Полон був цілковитий і шлях до перемоги - відкритий. (А бірюзовий стяг на фортеці супротивника ось - ось повинен був, впасти, бо вже тремтів він і «плакав».)

Так! Сміливість місти захоплює, - не дарма ж так стверджувати колишні мудреці. Правда, усього - то два кроки відділяючих Володю від Стефанії той пройшов непевно і уповільнено, але, як потім з'ясувалося, не із-за відсутності куражу, а за виниклої ураз "усадки" одягу.

Те що трапилося з Володіними брюками і Стеші завадило підготуватися до оборони певним чином, бо її вражений погляд ще довго дивився в одну точку простору, де вже фантомом її свідомості продовжувало царити марево - подібне наслання.

І тільки особистий гарячий контакт (хоч і через тонкі, але, на жаль, усе ж тканини) примусив жінку зтрепетнутися від величного - с і відчути плоцьке: справжню сладість і істому чоловічого поцілунку.

Правда, як що чесно сказати, цілувався Володя ще не ахти як, але розгарячений пристрастю старався, з усіх сил. І Стефанія, як майбутній його педагог - наставник і просто як усяка мудра жінка не стала переривати ці вправляння старанного учня.

І так як у школі Стеша була "круглою" відмінницею знала ціну заохочування старанності, то милостиво подумки дозволила хлопцю зробити цілих п'ять повторів цього не байдужого вже і їй заняття.

"Один, два (вже краще), три (вже добре), чотири (ради бога, не спіши: трохи повільніше)", - солодкою мукою краяла себе за довгі роки самотності і туги по чоловічім пестощам звичайна земна жінка.

І коли світ вже готовий був розлетітися ущент і не п'ятий, а п'янкий поцілунок жалив не губи, а серце, Стеша раптом відсторонилася від Володі і трохи опустивши очі донизу (із яких тут же бризнули сльози) тихо - тихо промовила безглузде і нерочне зараз слово "фас!"

Володимир завмер на мить від подиву, але звичайно ж не від переляку, так як обходячи усі кімнати хазяйських хоромів сам наочно бачив, що собаки у домі не держать, бо не було там навіть слідів її прибування.

Але виявилося, що собака - собаці різниця. Так як раптом із дурацької шпильки на розкішному волоссі Стефан її, Володимиру прямо в обличчя зненацька приснула якась рідина.

І в мить руки хлопця опали мов батоги і він, як оком змигнути, опинився на підлозі. При цьому Володя усе продовжував бачити і чути, але ні один м'яз його тіла не бажав більше слухатись поваленого хазяїна. (Правда - це неправда, бо гордісне вздуття штанів не піддалося такому підлому нападу і продовжувало височити не здаваючись.)

Стеша ж виявилась начитаною жінкою. (У длиннючи зимові вечори вона прочитала безліч книг і "Золотий, осел" Апулея не був також обійдений її увагою.) І у молодої жінки спочатку від злості на себе, а потім і на нього (я маю на увазі Володю - молодшого) виник зненацька план помсти. Стефанія хотіла було "охолодити" неслуха, але, по-перше, вона не настільки була холодною (хоч і була як і усі жінки трохи відьмою), а, по-друге, з такою висоти, та ще і із жіночої "безствольної гармати" є великий шанс промахнутися ...

Так у перший день знайомства вони і розсталися кожен зі своім. Стеша з скривдженою... (жіночою пихою), а Володя з даремно стоячим ... (чоловічим зухвальством).

І тепер, хоч фактично вечорами і ночами вони на фермерському хуторі залишалися удвох, (робітники трудових резервів тільки столувалися там, а жили і ночували у літньому таборі поряд з садом) але зустрічей інтимних ні Володя, ні та і більше Стефанія вже не шукали. (Поки що не шукали.)

Та і сметани (ні на сніданок, ні тім більше на вечерю) Володимир тепер не отримував. А усе в основному кефір та і той обезжирений. Але ось картоплі та круп "крохмальних" - цих харчів було навалом: Їж від пуза. (Але від цих продуктів, як стверджували ще наші діди, тільки комірці "стояли" ... )

Але ніколи не сумуючий стажер усіх цих підступів "злопам'ятної" хазяйки демонстративно не помічав, а добравшись до роботи і знудившись по ній, відводив душу, працюючи за трьох.

Певна річ і сучасна техніка - не колишні "душогубки" і "тілотряски". Наприклад, у кабіні самого звичайного (для теперішнього часу) трактора повітря чисте 1 свіже. Цілу зміну морська прохолода чи то будь - яка інша на вибір. А у термосах чай гарячий або духмяна кава та різноманітна випічка. (Тепер Володя вже знав, що усі ці суперсмачні сніданки, обіди-і вечері Стефанії прямо на хутір три рази на добу точно в обумовлений час доставляла якась фірма - кухня. У сі ці замовлення хазяйка ­фермерка робила через комп'ютер і при необхідності по бажанню столующихся вносячи ще щоденно і зміни в меню.)

Але це у фермерській столовій така різноманітність страв та ще і з урахуванням твоїх гурманських уподобань. А у кабіні трактора теж "не хіло". Не хочеш гарячого - на тобі холодне. (В мініхолодильнику прохолоджуючих (саме прохолоджуючих, а не сприяючих новий напад спраги) напоїв на усякий смак і ... (для Володі це було незвично) навіть пиво. І уся відмінної якості, і усе вітчизняне.)

…

Роботи у селі, а особливо влітку завжди багато, але зараз ні яких авралів і щоденних нарад у "голови колгоспу", де з дня у день одну і ту ж думу думали: "А чім сьогодні у першу чергу займатися будемо?! "

Дивно, але счезла метушня із сільського життя: цілковито зникла. Нелегке як і раніше , але розмірене стало селянське життя і не квапливе, як теча величавої ріки несучої у собі витоки усіх благ людських.

Бувало ранком вони поснідають раненько удвох з хазяйкою. (Володимир встаючи дуже і дуже рано, подобалося це чи то не подобалося Стефанії, але і її у свою віру перехрестив. І тепер фермерка з ранку сідала за стіл разом з стажером набагато раніше решти своїх робітників.) І у "контору". (Так Стеша призвала свою диспетчерську, яка була під зав'язку заставлена комп'ютерами та іншою малознайомою поки ще Володі оргтехнікою. )

Натисне хазяйка клавішу комп'ютера і через мить вручить непосидячому своєму стажеру розпичатку денного завдання, де усе не тільки по годинах, але навіть по хвилинах розписано.

Але це так для контролю, бо теперішня сільспгосптехніка усе більше сама собі на умі і багато операцій, а особливо у полі, трактор виконує на "автопілоті".

То ж сиди, хлопче, пий чай чи то каву І даремно не смикайся, а лише зрідка поглядай на монітор надійного помічника - комп'ютера, який не тільки усі виконуючи роботи, але і усі вузли aгpeгaтів держить під суворим контролем.

Але ж робота, як відомо, "дурнів" любить і Володя завжди знаходив куди приложити прямо таки сверблячи у години неробства руки.

Так що вечорами, коли "невільні" робітники вже давно повечеряли і поїхали у свій відокремлений літній табір веселитися та біситися (отримавши від хазяйки традиційний набір продуктів для "вікенду"), Володя тільки-но повертався з ланів.

- Ну, де тебе так довго носило?! І що тобі сьогодні із моєї техніки зламати вдалося?! - безтурботним сміхом зустрічала його Стефанія незмінне, як вартовий на посту, стоячи у воріт ангару.

- Та так дрібниці, - не бажав стажер Володя признаватися у своїй неуйомній і часто каравшоюся технікою, а іноді і хазяйською, допитливості.

- А чого ж ти вимазався з ніг до голови? - не очікуючи відповіді питала господарка і частенько її голос на якусь мить тьмянів, а погляд туманився. (Ось таким же прибував з полів у перші роки їх фермерства і покійний чоловік.)

- Іди мийся та за стіл. Вечеря давно уже прохолола, - не в змозі відірвати очей від молодого стажера починала безпричинно сердитись хазяйка. (Може тому, що для цих вечірніх .трапез для двох, Стеша стала готувати сама особисто?!)

Володимир мовчки скорявся, але у баню не йшов. (Що то за банька, як що нікому тобі спину потерти .. ! ) А становив ся під душ і змивала вода до чиста усю грязь та частково, і то лише на певний час, гріховні його думки.