалився родинними зв’язками з американською системою «Роботаг»? Велемовний Модест Олексійович до того довеличався, що свідомо зайнявся приписками в звітах! У районі, одержуючи фальшиві цифри з колгоспу «Барвінок», багатьох підозрювали в окозамилюванні, тільки не робота, бо де це видано, щоб чудо маніпуляційної техніки брехало так, наче якийсь бухгалтер із тридцятилітнім стажем. Тому-то не так легко було викрити злісного зловмисника, а коли викрили, то —хоч у тебе й чудові блоки мажоритарної логіки! — таки відлучили від рахівниці...
А як там голова колгоспу робот Леонардо Явтухович Датунашвілі?
Шановний Леонардо Явтухович, як вище мовилось, покликаний працювати в потенційно небезпечному для людини середовищі. Тому його наділили лівою рукою з дистанційним управлінням, а в праву вмонтували систему автоматичного самоуправління. На перших порах ліва й права працювали узгоджено, та коли збирання урожаю дійшло апогею, то часом права рука, наділена автоматичним самоуправлінням, не відала, що чинить ліва з дистанційним управлінням, і навпаки! Звісно, шановного Леонардо Явтуховича викликали до району, суворо попередили. Справедлива критика пішла на користь, теперь уже ліва рука знала, що чинить права, й навпаки. Леонардо Явтухович, як і колись, робив фантастичні антраша в кабінеті, гасав по господарству, й далеко лунала рояльна музика його шин. Інший робот на посаді голови колгоспу їздив би на легковому автомобілі, а йому, давньому ентузіастові й заспівувачеві колгоспного руху, й гусениць досить...
А робот Мафусаїл Шерстюк?
Гай-гай, якби його не обладнано системою протипожежних заходів та датчиком вогню, давно б згорів цей витвір маніпуляційної техніки. По-перше, біля скребкового транспортера на корівнику допомагав грибку маслючку так, що, здавалося, ось-ось задимить і прахом стане. Тоді автоматично спрацьовувала система протипожежних заходів. По-друге, міг згоріти в яблунівській чайній, куди часто навідувався до електронного буфетника робота Полікарпа. Тут у критичних випадках (коли деякі деталі аж плюскались у горілці, коли з деяких блоків аж через краї лилось, коли деякі елементи губились під стіл) теж рятувала надійна система протипожежних заходів, що вмикалась, бувало, по кілька разів на вечір.
А по-третє... Таки вдався з робота Мафусаїла хоч і палкий, та невдатливий залицяльник. Ото втелющиться на вулиці в якусь молодицю, й ні людей не соромиться, ні роботів. І, видно, душа починає так палати, що глядь — спрацював датчик вогню, увімкнулася система протипожежних заходів, щоб порятувати нерозумне кібернетичне диво. Але навіть по сірчано-магнієвих фотоелектричних елементах видно, що в нього вітер свистить у голові. Бо ще автоматична безвідмовна система не встигла порятувати від одної катастрофи, як Мафусаїл здибав іншу вродливу молодичку, вже в цю відьомську звабу втелющився, душа спалахнула — й знову ввімкнулась протипожежна система.
А ще Мафусаїл Шерстюк (після тієї пам’ятної пригоди з Мартохою на ґанку її хати, коли нічні небеса мерехтіли зорями) набув капосну звичку: заходити до яблунівських молодиць іззаду й хапати їх на руки. Загледівши робота Мафусаїла, дівчата й жінки кидались навтіки, навіть старенькі бабусі тюпачили геть від нього. Але ж не всі були такі обережні чи проворні. То вже ніхто з чоловіків і не дивувався, коли посеред білого дня здибав робота Мафусаїла, який ніс на руках його рідну жінку. Добродушно так поплескував маніпулятора по плечу, спокійно зсаджував жінку на землю — та й подружжя йшло своєю дорогою, гомонячи про химерні витівки приїжджих кіберів.
Подейкували, що дехто з дівчат і молодиць самі бігали до робота Мафусаїла, щоб трохи поносив на руках. Але тут, либонь, винуваті їхні женихи та чоловіки: бо якщо ви не носите на руках своїх наречених і благовірних, то має ж їх носить хтось інший, чому б не робот?.. Дівчата яблунівські ще любили гратися з отією кнопкою під пахвою в Мафусаїла. Коли підносив їх високо вгору, то вимикали, бо кортіло в солодкій знемозі завмерти над землею в могутніх руках. Ввімкнуть — і вимкнуть, увімкнуть — і вимкнуть, а роботу Мафусаїлу Шерстюку, напевне, тільки тієї гри з дівчатами й треба, а, зрештою, хто тих гюботів зрозуміє до пуття...