1 Свого часу, в VII т. "Історії України" я дав був реєстр видань Печерської друкарні, тепер повторяю його, провіривши на основі новіших студій:

1616-7, Часослов, 4°, 22 + 192 карток; 2 передмови, підписані 20 груднем 1616, тому видання датується звичайно 1617 роком, але при вересневім рахунку це тільки кінець 1615; книга могла вийти і з цею датою в 1616 (титуловна сторінка не збереглась).

1618. ВЂзерунк цнот прев. о. Єлисея Плетенецького, 4°, 6 карток.

1619. Анфологіон або "избранная минея", fol. 16 + 1048 стор., з багатьма гравюрами, на стор. 366: р. 1618, що, мабуть, вказує, що досі надруковано в р. 1617; на стор.597 зазначено, що надруковано це 23 червня 1618; на стор.1104 закінчення з датою 2 січня 1619; дальші 44 сторінки, з службами руським святим, друковані в 1619 р.

1619-1620, Книга о вЂрЂ єдиной соборной апостольской церкве, 4°, 4 + 317 + 308 стор. (про час видання ще нижче).

1620, Номоканон, 4°, ст. 4 + 140, на титулі дата 18 червня 1620.

1620, Божествъныя Литургія, 4°, 16 + 56 + 521, передмова датована 14 жовтня 1620.

1622. ВЂршЂ на жалостный погреб П. Конашевича Сагайдачного, мале кварто, 24 картки.

1623. Іоанна Златоустого БесЂды на 14 посланій св. ап. Павла, fol. 34 одностайних сторінок і 3202 стовбців, "зачалося друкувати 26 березня 1621, закінчено 2 квітня 1623"; деякі примірники з присвятою кн. Стеф. Четвертинському, інші — Ф. Копистинському.

1624. Псалтирь, 4°, 24 і 456, при кінці дата: надруковано 7132 червня 28.

1624, Іоанна Златоустого БесЂды на ДЂянія стых Апостол, fol. 24 і 534 стор., закінчено 24 серпня 1624.

1624. Номоканон, повторення видання 1620 р. 4°, 8 і 175 стор., на титулі дата 25 листопада 1624 р.

1625. Казаньє на честном погрбЂ... кир Еліссея, 4°, 1 і 49 ст., на титулі вихідна дата: 17 лютого 1625.

1625, Акафіст пр. Богородици, Іисусу Сладкому и Успенію, 4°, 2 і 8 і 205 стор., на титульній дата: 5 вересня 1625.

1625, Андреа архіеп. Кесаріа Каппадокійскіа тлъкованіє на Апокалипсіи, fol., стор. 16 і 156 і 2, на передмові дата: 17 жовтня 1625.

1625, Оміліа, албо казаньє на роковую память... Еліссея Плетенецкого, проповЂданоє... 1625 м-ца ноємврія дня 29, 4°, стор. 60.

1625-7, літючки: ілюстровані листки "повість удивителна о діаволЂ" П. Беринди, 1626, досі звісно їх разом сім (Тітов, с. 182 — 4).

1627, Тріодіон си єсть тріпЂснец св. великои четыредесятницы, fol. 4 і 802 стор., з масою гравюр; післямовою датоване 15 лютого 1627.

1627. Лексікон словеноросскій и имен тлъкованіє, П. Беринди, з присвятою Балабанам, 4°, стор. 4 і 575 стовбців і 2 стор.; передмова Датована 1 серпня 1627.

1628. АПОЛЛЕІА, Апологія, соборні акти 1628, без означення друкарні, припускають, що печерська, 4°, стор. З і 9, на титулі дата: 30 серпня 1628.

1628, Авви Дорофеа поученія, з передмовою намісника Лаври Ф. Кизаревича, 4°, стор. 8 і 450.

1628. Агапита діакона главизны поучительны, 4°, стор. 6 + 22.

1629. Номоканон си єсть законоправилник, третіє c болшим исправленієм изданный... 1629, іануар, 1, 4°, стор.16 і 175.

1629, Акафісты, второє типом изданны, 1629 апріля 1, 4°, стор. 6 і 296, багато гравюр (Тітов, с. 231).

1629, Літургіаріон си єсть служебник, второє изданый, з грамотою на дозвіл від митрополита і владиків, мале folio, в післямові зазначено, що друковано його від 27 травня 1628 до 1 квітня 1629, 28 і 144 і 300 стор. і 4 стор.; багато гравюр.

1629. Псалтирь царя Давида и пЂсни обычныя, лЂта господня 1629 іуніа 28 дня, 614 стор. шістнадцятки.

1630. Имнологіа... пану, пастиру, опекунови и добродЂєви своєму през дЂлатели в типографіи в даруночку низко принесенаа, 12 ст., 4°.

1631. Тріодіон си єсть трипЂснец св. вел. Пятидесятницы, випущений 1 червня 1631, але наполовину надрукований ще за Зах. Копистинського; друк був перерваний війною з козаками, що затримала вихід — "всЂм наченшим сію книгу смрътоносным оружієм (єже в мимошедшеє лЂто 1630 наченше от пръваго дня мсца августа даже до априлия в сем уже лЂтЂ в обители же святой зде и в градЂ КієвЂ и в окрестных градЂх зЂло свирЂпствовавше і посЂченным бывшим". Капітальна книга, fol. 22 і 828 і 2 стор., з масою гравюр і окрас.

А та організація книжної, літературної праці, що її було переведено в зв’язку з цією видавничою роботою на протязі кільканадцяти літ, підняла Київ з ролі ялової з культурного погляду, пограничної бойової провінції на висоту культурного центру, яким він переставав бути вже з середини XIII віку!

Важніші твори лаврського гуртка.

Писання Копистинського.

Блискучий літературний, чи краще б сказати, книжний успіх лаврського осередку і з ним відродженого Києва взагалі як культурного центру в значній мірі пояснюється тою обставиною, що в складі того гуртка від перших початків поруч такого талановитого організатора, яким був Плетеницький, знайшовся такий визначний літературний талант, як Копистинський. Беринда, Земка, Л. Зизаній, не говорячи про інших, — це були літературні корисності тільки; Копистинський, судячи з усього, був великою літературною силою, хоча вона теж пішла, так би сказати, більше на будівельний, ніж на декоративний матеріал цієї доби. При тім найкращий його твір так і лишився невиданим, невважаючи на те, що його автор розпоряцжав друкарнею, а в світ пішов менш важливий і анонімний; так що постать цього діяча і його ідеї не здобули відповідного признання і уваги і його літературне й громадське діло й досі дуже мало простудійоване і освітлене. В рамках цієї роботи я теж не можу ставити цього завдання, тим більш, що аспект наш буде все-таки літературний, а не церковний, а праця і творчість Копистинського пішла більше в цім другім, ніж у першім напрямі 1.

1 Література крайнє убога. Одинока монографія — правда, дуже добра для свого часу, але тепер уже сильно перестаріла, — написана В. 3. Завитневичем з становища історії релігійної полеміки "Палинодія Захаріи Копыстенского и ея мЂсто в исторіи западно-русской полемики XVI и XVII вв.", Варшава, 1883 (першу половину книги займає опис попередньої релігійної полеміки). Одночасно вийшов в монографії про Могилу короткий начерк діяльності Копистинського як печерського архімандрита (с. 282 — 8). Все попереднє — в словарі Євгенія, в оглядах Максимовича і Філарета, так само статті М. Флореасова в "Кіев. Епарх. ВЂд." за 1873 — 4 рр. — після цих праць втратило значення; варто мати на увазі тільки замітки Голубєва "Библіографическія ЗамЂчанія о нЂкоторых старопечатных церковнославянских книгах", 1876, Гільтебрандта при виданні "Палінодії" в VI т. "Рус. Ист. Библ." (додатки с. 12-14 і особливо 22-4, про "Книгу о вЂрЂ", 1878) і анонімну "ЗамЂтку об одной старопечатной книгЂ" в московских Чтеніях, 1879 (про "Книгу о вЂрЂ"). Після того коротку біографію Копистинського дав Голубєв у своїй "Історії Кіев. Дух. Ак." (1886), а про літературну продукцію Копистинського — чималий уступ в "Історії укр. літератури" Возняка (II, с. 234-249). Головний твір Копистинського — "Палінодія" видрукувано тільки р. 1878 в IV т. "Рус. Ист. Библ." з двох пізніших, неповних і несправних копій — дарма, що одна з них належала Дмитрові Тупталові; див. вказівки на повніші варіанти в статтях Петрова: "Новооткрытый список "Палинодіи" Захаріи Копыстенского", "Труды Кіев. Акад.", 1884, VI, і Ол.Сушка: "Причинки до студій над текстом Палінодії", "Записки" львівські, т. 54. Доброго видання цього твору ми, значить, і досі не маємо.

"Книга о вірі" видана тільки в уривках, нічим не мотивованих, С. Т. Голубєвим в архіві ЮЗР, І, VIII (1914).

"О образЂх" і "О св. Тройци" почасти з друкованого дефектного київського примірника (московський і ленінградський повніші), почасти з рукописних копій Київської академії.