Знову якась хмара затьмарила свідомість капітана, і в пій хмарі лише сяяв, немов розфарбований, портрет, немов скульптура, зроблена рукою найкращого майстра, образ Тосі… Її очі ласкаво дивилися на капітана.
Полковник Гончар їхав вулицею Львова. Він урвав вільну хвилину і оглядав пам'ятки старовини. Навколо стояли будинки, прикрашені червоними прапорами, йшли червоноармійці і жінки з квітами, бігли гомінкі, веселі діти. Біля брами святого Юра побачив знайомого командира, який махнув рукою, щоб полковник зупинив машину.
— Василю Михайловичу, пробачте. Другий день у мене лист, адресований вам. Прошу.
Полковник розірвав конверт і прочитав записку, писану рукою майора Васюкова. Записка починалася словами:
«Капітан Брон після повторної операції видужує».
ЗМІСТ
Сорочка капітана Хозе Індалего
Лоцман
Життя за Батьківщину
Капітан Брон
