"Книга о правдивой єдности" не видана зовсім, а звісна тільки з побіжних заміток про неї Завитневича в цитованій праці (с. 286 і далі) — на підставі дуже лихої копії бувшої колекції Царського (тепер Московського історичного музею).

Передмови до лаврських друків здебільшого видані в додатках до праці Тітова "Типографія Киево-Печер. Лавры" ("Матеріяли до історії книжної справи на Україні"); дещо не ввійшло сюди — напр., вказана Голубєвим передмова до поучень Дорофея, заступлена в друкованій книзі присвятою Кизаревича Могилі (вона не опублікована).

Дві проповіді, присвячені Плетеницькому, тепер опубліковані: "Казаньє на погреб" — друга половина в згаданій статті Голубєва в "Трудах Киев. Дух. Акад.", 1910, VI, с. 339, в цілості — в тім же збірнику Тітова "Оміліа на роковую память", аж двічі — в тім же збірнику і перед тим в "Архіві Ю.З.Р.", І, VIII.

Головний доробок Копистинського — в полеміці і апологетиці. Але тут єсть цілий ряд невияснених питань. Маємо такий ряд питань, що становлять внутрішнє зв’язаний ланцюг, але тільки в певних частях його авторство Копистинського певне:

"О образЂх, о крестЂ, о хвалЂ божієй и молит†святых и о артыкулЂх вЂры єдиноє правдивоє церкве Христовы" звісний в кількох дефектних примірниках.

"О пресвятЂй Тройци і о иных артикулех вЂры єдиноє правдивоє церкве Христовоє" — два апологетичні трактати в друкованих примірниках книги, невідомо коли і де видані (титульної картки ні виходу ніде не збереглось). Звичайно вважають її віленським друком поч. XVII в. (коло р. 1602), але твердих підстав на це нема. Оба трактати з невеликими змінами ввійшли до "Книги о вірі", безсумнівного твору Копистинського, і на цій підставі дехто (як М. Возняк) вважають їх творами Копистинського, першим начерком цього апологетичного трактату, і це досить правдоподібно.

"Книга о вЂрЂ єдиной святой соборной апостольской церкве, которая под росудок церкве Всходной подається", без місця і року, підписана криптонімом (властиво анаграмою): ієромонах Азаріас X, що значить "Захаріа" 1;

1 При кінці першої частини цієї книги: "Вся преднаписаная судови и исправленію трону апостольскаго святЂшему патріарсЂ константинополскому яко найвишшему и власному пастыреви Россіи вручаються и предаються. Благодатію божією, благословенієм же и повеленієм старших отцов церкви всход(ной) вызнавцов твори ієромонах Азаріяс X. раб Іс. Xc. — "Матеріали", с. 34, "Архив ЮЗР", І, VIII, с. 293.

рік видання вказує пізніша праця Копистинського "О правдивой єдности", посилаючися на "книгу Азаріи году 1619 выданую" 1; характер письма не лишає сумніву, що друковано її в Лаврській друкарні. Складається з трьох частин, з котрих перша — про св. духа — відповідає згаданому вище трактатові "О пресвятЂй Тройци" (з невеликими відмінами); друга — "О пресвятих тайнах тЂла и крове" не має собі паралелі в тім ранішім друку (тільки змістом сходиться з деякими розділами трактату "О образЂх"); третя — десять малих трактатів головно з сфери православної обрядовості, майже всі мають паралельні розділи в трактаті "О образЂх", але з далеко більшими відмінами, ніж у відносинах першої частини до трактату "О прес. ТройцЂ". При кінці автор заповідає "не замешкавши" "особливоє выданіє так протав первенству яко теж и о незбавенном нЂкоторых в Россіи от церкве Всходней отступленію" 2 — те, що автор виложив в своїй "Палінодії". Навзаєм книга "О правдивой єдности" цитує книгу ієромонаха Азарії, проти уніятів видану, также про святого духа й тайни пресвяті й інші артикули віри 3: тут творами Азарії називається однаково і "Палінодія", і "Книга о вірі". На підставі цих вказівок, як також і певних стилістичних подібностей, можна вважати книгу Азарії твором Копистинського майже певно.

"Палинодія или книга обороны кафолической святой апостольской Всходной церкви и святых патріархов и о Грекох и о Россох христіанех, в ласцЂ божой за благословенієм страших през архимандрита 4 Захарію Копистенского написана и з ревизією учителей выдана а под разсудок поддана святых всходных патріархов 5 року от Рождества Бога Слова І. Христа 1621 мЂсяца ноємврія 26" — так зветься вона в копії, що належала Дмитрові Тупталові, а потім попала до Московської синодальної бібліотеки 6.

1 Цитує Завитневич у цитов. праці, с. 276.

2 Архив, с. 393.

3 У Завитневича, с. 281.

4 Це слово мусить бути пізнішим додатком, бо архімандритом (печерським) Копистинський став тільки після Плетеницького.

5 Звертаю увагу на стилістичну подібність цієї фрази з закінченням "Книги о вірі" — див. прим. 1, с. 69.

6 Тому що це пізніша копія, не вважаю потрібним триматися її транскрипції.

Написана або, краще сказати, зачата з приводу "Оборони унії" віленського архімандрита Льва Кревзи-Ржевуського, написаної, як тепер здогадуються, за поміччю Йосафата Кунцевича і виданої в Вільні 1617 р.1, вона розрослася в величезну православну паноплію — повний круг православної апологетики, що доповняла "Книгу о вірі", як то було в ній заповіджено, головно на адресу католиків і уніатів, тим часом як "Книга о вірі" і попередні трактати ("О пр. ТройцЂ" і "О образЂх") були звернені головно проти протестантських доктрин.

1 (Obrona Jedności cerkiewney, abo dowody, którymi się pokazuie, iz Grecka cerkiew z Łacińską ma być ziednoczona, podane do druku za rozkazaniem przewielebnego w Bogu oyca j. m. oyca Józefa Wielamina Rutskiego archiepiskopa etc.) передр. в томі IV "Pyc. Ист. Библ.".

Відповідно до розкладу матеріалу в Кревзи поділяється на чотири нерівні частини: перша — сорозмірно невелика, коло 250 тис. знаків з загальної кількості коло півтора мільйона (приблизно одна шоста частина цілого), дає суцільний і заокруглений, дуже витриманий у схемі й плані трактат проти прерогатив ап. Петра. Друга — найбільша (без малого половина всієї книги) присвячена претензіям пап на першенство і владу в церкві, не має такої суцільності: автор, очевидно, багато разів повертався до цеї головної теми, доповняв свою працю все новими розділами, силкуючися вичерпати це болюче питання, поставити над ним крапку, збивши не тільки аргументацію Кревзи, але і взагалі все, що підносилося з уніатсько-католицької сторони на користь папської зверхності. Багато місця присвячено розглядові тих історичних фактів і прецедентів, на які посилалася латинська сторона; в зв’язку з тим автор спиняється на історії розділу церков і переходить потім до старої, стільки разів порушуваної в цій полеміці теми: котра церква має знаки благодаті божої (про упадок Візантії, про залежність патріархів від турків і т. д., доказуючи, що в історії римської церкви можна вказати багато гіршого). Третя частина — невелика, приблизно рівна першій, присвячена спеціально історії руської церкви: про її одвічний зв’язок з царгородською церквою і незалежність від римської церкви. Потім четверта частина, найменша розміром (приблизно 130 тис. знаків), має вигляд додаткових заміток на різні теми, котрим не знайшлося місця в попередніх частинах, або авторові прийшло на гадку вже по закінченні цілості їх порушити — ці замітки, більш безпосередні і свобідні, мають особливо багато цікавого для сучасного читача.

1621 рік, поставлений у заголовку, не був ніяк роком закінчення цього волюмінозного твору — в третій частині його автор говорить про рік 1622 як нинішній 1; судячи з того, можна думати, що він працював над нею ще і в 1623 р., а може, і ще довше, судячи з великих відмін у досі звісних копіях його твору.

1 Стовп. 1049 друкованого видання.

А тим часом, можливо, що й паралельно, виготував свій останній (скільки знаємо) трактат більш полемічний, ніж апологетичний:

"Книга о правдивой єдности православных христіан церкви восточной, там же и против апостатов и о их лживой униіи. Милостію і помощію божією, благословенієм старших через ієромонаха Захарію Копистенского написано". Так зветься вона в єдиній досі відомій, дуже несправній, зробленій поза Україною копії б. колекції Царського; вона складається тут з 40 розділів, поділених на три частини. М. Євгеній свідчить, що в автографі "Палінодії", котра, мовляють, переховувалася в Київській, Софійській бібліотеці, цей твір в 44 розділах був дописаний після "Палінодії" під подібним, як з кол. Царського, титулом, а після нього ще було толковання "Отченашу". В однім місці цей твір "О правдивой єдности" посилається на "Палінодію", з того міркують, що він був написаний після "Палінодії", а з того, що Копистинський в його заголовку зветься тільки ієромонахом, виводять, що його написано не пізніш 1623 року. Але цю можливість можна поширити і на весь майже 1624 р. і припустити, що цей твір писався паралельно з оброблюванням "Палінодії", що тяглося довгий ряд літ. Він на новий лад підіймав вихідну ідею "Палінодії" як відповідь на апологію унії Кревзи: виясняв, в якій формі можливе дійсне об’єднання грецької й латинської церкви: через приведення латинської церкви від її збочінь до правдивої церковної традиції, вірно і непохитно захованої східною церквою; унія ж, переведена єпископами-апостатами, пішла цілком протилежною дорогою, вірним не тільки не годиться йти за нею, але навпаки — цуратися всяких зносин і спільності з нею, і автор в закінченні виясняє умови, як уніати можуть назад повернутися до правдивої православної церкви 1.